Кишкова непрохідність

Загальна інформація

Кишкова непрохідність – це потенційно небезпечний стан, за якого перистальтика кишківника сповільнюється або припиняється. Їжа, гази та рідина накопичуються в кишківнику, оскільки не можуть пройти через травну систему. Без лікування кишкова непрохідність може призвести до серйозних ускладнень, наприклад, небезпечного для життя інфекційного перитоніту. Часто непрохідність виникає після операції на органах черевної порожнини. У випадку кишкової непрохідності з’являються кишкові коліки чи набряк живота, блювота і закреп. Для лікування захворювання та полегшення симптомів необхідно приймати відповідні ліки, а за виникнення ускладнень потрібне обширніше лікування.

Чого очікувати

Кишкова непрохідність часто виникає впродовж перших трьох днів після абдомінальної операції. Причиною виникнення кишкової непрохідності може бути також приймання деяких ліків, атеросклероз чи “затвердіння артерій”, що кровопостачають кишку, й такі стани, як ниркова недостатність. Першими проявами можуть бути: сильний закреп; здуття живота; блювота; коліки, що посилюються та стихають. Кишкова непрохідність часто зникає сама собою за декілька днів, зокрема тоді, коли виникла внаслідок операції, але на цей період хворого ушпиталюють з метою спостереження та полегшення симптомів. У цей час не можна їсти чи пити. Хворому можуть також ввести трубку через ніс до черевної порожнини для відсмоктування накопиченого повітря та рідини. Щоб допомогти кишківникові запрацювати, приписують відповідні ліки. Наскільки швидко і якісно людина одужає, залежить від причини та ступеня кишкової непрохідності.

Cтан може погіршитися через

приймання послаблювальних засобів.

Діагностика

Лікар ознайомиться з історією хвороби, проведе загальний огляд. Для точності діагнозу йому може знадобитися рентген шлунка та кишківника, КТ чи колоноскопія і аналіз крові.

Лікування

Лікування непрохідності кишківника передбачає:

• очікування, щоб перевірити, чи не мине непрохідність сама собою;
• утримання від їжі та пиття, доки кишківник не почне добре працювати;
• внутрішньовенне вливання рідини й електролітів;
• припинення приймання ліків, що призводять до непрохідності;
• назогастральну аспірацію, за якої зі шлунка відсмоктують шлункові соки через вставлену в ніс трубку;
• вживання ліків для стимуляції нормальних кишкових скорочень;
• колоноскопічну декомпресію – процедуру, коли у товсту кишку вставляють трубку з метою знизити тиск;
• постійне жування жуйки;
• операцію (дуже рідко) для видалення частини кишківника.

Самолікування

Усуненню кишкової непрохідності в умовах стаціонару допомагає максимальна активність. Потрібно вставати з ліжка, сидіти на кріслі, прогулюватись. Ці дії дадуть змогу кишківникові запрацювати. Допомагає також жування жуйки.

Коли звернутись до лікаря

Якщо у Вас спостерігаються симптоми кишкової непрохідності, наприклад, спазми в животі, блювання та сильні закрепи, негайно зверніться до лікаря чи їдьте у відділення невідкладної допомоги. Якщо Ви – у лікарні в післяопераційний період і у Вас з’явилися схожі симптоми, терміново повідомте про це лікарю чи медсестрі.

Фактори ризику

1) абдомінальна інфекція;

2) травма чи тромби у венах ніг;

3) кишкова непрохідність в анамнезі;

4) певні види пневмонії;

5) ниркова недостатність;

6) атеросклероз;

7) знижена функція щитовидної залози;

8) вживання сильнодіючих ліків від артеріального тиску або болю, таких як морфій чи оксикодон. Існує підвищений ризик кишкової непрохідності, якщо у Вас недавно була операція на органах черевної порожнини, суглобах чи хребті.