Синдром Аспергера

Загальна інформація

  Синдром Аспергера – одне з порушень розвитку в дітей, відоме як ''розлади аутистичного спектра''. Найчастіше трапляється у хлопчиків. Діти, що хворіють на синдром Аспергера, зазвичай мають нормальний або високий інтелект. На відміну від дітей з аутизмом, вони не мають затримання в когнітивному розвитку чи розвитку мови. Проте для них характерні нестандартне мовлення, слаборозвинені соціальні й комунікативні здібності, нав'язливі стани. На думку дослідників, це захворювання може бути спадковим. Хоча вважається, що соціальні порушення, які пов’язані з синдромом Аспергера, залишаються упродовж життя людини, але освітня та соціальна підтримка допомагає багатьом дітям у подальшому вести нормальне самостійне життя.

Чого очікувати

  Ви можете помітити, що ваша дитина відрізняється від інших, коли їй виповниться близько 3 років. Перше, що ви зауважите – затримання розвитку моторики, приміром, пізніше повзання чи ходіння. Це може перетворитися на труднощі з іншими рухами: крутити педалі, ловити предмети чи лазити. Настирливий інтерес до однієї теми чи об'єкта є однією з основних характеристик синдрому Аспергера. Наприклад, дитина може годинами рахувати машини, котрі проїжджають, чи буде говорити лише про потяги. Ваша дитина буде мати труднощі зі соціальною взаємодією, може бути негнучкою та чинити опір змінам. Ваша дитина може чудово розумітися на певних речах, таких як числа, математика, комп'ютери чи музика. Дитячий психіатр або психіатр для підлітків може поставити діагноз вашій дитині й працювати разом з вами, щоби розробити ефективну програму допомоги. Не існує конкретного способу проти синдрому Аспергера, але переважно лікування поєднує психотерапію, спеціальну освіту, корекцію поведінки, а також підтримку батьків. Іноді призначають медичні препарати. За правильної та своєчасної допомоги багато дітей можуть впоратися з труднощами, спричиненими синдром Аспергера, отримати вищу освіту та розпочати кар'єру. Ваша дитина, можливо, потребуватиме підтримки упродовж усього життя, щоби подолати труднощі у соціальних чи особистих стосунках.

Cтан може погіршитися через

  Незнайоме або гнітюче оточення, стрес, гнів, розчарування або підлітковий вік.

Діагностика

   Загалом комплексну оцінку здійснює група фахівців – терапевт, психолог, логопед у медичному центрі або центрі оцінювання. Таке оцінювання має передбачати психологічне, комунікативне, неврологічне та медичне обстеження.

Лікування

  Лікування синдрому Аспергера може передбачати:

– розвиток соціальних навичок – форму групової терапії, яка допомагає дітям зі синдромом Аспергера навчитися взаємодії з іншими дітьми

– когнітивну поведінкову терапію, "розмовну терапію", щоб допомогти дітям управляти емоціями і зменшити нав'язливі інтереси та дії

– трудову терапію або фізіотерапію з метою поліпшення координації рухів

– заняття в логопеда для покращення розмовних навичок та вимови

– навчання та підтримку батьків

– медикаменти у випадку, коли ваша дитина перебуває у стані тривоги чи гніву або тривалий час неуважна

Самолікування

  Дитині зі синдромом Аспергера у домашніх умовах можуть допомогти такі методи:

– дотримання одноманітності, мінімізування змін у житті дитини та завчасна підготовка до них

– повільна та чітка розмова

– використання особливих інтересів своєї дитини для пояснення нових понять, наскільки це буде можливо

– забезпечення дитині перерви в участі у соціальних контактах, коли вона їй необхідна

Фактори ризику

   Особи чоловічої статі мають вищий ризик захворіти, аніж жіночої.