Знайдено 1-3 з 3

Елементів на сторінці

Коли рак краде бажання куховарити

19.12.2019

Тоді, коли я лікувалася від раку, шкільні друзі моєї доньки почергово допомагали нашій сім’ї з обідами. Інші друзі приїхали зі Східного узбережжя та готували для нас їжу. Ми були всім дуже вдячні за це.

І, кажучи цілковито відверто, було би чудово, якщо б така допомога тривала ще кілька місяців після закінчення найважчого періоду. Я люблю готувати, але в процесі лікування та й тривалий час після нього я почувалася занадто втомленою, аби готувати.

Тоді, у 2010 р., коли я лікувалася, мені необхідно було змиритися з цим. Однак тепер існує кращий вихід – готові набори їжі. Я не впевнена, чи харчувалася б ними, бо не люблю, коли мені вказують, що робити і що їсти. Проте декілька моїх знайомих з групи підтримки надзвичайно задоволені такими наборами, стверджуючи, що вони дуже зручні, корисні й часто вигідні за вартістю. Одна жінка навіть сказала: за допомогою річного набору їжі вона змогла схуднути.

Якщо ви не любите готувати або не маєте на це часу, такі набори їжі можуть стати супервирішенням проблеми. Всього за декілька років виробництво наборів їжі перетворилося на півторамільярдний бізнес і впродовж наступних декількох років очікувано зросте ще вдвічі.

Зараз на ринку існує близько сотні компаній з виробництва готових наборів їжі. Всі вони пропонують купони та спеціальні пропозиції за перше замовлення. Ви можете зробити спеціальне дієтичне замовлення (до прикладу, безглютенове чи палеолітичне) або вилучити зі замовлення певні складники, вказати кількість калорій або зазначити максимальний час, що плануєте витратити на приготування доставлених продуктів. Деякі служби навіть працюють разом зі сервісом доставки продуктів, скажімо, з Instacart.

Ціни теж різні. Мінімальна вартість – приблизно 9–12 доларів за одне споживання їжі. Отже, обіди на тиждень для особи коштуватимуть близько 60 доларів США. Інгредієнти доставляють розфасованими з відповідними рецептами. Це щось середнє між домашніми макаронами та купленою їжею на винесення.

Рак – надто важка хвороба, тому якщо ви отримуєте стрес ще й через їжу, ви можете полегшити собі життя, зауваживши мої поради.

Детальніше
Як розказувати про свою онкологію дітям?

19.12.2019

Переважно я була максимально відвертою. Коли згадую, як розповіла доньці, що у мене діагностували рак, завжди думаю: чи не розповіла їй занадто багато? Чи потрібно було дозволити дев’ятирічній дитині дивитися, як я плачу, сидячи зсутулившись на закритому туалетному сидінні? Чи повинна була я, щоби бути максимально відвертою, тягнути її зі собою та чоловіком на першу консультацію з онкології? Чи нормально було з мого боку жартувати про свій онкостатус під час лікування? Чи не говорила я надто багато про рак? Чи, можливо, замало?

Я не знаю. Ми всі люди і ніколи не чинимо цілковито правильно у всіх ситуаціях. Проте абсолютно впевнена: ви не на самоті зі своїм раком. Ваша сім’я має рак разом з вами, ваші найближчі друзі, приятелі та колеги мають рак разом з вами. І хоча ви не повинні бути настільки відвертими, наскільки була я у свій час (вела блог, розказувала людям в автобусі), вам, напевно, варто розказати хоча б дещо про труднощі, з якими ви зіткнулися. Якщо ви не розповідаєте нічого, діти можуть уявити речі, набагато страшніші, ніж хімія.

Пам’ятайте: те, що ви хочете захистити своїх дітей від тривоги та невідомості, – абсолютно нормально. Однак, з погляду експертів, діти почуватимуться у більшій безпеці  тоді, коли бути з ними щирими.

Вочевидь, ступінь відвертості залежить від віку дітей. Порівняйте розмову про рак з розмовою про секс. Маленьким діткам достатньо, наприклад, лише повідомити: “Татко хворіє, але у нього хороші лікарі, які роблять все для того, щоб він одужав”. Дітки, котрі вже ходять до школи, захочуть, ймовірно, почути більше деталей, а зі старшокласниками можна обговорити стадію, процент одужання, прогноз та ін. Підлітки можуть навіть виявити бажання обговорити шляхи лікування. Не забороняйте їм це.

Основне полягає в тому, що ви повинні підготуватися до розмови зі своїми дітьми, а коли розмовляєте з ними, дайте їм змогу осмислити інформацію, яку вони почули. Поцікавтеся, чи вони мають до вас питання. Якщо їх нема, дітям, найімовірніше, треба більше часу для усвідомлення новини. Поговоріть з ними знову через декілька годин чи днів. З’ясуйте, що вони знають, і чи не склалися у них хибні уявлення про ситуацію. За необхідності скорегуйте їх.

Діти зазвичай егоїстичні, й це нормально. Вони мають право знати, як ваш діагноз та лікування можуть вплинути на їхнє життя. Дайте їм зрозуміти, що вони завжди зможуть з вами порозмовляти. Ви не пошкодуєте.

Детальніше
Як розмовляти з онкохворим - 7 порад

19.12.2019

Минуло декілька років після того, як я вилікувалася від раку, тому ми вже нечасто згадуємо про нього у розмовах. Однак трапляється, що коли з тієї чи іншої причини йдеться про онкологію, тоді я лише кажу: “У мене сім років тому був рак грудей”. Після такої щирості люди зазвичай вражено замовкають, а згодом схвильовано запитують, чи зі мною все гаразд. Так, зі мною все добре. Так, це був скрутний період, але я зовсім не прагну заглиблюватися в цю тему. Я лише хочу поділитися з вами коротенькою інформацією, проте надалі розмовляти про рак не маю бажання. Цілком розумію, що люди в таких ситуаціях мають добрі наміри, але я напевно зараз скажу від імені всіх пацієнтів з онко: інколи (практично завжди) ми просто хочемо бути як усі.

Ось декілька підказок, як розмовляти (чи не розмовляти) з хворим на рак або з тим, хто хворів на нього:

  1. Якщо ми лікуємось, не розпитуйте про наше самопочуття під час кожної зустрічі. Ви, найімовірніше, будете кільканадцятими за день, хто запитує про це. Тоді, коли ми захочемо поговорити про наше самопочуття, ми самі про це скажемо.
  2. Не думайте, нібито ми можемо розмірковувати лише про дослідження раку. Навпаки, здебільшого ми бажаємо розмовляти про все, що завгодно, тільки не про рак!
  3. Якщо ми жахливо виглядаємо, не нагадуйте нам про це. Не кажіть нічого, доки ми самі про це не почнемо говорити.
  4. Замість того, аби запитати, що нам потрібно, запропонуйте самі щось. Наприклад: “Сходімо в кіно наступного тижня”. Або: “Я хочу принести тобі якісь смаколики”. Назвіть час. Назвіть день. Не залишайте дату відкритою для роздумів. Онкохворі приймають мільйони рішень кожного дня; не звалюйте на них ще вирішення ваших дій. Допоможіть їм, зорієнтуйте.
  5. Не ображайтеся у тому випадку, коли ми не хочемо говорити про своє здоров’я. Це не тому, що ви недостатньо близька людина, аби поділитися з вами такою інформацією. Ми варимося у власному соку під назвою «рак» і найчастіше надто виснажені задля такої розмови.
  6. Якщо ви хочете приїхати в гості, спочатку зателефонуйте. Не приїжджайте без попередження. У нас може бути сильна нудота чи депресія, і в такі моменти не хочеться нікого бачити.
  7. Будьте другом. Виявляйте ініціативу. Ми ніколи цього не забудемо.
Детальніше

Показати більше

Увійти
Якщо ви забули свій пароль, ви можете скинути його тут
spin