Пелюшковий дерматит (попрілості)

Загальна інформація

Пелюшковий дерматит – це подразнення шкіри, яке розвивається в немовлят у ділянці, закритій підгузком. Контактний пелюшковий дерматит проявляється почервонінням і лусочками на шкірі. Його причиною може бути подразнення шкіри від мокрих або брудних підгузків, натирання шкіри занадто тісними підгузками чи реакція на миючі засоби. Пелюшковий дерматит може виникати також унаслідок дріжджової або грибкової шкірної інфекції. У цьому випадку дерматит зазвичай з’являється у складках шкіри у вигляді цяток чи прищиків. Інколи до пелюшкового дерматиту призводить споживання нового харчового продукту або (у випадку грибкового пелюшкового дерматиту) антибіотиків, які приймає дитина чи мама, що годує. Переважно під час застосування спеціальних мазей або інших методів домашнього лікування за 1-2 дні пелюшковий дерматит минає.

Чого очікувати

Пелюшковий дерматит починається почервонінням і подразненням шкіри у ділянці, закритій підгузком. Якщо часто міняти підгузки чи використовувати мазь на такій ділянці, то за 1-2 дні попрілості мають зникнути. У випадку, коли цього не відбулось, потрібно звернутись до лікаря. Якщо пелюшковий дерматит не лікувати, стан шкіри буде погіршуватися, а після потрапляння в уражене місце інфекції шкіра почервоніє, виникнуть набряки, у дитини підвищиться температура.

Cтан може погіршитися через

1) нечасту зміну підгузка;

2) приймання антибіотиків дитиною чи мамою, яка годує;

3) діарею;

4) пом’якшувачі тканин;

5) контакт з крохмалем.

Діагностика

Лікар огляне шкіру дитини та задасть необхідні запитання. Пелюшковий дерматит зазвичай діагностують під час загального огляду. Інколи лікар може взяти зіскрібання зі шкіри, аби перевірити існування грибкової інфекції.

Лікування

Лікування полегшує прояви пелюшкового дерматиту і зазвичай передбачає:

• застосування кремів та мазей з оксидом цинку чи вазеліном проти пелюшкового дерматиту, спричиненого подразненням сечі й калу;
• використання протигрибкових кремів, наприклад, ністатину (мікостатину), клотримазолу (лотриміну) та міконазолу (мікатину, моністат-дерми) проти пелюшкового дерматиту, зумовленого грибковою інфекцією;
• послуговування легкими кортикостероїдними кремами для шкіри, але лише за призначенням лікаря.

Самолікування

Часто змінюйте підгузки або залишайте дитину на певний час без підгузка, щоби шкіра більше контактувала з повітрям. Така шкіра має бути чистою. Промивайте її теплою водою і витирайте м’якою тканиною чи дитячими вологими серветками без запаху. Насухо промокайте шкіру. Перш ніж одягнути чистий підгузок, наносьте на шкіру, яку закриє підгузок, мазь. Раз у раз замочуйте сіднички дитинки в теплій воді. Підгузки мають бути вільними, не стискати. Не використовуйте лосьйони зі запахом та пом’якшувачі тканини.

Коли звернутись до лікаря

Зверніться до педіатра у випадку, коли Ви застосовуєте для дитини мазь на ділянку, закриту підгузком, але впродовж 2-3 днів висипка не зменшується або ж у дитинки висипка з’явилася у перші 6 днів життя. Потрібна негайна медична допомога, якщо на ділянці, закритій підгузком, виникли гнійники, водянисті пухирі, відкриті рани чи спостерігаються ознаки інфекції – висока температура, червоні смужки, які простягаються від висипки.

Фактори ризику

1) приймання антибіотиків дитиною або мамою, що годує;

2) занадто тісні підгузки;

3) невчасна зміна підгузка.