Знайдено 1-10 з 25

Елементів на сторінці

4 причини подумати двічі перед операцією на спину

22.09.2020

Як ви, можливо, читали в новинах, Тайгер Вудс зараз одужує після нещодавньої операції на спині – четвертої операції на спині за останні декілька років. Колись найкращого гольфіста у світі Тайгера було вперше прооперовано у 2014 р., але відтоді навіть після ще двох операцій спортсмен не може успішно повернутися до змагань. Безсумнівно, він надіється, що ця остання операція врешті-решт допоможе йому повернутися і змагатися на найвищому рівні без виснажливого болю.

Тайгер – один з багатьох професійних спортсменів, які, прагнучи швидко повернутися до гри, не очікують на одужання, а погоджуються на операцію. На жаль, багато з них потім усвідомлюють: швидше – не означає краще.

Стів Керр, колишній гравець NBA та нинішній тренер NBA, продовжує боротися з ускладненнями після операції на попереку й настійливо попереджує: “...Якщо у вас проблеми зі спиною, в жодному випадку не зважуйтесь на операцію. Я кажу це щиросердно. Реабілітація, реабілітація, реабілітація. Нікому не дозволяйте туди лізти”. Це мудра порада чи лишень емоції нещасної людини, якій не пощастило з результатом?

І найважливіше: коли потрібна операція на спині всім нам, не фаховим спортсменам? Що робити, коли будівельник, медсестра чи садівник з болями в спині хочуть повернутися на роботу, але не можуть згинатися та піднімати важкі речі? Навіть в офісі може виникнути біль у спині, якщо занадто тривале сидіння погіршує стан. Або, можливо, ви лише хочете знову пограти у гольф з друзями, поганяти м’яча з дітьми чи зайнятися домашніми справами…

Як ви даєте раду болеві, занепокоєнню щодо звикання до знеболювальних препаратів? Як вирішуєте – робити чи не робити операцію?

Майже у кожному випадку я даю пацієнтам пораду спробувати вирішити проблему без операції. Назву декілька причин, чому зазвичай пропоную нехірургічний шлях:

1.                          Тіло – достатньо непоганий цілитель. Незалежно від того, що саме травмовано – м’язи, суглоби, зв’язки чи диски, тіло має свої механізми зцілення. Наприклад, дослідження засвідчили: грижі міжхребцевих дисків з часом зменшуються, 76% з них за рік минають, а біль від грижі міжхребцевого диска переважно зникає впродовж трьох місяців. Інші симптоми, такі як слабкість, ішіас та оніміння, або минають, або значно зменшуються також приблизно за рік. Видається, наша імунна система допомагає зцілити грижу чи екструзію диску, для цього потрібні лише час, терпіння та певна віра.

2.                          Поволі їдеш – далеко будеш. Так, операція може зняти біль швидше, аніж очікування, доки він зникне сам, хоча це спокусливо, зокрема тоді, коли ви хвилюєтеся щодо роботи або ж не можете нормально встати з дивана. Однак наскільки добре жити весь час з хірургічно вправленою спиною, а не зціленою завдяки власним вбудованим механізмам одужання (у поєднанні з реабілітацією)? Серед потенційних проблем, які можуть трапитися на шляху, – прогресуючі дегенеративні захворювання диска в оперованій зоні, вище або нижче від ділянки, що була під’єднана до апаратури, а також ризик необхідності подальших операцій у майбутньому. Цікаво зауважити: авторитетне дослідження результатів лікування спинальних пацієнтів (SPORT) виявило – операція дає позитивні результати у випадку таких проблем, як грижа поперечного диска і стеноз хребта у перші чотири післяопераційні роки, але надалі ефект помітно знижується.

3.                          Цибуля має багато шарів. Значною проблемою нашого ставлення до болю, в тому числі з проблемами спини, є те, що біль розглядаємо суто з фізичного погляду. Інакше кажучи, ми думаємо, нібито біль спричиняє структурна проблема, тому операція повинна цю проблему усунути. Не так швидко! Не лише хребет зі своїм з’єднанням нервів, суглобів, дисків, м’язів та м’яких тканин, а й інші чинники теж впливають на наше самопочуття, наприклад, стрес, депресія, тривожність, безсоння, погані стосунки. Ці проблеми, які зазвичай пов’язані з болями в попереку, не зникнуть після операції. У випадку ж, коли хвилюєтесь, що залежите від знеболювальних засобів, то не існує жодної гарантії, нібито ваша залежність зникне сама собою після операції. Ви не можете розраховувати, що операція вирішить усі проблеми, які вас турбують.

4.                          Ви не зустрінете багатьох лікарів, котрі мали операцію на спині. У лікарів проблеми зі спиною трапляються так само часто, як і у всіх інших людей. Однак чи часто лікар лікує власну спину операцією? Мій досвід підтверджує: майже ніколи. Чому? Тому що ми бачимо страждання наших пацієнтів з болями у попереку, які не зникають після важких операцій, і зазвичай обираємо інший шлях. Якщо спинальний хірург з подібною до вашої проблемою не хоче, аби хтось оперував йому спину, то чому ви повинні цього хотіти?

Незалежно від того, яке лікування ви оберете, спробуйте поставити на шальки терезів необхідність негайного полегшення і розроблення довготермінового плану, щоби зробити ваш хребет максимально здоровим.

Детальніше
Чи може акупунктура позбавити вас від болю?

22.09.2020

Не дивуйтеся, якщо наступного разу, коли ви звернетеся до лікаря стосовно болю, він порадить вам проконсультуватися з фахівцем з акупунктури. Нещодавно Управління продовольства і медикаментів (FDA) оприлюднило рекомендацію лікарям ознайомитися з додатковими альтернативними методами лікування болю, враховуючи акупунктуру та хіропрактику.

Якщо ви такі самі, як і більшість моїх пацієнтів, то не будете проти альтернативних методів лікування, хоча все ще ставитесь до них трохи скептично і не впевнені, чи акупунктура – легальний метод лікування. З огляду FDA, на мою думку, саме внесок лікаря тут є ключовим. Пацієнтові важливо переконатись, чи лікар насправді вірить у рекомендації, які дає, використовуючи власний досвід та знання, чи лише хоче позбутися його, швидше зайнятися іншим пацієнтом і уникнути призначення ще більшої дози знеболювальних препаратів. Існує значна різниця між висловами лікаря – “Спробуймо акупунктуру, вона допомогла багатьом моїм пацієнтам” і “А чому б не використати акупунктуру, бо не знаю, що можна ще порадити на цей момент”.

Ми запровадили лікування акупунктурою в нашому центрі декілька років тому і переконалися: голковколювання дуже успішно допомагає лікувати біль, перепади настрою, травми голови і навіть абстинентні симптоми. Гадаю, нашим пацієнтам важливо знати, як ретельно ми вивчали це питання, поки дійшли висновку, що акупунктура повинна бути в нашому центрі. Окрім того, я особисто лікувався голковколюванням декілька років тому, коли мав значний ішіас через екструзію диска в попереку. Тобто зараз я можу прямо глянути пацієнтові в очі й порадити акупунктуру, оскільки лікувався нею сам і вона мені допомогла. Вочевидь, що тісніше лікар пов’язаний з конкретною клінічною ситуацією, то краще він зможе скерувати пацієнта на подібну терапію.

Цікаво також зауважити: в еру надзвичайних технологій та інновацій ми говоримо про лікування, якому близько 3 тис. років (тоді для лікування використовували уламки скель і камені) та яке допомагає вирішити найбільшу проблему здоров’я сучасної людини – хронічний біль і залежність від опіоїдів. Інакше кажучи, теорія акупунктури пов’язана з поняттям «ци», або “життєва енергія”, що, як вважають, тече в тілі через канали, котрі часто називають меридіанами. Вважається також, що погане здоров’я та хвороби безпосередньо пов’язані з перебоями проходження цієї життєвої енергії через тіло. Введення акупунктурних голок у ключові точки тіла відкриває блокаду і дає змогу ци текти в тілі й відновлювати здоров’я. А хто б не хотів кращого ци?

Впродовж багатьох років наука намагається зрозуміти, як ця антична філософія лікування хвороб вписується у те, що ми зараз називаємо сучасною медициною. З погляду деяких дослідників, акупунктура модифікує ендокринну систему і може знизити рівень гормонів стресу. Натомість інші вважають, що вона стимулює імунну систему та приплив крові до хворих місць. Ще одні дослідження засвідчили: акупунктура збільшує рівень ендорфінів, наших природних знеболювальних. А як підтвердили досліди на тваринах, налоксон (сполука, що блокує ефекти опіоїдів), може пригнічувати знеболювальний ефект акупунктури.

З мого погляду, найзахопливіша наука про те, як акупунктура може лікувати біль, вивчає всі різноманітні шляхи, котрі можуть змінити те, що відбувається в мозку. Нейропластичність – це здатність мозку змінюватися, адаптовуватися та реорганізуватися, а як відомо, хронічний біль може призвести до обширних нейропластичних змін. Дослідження з використанням спеціальних методів візуалізації головного мозку, наприклад, функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) зараз підтверджує, що акупунктура може сприяти позитивним змінам мозкової активності в різних частинах мозку, включно зі змінами у больових сітках. Інакше кажучи, ми можемо почати спостерігати, як акупунктура фактично знеболює всередині мозку.

Існує декілька головних методик акупунктури. Основне голковколювання – це традиційний метод, коли в різні меридіани тіла вводять тонесенькі акупунктурні голки. Фахівці з акупунктури можуть застосовувати різні варіації до такого способу, скажімо, електроакупунктуру, тоді в голку подають електричний струм; припалювання, за якого використовується тепло, та здавлювання, коли до акупунктурних точок додатково застосовують стискання. І, звісно, банки, які привернули увагу всіх людей, коли на Олімпійських іграх в Ріо камери зафіксували фіолетові кола на всьому тілі в плавця Майкла Фелпса.

Який би метод ви не обрали, для позитивного результату здебільшого необхідно декілька процедур. Я зазвичай рекомендую спочатку запрактикувати курс із 3–6 сеансів (один або два рази на тиждень). Безперечно, голкотерапевти є різними, тому варто провести дослідження для пошуків необхідного вам фахівця.

Детальніше
Чи слід використовувати маску для обличчя?

22.09.2020

Маски для обличчя, такі популярні зараз, насправді з’явилися вперше дуже давно, і жінки покладали на них великі надії. Так, єгиптянки і грекині робили маски з глини. Римлянки були переконані в чудодійних властивостях овечого жиру і навіть не зважали на його жахливий запах. Іншими цікавими інгредієнтами римських масок були сеча, жовч, лебединий жир та екскременти (гам!).

І хоча жінки користуються масками для обличчя вже тисячі років, це не означає, що вони незамінні для красивої шкіри. Не забувайте: тоді у жінок не було великого вибору засобів догляду за шкірою!

Отже, чи насправді маски настільки необхідні? Розглянемо декілька міфів про їхню силу.

Міф №1: Маски очищають. Неправда. Що саме очищає маска? Задумуючись над тим питанням, ви переконаєтесь, що шкіра насправді не потребує такого очищення. Звісно, інколи трапляється закупорювання, але це – інше питання. Обличчя мало пітніє і тому не становить проблеми. Забруднювачі з повітря? Вони можуть осідати на верхньому шарі шкіри, проте не можуть проникнути всередину, оскільки молекули пилу занадто великі. Наркотики, алкоголь та інші хімічні забруднення потрапляють в організм і виводяться передусім через нирки та печінку, а не шкіру. Висновок: очищення шкіри – це маркетинговий хід.

Міф №2: Маски відкривають пори. Правда. Якщо спочатку ви скористаєтесь скрабом для відлущення шкіри, а потім нанесете альфа-гідроксикислотну маску (чи певні глиняні маски), кірки з мертвих клітин розм’якнуть і легко видаляться. Крім того, за допомогою липких масок, які висихають, створюючи плівку, і згодом відлущуються, на кшталт смужок для видалення чорних цяток з носа, також можна позбутися частини кірок та відмерлих клітин.

Міф №3: Маски зволожують. Правда. Шкіра зволожується і зсередини, і ззовні. Так, вам необхідно пити воду, щоби шкіра була достатньо зволоженою. Проте кожен, хто живе в пустелі, багато літає або працює з кондиціонерами, скаже: вологість у навколишньому середовищі теж має значення. Тому, використовуючи зволожувальну маску і залишаючи її на обличчі хоча б на 1520 хв, ви можете на якийсь час зволожити шкіру.

Міф №4: Маски «живлять» шкіру. Правда і неправда. Правда в тому, що шкіра може абсорбувати мінерали, ліпіди, вологу, вітаміни зі зовнішніх джерел, наприклад, масок та інших косметичних засобів. Ці засоби під час регулярного використання підживлюватимуть шкіру.

Неправда полягає в тому, що найкраще, найстабільніше, найстійкіше живлення та зволоження будь-якого органа надходить з нашого кровообігу, нашого кровотоку, а не ззовні.

Тепер, коли ми обговорили, що маски можуть і не можуть робити, визначимо, яка ж маска потрібна саме вам?

Глиняна маска. Природна глина може містити близько 75 різних мінералів, але в ній також живе безліч непотрібних бактерій і мікроорганізмів. Глину, яку продають у масках, спеціально обробляють, щоби позбутися бактерій, а це може вплинути на її мінеральний склад. Однак глиняні маски поглинають жир і знадобляться для жирної, схильної до вугрів шкіри.

Відлущувальна маска. Вугільні або інші липкі маски, висихаючи, облипають шкіру. Коли ви знімаєте таку маску, то водночас очищаєте обличчя від омертвілої шкіри, бактерій, волосинок і забруднень, які прилипають до маски та стягуються разом з нею. Здирання маски може бути болючим, тому знімати її потрібно повільно. Така маска навряд чи знадобиться людям зі сухою та чутливою шкірою. Вугільні маски радять для жирної, схильної до вугрів шкіри, оскільки вони забирають зайвий жир, а також допомагають видалити чорні й білі цятки (комедони).

Альфа-гідроксикислотна маска. Через вміст кислот ці маски не придатні для чутливої шкіри. Такі маски очищують хімічним, а не відлущувальним способом. Маски добре відкривають пори, активують клітини шкіри, повертають їй “сяйво”. Кислотні маски сильнішої дії найкраще робити в лікарському кабінеті й разом із анестезіологом.

Листова маска. Рекомендуються лише від авторитетних компаній-виробників. Такі маски роблять з тканини, змоченої в сироватці, яку накладають на обличчя і залишають там на певний час. Тканина утримує сироватку, звідки вона потім абсорбується в шкіру. В журналі «Racked», що містить публікації, присвячені поп-культурі й моді, була стаття, де йшлося про антисанітарні процеси запаковування масок, які ставили під сумнів їхню безпеку. За інформацією у статті, декілька корейських брендів пакують маски в домашніх умовах, а не в спеціальних санітарних приміщеннях, у зв’язку з чим постає питання про безпеку таких засобів.

Зволожувальна маска. Ці маски є різних видів, у тому числі органічніших і натуральніших. Їх особливо рекомендують застосовувати для сухої шкіри, чутливої шкіри з метою розслаблення, а також радять наносити перед різними заходами для ефекту свіжості. Зволожувальну маску легко підібрати, обережними треба бути лише у випадку акне чи жирної шкіри.

Отже, правильно підібрана маска для правильного типу шкіри може чудово доповнити режим догляду за шкірою.

Детальніше
Де приховується сіль (і що вам потрібно, щоб її знайти)

03.07.2020

Вам сказали, що потрібно скоротити натрію? Цю пораду часто дають лікарі, особливо тим, хто має підвищений кров'яний тиск, - але простіше сказати, ніж зробити. Насправді, скорочення поверхні натрію може бути дуже важким.

Коли люди думають про зниження вмісту натрію в раціоні, вони вважають, що це означає усунення соляного шейкере за столом - одна з найпоширеніших речей, які я чую від моїх пацієнтів, полягає в тому, що вони "ніколи не додають сіль до їжі". На жаль, це ні означає, що вони їдять дієту з низьким вмістом натрію.

Фактично, лише 5% дієтичного натрію додають під час домашнього приготування і лише 6% додають за столом. Більше 75% американців натрію їдять з ресторану, фасованої та переробленої їжі. Решта 12% дієтичного натрію природно зустрічається у продуктах харчування. Іншими словами, ваша їжа завантажується натрієм ще до того, як ви забрати соляний шейкер!

Дієтичні рекомендації для американців за 2015-2020 рр. Рекомендують споживати менше 2300 мг натрію в день, тобто кількість натрію в одній чайній ложці солі. Але пам'ятайте, що 2300 мг є верхньою межею рекомендованого споживання натрію - краще підходити до 1500 мг. Навіть люди, які дуже активні і втрачають натрію через пітливість, не потребують понад 1500 мг на добу. Середній американець займає удвічі більше: 3400 мг на добу.

Де ми отримуємо весь цей натрій? Більше 40% натрію, який ми їмо щодня, настає лише з декількох продуктів:

Найпопулярніші джерела натрію

Хліб та рулети
Холодні відруби і м'ясо витриманого
Піца
Птиця
Супи
Бутерброди
Сир
Макаронний посуд (не включаючи маку та сир)
М'ясні страви
Закуски
Давайте подивимося на типовий бутерброд, який більшість людей вважатиме здоровим вибором. Ця графіка з CDC показує, що насправді цей "здоровий" бутерброд - це насправді соляна бомба.

Натрій є підлий. Він прямий погляд. Предмети, які ми вважаємо корисними для нас, оскільки вони "м'які" або "високі білки" або "цільне зерно", можуть бути завантажені натрієм - і навіть не солоними. Щоб дійсно отримати відчуття того, наскільки натрій ви приймаєте, ви повинні почати займатися детективом та читанням панелей харчування (я впевнений, що ви будете шоковані). І не забувайте дивитись на ваші напої - у Gatorade є 110 мг на чашку.

Хоча це коштує всякої детективної роботи - перевантаження натрію стає етапом для посилення інфаркту та інсульту. Надзвичайний натрій у нашому крові породжує більше води, що зберігається всередині наших кровоносних судин, збільшуючи об'єм крові та підвищуючи артеріальний тиск. Вищий артеріальний тиск означає більший знос у ваших артеріях, прискорення накопичення бляшки та схильність до розриву судин. І це означає підвищений ризик серцевого нападу та інсульту.

Підвищена стійкість води в кров'яних судинах також може призвести до набряку - накопичення рідини всередині тканин, як у вас у ногах та навколо щиколотки. Якщо у вас виникає набряк гомілковостопного суглоба, одним з найважливіших речей, які ви можете зробити, це зменшити кількість натрію у вашому раціоні.

І, якщо функція серця підірвана з будь-якої причини, збільшення обсягу крові може стати додатковим навантаженням на серце, що призводить до утруднення дихання і навіть накопичення рідини в легенях. Пацієнти з діагнозом "застійна серцева недостатність" повинні бути особливо обережними щодо зменшення вмісту натрію в раціоні.

Детальніше
Мастурбація: міфи та факти

03.07.2020

Найінтимніший аспект сексу – те, що ми робимо зі собою наодинці. Чимало людей ніяковіють від цього. Можливо їх у дитинстві присоромили батьки за дослідження свого тіла, давши дітям зрозуміти, що вони ніколи в житті не повинні займатися мастурбацією або принаймні відчувати дискомфорт від такого заняття.

Насправді мастурбація – це нормально на всіх етапах життя. Діти мастурбують для задоволення і самозаспокоєння з невеликим відтінком сексуальності. У період статевого дозрівання фантазії про мастурбацію починають обертатися навколо взаємних сексуальних стосунків, мотивуючи підлітків долати страх та відшуковувати реальні стосунки, що їх задовольнятимуть. У дорослих мастурбація може стати складнішою проблемою у наших сім’ях та відносинах. Як ми повинні реагувати у тому випадку, коли дізнаємося, що наші діти цим займаються? Чи повинні ми відмовлятися від мастурбації за повністю активного сексуального життя? Ми навели у статті поширені факти і міфи про це:

Діти, які цим займаються, ризикують рано стати сексуально активними”. – МІФ. Усі діти займаються самостимулюванням. Вони досліджують власне тіло через торкання та відчуття: торкаючись до одних частин тіла, відчувають задоволення, до інших – біль. Дітей треба вчити, що мастурбація – інтимна справа, і найкраще займатися нею наодинці у власній спальні, тоді їхні тіла будуть відчувати задоволення. Як підтверджують дослідження, відповідна до віку інформація від мами чи тата про тіло та його сексуальну функцію фактично спричиняє меншу сексуальну розбещеність та ризикованість у підлітків. Надлишкова мастурбація в малих дітей може засвідчувати надмірну тривогу, стрес чи відсутність уваги батьків.

“Якщо ви маєте дорослі стосунки, мастурбація вам не потрібна”. – МІФ. Більшість людей мастурбують упродовж всього життя. Ми маємо сонограми, де діти роблять це ще в утробі, а також свідчення людей, які займаються мастурбацією і у старшому віці. Коли ми стаємо дорослими чи статево дозріваємо, то починаємо розуміти силу розділення своїх сексуальних почуттів з кимось ще. Однак трапляються певні моменти, коли людина хоче відчути задоволення приватно – не обов’язково сексуального характеру. Можливо, необхідно трохи зняти стрес. Інколи люди займаються цим, бо в їхнього партнера інше лібідо й менші потреби, а інколи тому, що це приносить задоволення.

“Якщо ви мастурбуєте, отже, шлюбні стосунки вас не задовольняють”. – МІФ. Кеті щойно дізналася, що її чоловік мастурбує в душі. Як він сказав, займається цим майже кожного ранку, і вона була шокована. Найбільше хвилювалася, що він це робить, оскільки вважає її недостатньо сексуально привабливою. Він запевнив: річ не в ній – мастурбує, бо йому це приємно, швидко і подобається так починати день: “Ні, ти не перестала мене приваблювати, для мене це зовсім інше, ніж наші з тобою заняття коханням”.

“Через мастурбацію ви вивчаєте своє тіло”. – ФАКТ. Більшість хлопців починають мастурбувати та досягати оргазму, лишень вони статево дозрівають, після перших “мокрих” снів. Близько 75% дівчаток навчаються досягати оргазму через мастурбацію. Жінкам, що мають проблеми з оргазмом під час статевого акту, секс-терапевти часто рекомендують самовдоволення як шлях до оргазму без хвилювання про те, чи задовольняють вони партнера (окрім випадків, коли клієнт має моральні заперечення стосовно мастурбації).

“Це найшвидший шлях до оргазму”. – ФАКТ. Жінки неодноразово мені розповідають, що доводять себе до оргазму за 2 хв, а з партнером цей час збільшується до 45 хв. Мастурбація зазвичай спричиняється бажанням сексуального відчуття. Секс у парі може відбуватися за ініціативою одного партнера, і хоча він може спонукати до сексу і бажає ним займатися, але не обов’язково хоче сексуально втихомиритись. Партнер також може неправильно торкатися спеціальної точки, натискати на неї засильно або залегко чи обрати не той ритм, який приводить до оргазму.

“Вам більше подобатиметься це, ніж секс з партнером”. – ФАКТ та МІФ. Більшість людей кажуть, що хоча мастурбація спричиняє приємні відчуття в геніталіях, вона не дає їм настільки глибокого сприйняття завершеності та зв’язку, наскільки секс із партнером. Іноді, щиро кажучи, секс із партнером розчаровує, і люди повертаються до самовдоволення часто з використанням порнографії як стимулятора. У випадку, коли сексуальні розбіжності між партнерами призводять до душевного неспокою чи навіть розриву стосунків, секс-терапія та консультація пар можуть бути корисними, повернути в сім’ю щастя та гармонійні стосунки.

Мастурбацією починають займатися переважно в дитинстві, вона незрідка є частиною дорослого життя, навіть попри чудові й задовільні партнерські сексуальні стосунки. І хоча це, можливо, соромно визнати, але кожен займається нею в той чи інший момент життя, і мастурбація становить природну складову сексуального буття.

Детальніше
Людям поважного віку НЕ потрібно вживати добавки з кальцієм та вітаміном D

02.07.2020

Люди поважного віку даремно витрачають свій час та гроші, приймаючи добавки з кальцієм та вітаміном D, сподіваючись, що так вони зможуть довше зберегти кістки міцними. Це засвідчують нещодавні дослідження.

Як виявляють дані, зібрані з десятків клінічних випробувань, доказів того, що добавки захищають старших людей від переломів стегна чи інших кісток, не існує. “Регулярне приймання цих добавок не є необхідним для немолодих людей, – обґрунтовує провідний дослідник д-р Цзя-Го Джао, хірург-ортопед лікарні Тяньцзіня в Китаї. – Гадаю, пора вже припинити вживання добавок з кальцієм та вітаміном D”.

Проте не всі експерти погодились із цим. Хірург-ортопед д-р Деніел Сміт вважає, що, заперечуючи користь таких добавок, дослідники доходять надто сміливих висновків. “Загальна картина, яка, здається, втрачається в цьому дослідженні, полягає в тому, що перелом стегна може мати катастрофічні наслідки», – зазначає Сміт, асистент відділення ортопедії Медичної школи Ікан на горі Синай у Нью-Йорку. З погляду Сміта, “навіть невеличка потенційна користь добавок з кальцієм та вітаміном D у запобіганні переломів стегна чи інших кісток набагато перевищує мінімальні ризики, пов’язані з регулярним прийманням цих добавок”.

Медики з давніх-давен радили старшим людям додатково приймати кальцій із вітаміном D, аби вберегти кістки від ламкості, оскільки з віком вони стають занадто крихкими.

За даними Національного інституту охорони здоров’я США, близько 99 % кальцію міститься в кістках та зубах людини, і організм не може сам виробляти цей мінерал. Недостатня кількість кальцію спричиняє остеопороз, а для засвоєння кальцію організм також потребує вітамін D.

Національний фонд боротьби з остеопорозом радить жінкам до 50 років та чоловікам  до 70 щоденно приймати 1000 мг кальцію. Жінкам після 50 і чоловікам після 70 потрібно кожного дня приймати 1200 мг кальцію.

Для аналізу Джао з колегами ґрунтовно простудіювали значну кількість медичної літератури в пошуках клінічних випробувань, спрямованих на тестування корисності добавок з кальцієм та вітаміном D. Вони отримали дані з 33 різних клінічних випробувань, залучаючи до них понад 51 тис. учасників у віці 50 чи більше років.

Клінічні випробування здійснювали переважно у США, Великій Британії, Новій Зеландії й Австралії. Доза добавок і частота їх приймання у різних випробуваннях була різною.

У зведених даних не виявлено значного зв’язку між прийманням добавок з кальцієм та вітаміном D і ризиком переломів стегна чи інших кісток, порівняно з людьми, котрі отримували плацебо або взагалі не одержували лікування.

І кальцій, і вітамін D, як пояснює Джао, – дуже важливі для здорових кісток, але результати цього дослідження засвідчують, що треба вживати продукти з кальцієм та достатньо бувати на сонці, а не приймати синтетичні добавки. “Кальцій, який міститься в продуктах харчування, незамінний для здоров’я скелета, – констатує Джао. – Найбільше кальцію в молоці, овочах, фруктах і бобових”.

Вітамін D синтезується в шкірі у відповідь на ультрафіолетове випромінювання В при сонячному світлі, а у продуктах цього вітаміну мало. Фізичні заняття на сонці повинні повністю забезпечити вас необхідним вітаміном D.

Проте, за Смітом, потенційні джерела цих поживних речовин у продуктах підтверджують одне зі слабких місць огляду даних дослідження. «Незважаючи на те, що дослідження спрямоване на розгляд проблем, пов’язаних з прийманням добавок з кальцієм та вітаміном D, і заперечуючи доцільність приймання цих добавок, дослідники навіть не розглядають питання, чи отримують учасники дослідження достатню кількість кальцію та вітаміну D з продуктів харчування або сонячних променів», – зазначає Сміт.

Огляд доказів містить також велику кількість даних від “Ініціативи жіночого здоров’я”, фундації досліджень здоров’я жінок поважного віку в США, – повідомляє Андреа Вонґ, віце-президент з наукових та нормативних питань при Раді з відповідального харчування – торгової асоціації, яка представляє виробників харчових добавок. “На жаль, дані фундації широко визнані такими, що мають власні обмеження стосовно суб’єктів, які не приймали добавки за протоколом, а також тих, хто приймав кальцій і добавки з вітаміном D самостійно, поза протоколом, перед і під час дослідження”, – стверджує Вонґ. На думку віце-президента, використання даних фундації могло спотворити загальні результати аналізу.

Окрім того, останні аналізи даних фундації засвідчили, що у людей, які почали приймати кальцій та вітамін  D, знизився ризик переломів шийки стегна чи інших кісток. Люди повинні обговорювати індивідуальні потреби кальцію або вітаміну D зі своїми лікарями. «Тоді, коли існує можливість знизити ризик важких переломів, приймаючи добавки з кальцієм та вітаміном D, людей не варто відмовляти від приймання цих добавок за допомогою метааналізу, який має рекомендаційний характер і не може знадобитися всім людям», – підсумовує Вонґ.

Новий аналіз опубліковано 26 грудня у «Журналі американської медичної асоціації».

Детальніше
Чи вважають дівчата хлопців розумнішими?

10.06.2020

Працюючи педіатром, я з великим задоволенням розмовляю зі своїми пацієнтами про школу. Нещодавно запитав у 9-річної дівчинки, який її улюблений предмет. Вона усміхнулася і відповіла – мистецтво, а згодом додала, що не подобається математика. Коли здивувався чому, вона сказала – не дуже має до неї здібності.

Дівчаткам у будь-якому віці притаманні внутрішні упередження про власні здібності, а їхня самооцінка часто заниженіша, ніж у ровесників хлопців. Нещодавно опубліковані дослідження начебто підтвердили, що, починаючи зі 6-річного віку, дівчатка вважають хлопчиків розумнішими ніж себе.

У дослідженні, розміщеному в “Journal of Science”, автори давали різні завдання групі 5-7-річних дітей. В одному завданні їм розказали історію про “дуже, дуже розумну людину” (опис генія на дитячому рівні). Відтак дітям показали картинки з чоловіком та жінкою, одягнутих в офісному стилі, й запитали, про кого вони щойно розказували. Дівчатка від 6 років найчастіше показували на чоловіка. Вони також частіше відмовлялися від участі в іграх, які нібито призначені для “дітей дуже, дуже розумних”. За словами дослідників, дівчатка, молодші 6 років, не мали схожих упереджень.

Я звернувся до двох експертів, щоб детальніше осмислити ці результати.

Гізер Преслі, віце-президентка некомерційної програми “Girls on the Run” (GOTR), очолює розробку програми для організації, яка ґрунтується на фізичній активності й позитивному розвиткові молоді для дівчат 3-8 класів. Вона також колишня вчителька і має науковий ступінь PhD у сфері освіти в міських школах.

З погляду Преслі, результати дослідження її не дивують: “Це може бути через те, що у 6-річному віці більшість дівчаток починають ходити до школи і відчувати вплив оточення, який підсвідомо може бути хибно сприйнятий. Школи, вчителі, батьки й інші учні можуть ненавмисно збурювати такі почуття у дівчаток”.

Преслі пропонує вчителям і адміністративному складові визнати власні можливі упередження та однаково залучати хлопчиків і дівчаток до різних предметів, що сприятиме однаковій впевненості й компетенції у всіх сферах. Окрім того, вони повинні залучати дівчаток до позакласних програм, які мають “атмосферу, спрямовану на вдосконалення”, та “мислення, скероване на зростання”. Це дасть змогу усвідомити: таланти і силу можна розвивати, а не просто вірити, що до чогось є здібності й до чогось немає. Окрім того, такий метод допоможе дівчаткам краще оволодіти точними та природничими предметами.

Крістін Каррутерс, клінічна практикуюча психологиня в Інституті дитячого розуму (Child Mind Institute), яка спеціалізується на СДУГ і поведінкових розладах, дотримується подібних думок. Вона аргументує, що ми потенційно можемо цю ситуацію змінювати, регулярно хвалячи дівчаток за їхню “розумність”. Поговоріть про їхні досягнення, наприклад, коли вони допомогли вам порахувати вартість товару в магазині або добре написали контрольну з математики; це підвищить їм самооцінку та впевненість у собі. Тривала низька самооцінка може в подальшому вплинути на вибір коледжу та кар’єру. Декотрі дівчата, вважаючи себе недостатньо розумними, не візьмуться за те, що сприйматимуть як викликом для себе.

Жінки схильні обирати спеціальності, не пов’язані з наукою, математикою чи технологіями, тобто ті, які традиційно вважаються “важкими” предметами. Згідно зі звітом Національного дослідницького центру обміну студентами менш ніж 30 % жінок отримали вищу освіту в галузі науки та техніки у 2014 р. І що цікаво – за останнє десятиріччя ця цифра змінилася лише на 1%.

Низька самооцінка може бути фактором ризику і для інших проблем, таких як тривожність, депресія, збільшення ваги, розлади харчування, і вплинути на певні аспекти життя, призводячи до труднощів у стосунках.

Ось декілька порад батькам, яких я раджу дотримуватись:

1. За кожної можливості кажіть доньці, що вона може досягти всього тоді, коли докладатиме для цього необхідні зусилля.

2. Ставтесь до синів і доньок однаково. Якщо ви просите доньку допомогти помити посуд, то так само часто просіть про це і сина.

3. Будьте пильними стосовно засобів масової інформації вдома, в інтернеті, на планшетах і телефонах. Дивлячись рекламу чи відео, де зображено жінку в стереотипній ролі, обов’язково поговоріть із дітьми про це. Використайте такий момент як навчальний.

4. У тому випадку, коли ви бачите жінку, що є хорошим прикладом для наслідування, порозмовляйте про неї з дітьми. Це може бути зірка тенісу або генеральний директор компанії чи просто сусідка-старшокласниця з відмінними оцінками.

5. Найважливіше – будьте прикладом самі для себе. Діти схильні дотримуватися наших дій, а не наших слів. Якщо дівчинка бачить критичне ставлення мами до себе, особливо до власного зовнішнього вигляду й інтелекту, вона, найімовірніше, робитиме так само. Пам’ятайте: мамам треба хвалити себе і власні досягнення. Якщо ми будемо дотримуватись цього, наші доньки навчаться поступати так само і прийматимуть життєві виклики з готовністю, адже вважатимуть себе вартими них.

Детальніше
Чи може таблетка пригальмувати старіння?

22.03.2020

Фактор ризику №1 для всіх великих захворювань - рак, серцево-судинні захворювання, хвороби Альцгеймера - старіє.

Але замість того, щоб лікувати захворювання, чи може лікар сам лікувати процес старіння?

Це ідея зростаючої сфери досліджень, залучення широкої підтримки як урядових, так і приватних донорів, у тому числі мільйони керівників Силіконової долини, такі як співзасновник Microsoft Пауль Аллен та венчурний капіталіст Пітер Тіль. У той час як бюджетні фонди науки за останні десять років боролись, фінансування в Національному інституті з проблем старіння зросло більш ніж на 50% з 2007 року.

Дослідники шукають препарат для відновлення найбільш серйозних наслідків старіння - і тримати людей здоровим, активним і тривожними роки довше, поняття, яке вони називають "охорони здоров'я".

"Я не зацікавлений у створенні населення, яке живе до 200 років, тому що це буде проблемою для світу, в якому ми живемо", - каже Коріна Росс, доктор біологічних наук, біолог Техаського університету A & M в Сан-Антоніо. "Але якщо ми зможемо тримати людей поза доглядом за доглядом за будинком і зменшити кількість пацієнтів із хворобою Альцгеймера та Паркінсона, це буде ідеально".

Те, що вчені знають про старіння, різко просунулися протягом останніх двох десятиліть, коли вони дізнаються більше про те, що керує процесом старіння в клітинах. З перегонкою, щоб знайти протизапальну таблетку, двома найбільш перспективними є препарати, які вже існують: метформін і рапаміцин.

Метформін
Лікарі призначили метформін, найбільш поширений препарат для лікування діабету 2-го типу, протягом приблизно 60 років. Але це отримало нову увагу як можливий препарат проти старіння після того, як дослідники в Британії виявили, що люди з діабетом, які приймали його, пережили деякі з своїх однолітків, які не захворіли на 15%.

"Вони порівнювали їх з цілим купою людей, які були підібрані для ваги та куріння та інших факторів, але які не мали діабету", - каже Стівен Авдад, доктор філософії, голова відділу біології Університету Алабами в Бірмінгемі. "Виявилося, що діабет на метформіну жив довше, ніж у недіабетиків, які не були на метформіні. ... Це було дуже, дуже інтригуюче ".

Аввад є біо-геронтологом і науковим керівником Американської федерації старіння. Організація намагається залучити близько 65 мільйонів доларів у федеральному та приватному фінансуванні за те, що Аввад стверджує, що це буде перший людський суд над наркотиками проти старіння. Дослідники дадуть препарат людям у віці від 65 до 80 років, які не мають хронічних захворювань, а потім чекають, поки вони не з'являться до наступної важливої ​​проблеми зі здоров'ям, - каже Авдад.

Вчені вважають, що препарат працює в мітохондріях, а енерговики в клітинах тіла перетворюють цукри, як глюкозу, на енергію. Аввад говорить, що метформін робить ці електростанції більш ефективними, зменшуючи викид речовин, відомих як "вільні радикали". Вільні радикали можуть пошкодити клітини, завдаючи шкоди їхній здатності до розмноження та дефектів.

Метформін також може активувати фермент, який контролює потребу організму в енергії. Аввад говорить, що активація імітує ефект низькокалорійної дієти, що, як стверджують дослідники, може продовжити термін служби в лабораторних тварин.

 

Рапаміцин
Біолог Росс - один з декількох вчених, які вивчили потенційне продовження життя рапаміцину. Цей потужний препарат, також відомий як сиролімус і торгова марка Рапамун, найчастіше застосовується в хіміотерапії та для того, щоб тіла хворих на трансплантацію відмовляли від нового органу. Дослідження показують, що препарат може продовжити термін служби у мишей, круглих черв'яків та мавп, відомих як мармурові.

Як і метформін, рапаміцин працює на мітохондріях клітини, де він може змінювати, як клітини спалюють глюкозу, говорить Росс. Дослідники підозрюють, що рапаміцин може утримати мітохондрії, які працюють плавно довше.

"Зображення, яке я навчаю своїм учням, - це ідея, що фабрика не контролюється, і це просто викидається у вікна, і ви отримаєте негативний ефект каскаду", говорить Росс. Запобігання диханням мітохондрій, що горить, може призвести до загострення ефектів, таких як запалення - загальний фактор вікових захворювань.

Рапаміцин "працює у всьому, починаючи від дріжджів до мишей. Він працює в декількох штамів миші та фону. Він працює в обох статей ", - говорить біолог Браян Кеннеді, кандидат економічних наук, екс-президент Інституту досліджень старіння Бака в Новаті, штат Каліфорнія. "Я думаю, це дуже цікаво".

Наприклад, препарат збільшив тривалість життя у мишей на 30% - до 50%, - стверджує Овед. І кілька досліджень тварин показують свою обіцянку для захисту від раку та серцевих захворювань, а також дегенеративних розладів мозку, таких як хвороби Альцгеймера.

Але це має деякі потужні побічні ефекти.

Рапаміцин може викликати виразки рота, катаракти та діабет. Це також може підвищити ризик інфікування, кровотечі та деякі види раку, такі як рак шкіри. Це може викликати високий кров'яний тиск, підвищення температури і анемію.

Кеннеді стверджує, що значна частина досліджень, проведених рапаміцином, спрямована на з'ясування того, як зменшити його побічні ефекти. Які дослідники знають про побічні ефекти препарату від людей, які вже мають серйозні проблеми зі здоров'ям і які зазвичай приймають його у комбінації з іншими препаратами. Але вони не знають, чи стануть ті самі проблеми у здорових людей, які самостійно приймають препарат.

Таким чином, хоча, як показує, що рапаміцин дає більш драматичні результати, метформін, спочатку, спочатку отримає клінічне випробування на людях, каже Кеннеді.

"Метформін був у мільйонів людей. Це дуже безпечно, як ліки йдуть ", - говорить він. І як лікарі та вчені глибше досліджують антизапальне дослідження: "Останнє, що ми хочемо, - це препарат, який спричинить токсичність і мати щось подібне, тому що це збирається встановити всю угоду".

Дослідження Марсосе Росса, опубліковане в 2015 році, було першим, хто подивився на побічні ефекти рапаміцину у здорових приматів. Як і у людей, мармеотит має підвищений ризик серцевих захворювань та хвороб метаболізму, коли вони страждають ожирінням. У дослідженні не виявлено помітних метаболічних проблем в групі мавп, які отримували рапаміцин в еквівалентних дозах протягом року, і вони втратили значні обсяги жиру в ранніх місяцях.

Окрім метформіну та рапаміцину, в інших дослідженнях було розглянуто потенційну антизапальну роль різних препаратів, гормонів та харчових сполук з змішаними або непевними результатами:

Ресвератрол, сполука, виявлена ​​у винограді та горіхах, може зменшити стрес, який призводить до старіння клітин. Дослідження показують, що він може продовжити термін служби дріжджів, черв'яків та риб, але ці ефекти ще не продемонстрували у людей.
Акарбоза, препарат для діабету, який може блокувати всмоктування організму вуглеводів, показав обіцянку самців мишей, але мало для жінок, говорить Кеннеді.
Гордон, який називається 17-альфа-естрадіолом, одним із жіночих гормонів естрогену, показав "велику обіцянку", збільшуючи довголіття у мишей. Але його побічні ефекти недостатньо вивчені, щоб знати, які ризики вони можуть спричинити.
Кеннеді вважає, що здатність запобігти деяким найбільш ослабленим віковим захворюванням не дає надії на краще життя.

"Ми краще тримати людей живими з різними хворобами старіння, але ми рідко повертаємо їх до повного здоров'я", - говорить він. "Я думаю, що це буде набагато краще для якості життя особистості та набагато краще економічно, якщо ми зможемо просто утримати їх від захворювання".

Детальніше

Показати більше

Увійти
Якщо ви забули свій пароль, ви можете скинути його тут
spin