Зовнішній отит

Загальна інформація

Зовнішній отит – це поширена інфекція, за якої вражається зовнішнє вухо та слуховий прохід (канал, що тягнеться до барабанної перетинки). Зазвичай інфекція виникає внаслідок потрапляння води у слуховий канал. Вода затримується в каналі й стає розплідником бактерій та інших мікробів. Зовнішній отит може траплятися у людей, хворих на екзему, або тих, у кого у вухах – надлишок сірки. Зовнішній отит найчастіше спостерігається у дітей і підлітків, але у будь-якому віці можна відчути сильний біль та інші симптоми, спричинені отитом. Різні методи самодопомоги чи антибіотики, що застосовують місцево у вушний канал, зазвичай допомагають позбутися інфекції та покращити самопочуття.

Чого очікувати

Здебільшого зовнішній отит розвивається упродовж декількох днів після контакту з водою. Домашнє лікування й антибіотики дають змогу через 3 дні покращити стан, і за 7 днів повинне спостерігатися цілковите одужання. Через 7–10 днів після хвороби можна повертатися до плавання.

Cтан може погіршитися через

1) розчухування вуха;

2) потіння;

3) стрес;

4) застій води у вухах;

5) прочищування слухових каналів ватними паличками;

6) передчасне припинення приймання антибіотиків.

Діагностика

Лікар зможе діагностувати зовнішній отит, коли ознайомиться з історією хвороби та проведе загальний огляд. Якщо отит повторюється знов і знов, лікар може взяти зразок рідини чи виділення з вуха на бакпосів.

Лікування

Найефективнішими є рецептурні антибіотики місцевої дії. Їх треба вводити у вушний канал кожні 3–4 год. Аби ліки не витікали з вушного каналу, можна закрити його невеликим ватним тампоном. У випадку поширення інфекції за межі слухового каналу Вам, ймовірно, доведеться приймати у визначений період пероральні антибіотики. На час лікування лікар може призначити й знеболювальні препарати.

Самолікування

• На ранніх стадіях зовнішнього отиту Ви можете обережно прочистити слуховий канал ватними тампонами, пом’якшувачем вушної сірки чи шприцом із балончиком. Не застосовуйте магазинні ватні палички, вони можуть пошкодити барабанну перетинку та проштовхнути сірку ще далі всередину вушного каналу.
• Для висушування вуха використовуйте безрецептурні або саморобні вушні краплі. Саморобні краплі можна отримати, змішуючи у рівних пропорціях медичний спирт і оцет. Капати у вухо можна лише за умови цілої та непошкодженої барабанної перетинки й відсутності тимпаностомічної трубки. Якщо Ви у цьому не впевнені, то спочатку треба перевіритися у лікаря. Наповніть вухо розчином, почекайте 5 хв, а згодом поверніть голову, аби рідина витекла.
• Від болю приймайте ацетамінофен чи ібупрофен. Прикладайте пляшку з теплою водою або грілку на вухо.

Коли звернутись до лікаря

Зателефонуйте лікареві негайно у випадку, коли у Вас чи дитини – сильний біль у вусі, температура понад 40°C, яка не знижується упродовж 2 год. після приймання ліків, почервоніння та набряк зовнішнього вуха, діабет або інше захворювання, що ослаблює імунну систему.

Не відкладайте спілкування з лікарем після погіршення самопочуття, продовження постійного болю у вусі, витікання з вуха жовтої рідини, коли у Вас чи дитини – висока температура, закупорений вушний канал, набряклі лімфовузли або інший дискомфорт у вусі, що триває понад тиждень, враховуючи час лікування. Якщо зовнішній отит не лікувати, він може спричинити ускладнення, наприклад, втрату слуху, повторні часті інфекції вуха, пошкодження кістки та хряща.

Фактори ризику

1) контакт зі зараженою водою чи певними хімікатами, скажімо, лаком для волосся;

2) поріз або інше пошкодження вушного каналу;

3) певні захворювання шкіри – екзема чи себорея;

4) надлишок вушної сірки;

5) слухові апарати;

6) беруші;

7) маленькі навушники;

8) алергія;

9) генетична схильність.