Чи вважають дівчата хлопців розумнішими?

Працюючи педіатром, я з великим задоволенням розмовляю зі своїми пацієнтами про школу. Нещодавно запитав у 9-річної дівчинки, який її улюблений предмет. Вона усміхнулася і відповіла – мистецтво, а згодом додала, що не подобається математика. Коли здивувався чому, вона сказала – не дуже має до неї здібності.

Дівчаткам у будь-якому віці притаманні внутрішні упередження про власні здібності, а їхня самооцінка часто заниженіша, ніж у ровесників хлопців. Нещодавно опубліковані дослідження начебто підтвердили, що, починаючи зі 6-річного віку, дівчатка вважають хлопчиків розумнішими ніж себе.

У дослідженні, розміщеному в “Journal of Science”, автори давали різні завдання групі 5-7-річних дітей. В одному завданні їм розказали історію про “дуже, дуже розумну людину” (опис генія на дитячому рівні). Відтак дітям показали картинки з чоловіком та жінкою, одягнутих в офісному стилі, й запитали, про кого вони щойно розказували. Дівчатка від 6 років найчастіше показували на чоловіка. Вони також частіше відмовлялися від участі в іграх, які нібито призначені для “дітей дуже, дуже розумних”. За словами дослідників, дівчатка, молодші 6 років, не мали схожих упереджень.

Я звернувся до двох експертів, щоб детальніше осмислити ці результати.

Гізер Преслі, віце-президентка некомерційної програми “Girls on the Run” (GOTR), очолює розробку програми для організації, яка ґрунтується на фізичній активності й позитивному розвиткові молоді для дівчат 3-8 класів. Вона також колишня вчителька і має науковий ступінь PhD у сфері освіти в міських школах.

З погляду Преслі, результати дослідження її не дивують: “Це може бути через те, що у 6-річному віці більшість дівчаток починають ходити до школи і відчувати вплив оточення, який підсвідомо може бути хибно сприйнятий. Школи, вчителі, батьки й інші учні можуть ненавмисно збурювати такі почуття у дівчаток”.

Преслі пропонує вчителям і адміністративному складові визнати власні можливі упередження та однаково залучати хлопчиків і дівчаток до різних предметів, що сприятиме однаковій впевненості й компетенції у всіх сферах. Окрім того, вони повинні залучати дівчаток до позакласних програм, які мають “атмосферу, спрямовану на вдосконалення”, та “мислення, скероване на зростання”. Це дасть змогу усвідомити: таланти і силу можна розвивати, а не просто вірити, що до чогось є здібності й до чогось немає. Окрім того, такий метод допоможе дівчаткам краще оволодіти точними та природничими предметами.

Крістін Каррутерс, клінічна практикуюча психологиня в Інституті дитячого розуму (Child Mind Institute), яка спеціалізується на СДУГ і поведінкових розладах, дотримується подібних думок. Вона аргументує, що ми потенційно можемо цю ситуацію змінювати, регулярно хвалячи дівчаток за їхню “розумність”. Поговоріть про їхні досягнення, наприклад, коли вони допомогли вам порахувати вартість товару в магазині або добре написали контрольну з математики; це підвищить їм самооцінку та впевненість у собі. Тривала низька самооцінка може в подальшому вплинути на вибір коледжу та кар’єру. Декотрі дівчата, вважаючи себе недостатньо розумними, не візьмуться за те, що сприйматимуть як викликом для себе.

Жінки схильні обирати спеціальності, не пов’язані з наукою, математикою чи технологіями, тобто ті, які традиційно вважаються “важкими” предметами. Згідно зі звітом Національного дослідницького центру обміну студентами менш ніж 30 % жінок отримали вищу освіту в галузі науки та техніки у 2014 р. І що цікаво – за останнє десятиріччя ця цифра змінилася лише на 1%.

Низька самооцінка може бути фактором ризику і для інших проблем, таких як тривожність, депресія, збільшення ваги, розлади харчування, і вплинути на певні аспекти життя, призводячи до труднощів у стосунках.

Ось декілька порад батькам, яких я раджу дотримуватись:

1. За кожної можливості кажіть доньці, що вона може досягти всього тоді, коли докладатиме для цього необхідні зусилля.

2. Ставтесь до синів і доньок однаково. Якщо ви просите доньку допомогти помити посуд, то так само часто просіть про це і сина.

3. Будьте пильними стосовно засобів масової інформації вдома, в інтернеті, на планшетах і телефонах. Дивлячись рекламу чи відео, де зображено жінку в стереотипній ролі, обов’язково поговоріть із дітьми про це. Використайте такий момент як навчальний.

4. У тому випадку, коли ви бачите жінку, що є хорошим прикладом для наслідування, порозмовляйте про неї з дітьми. Це може бути зірка тенісу або генеральний директор компанії чи просто сусідка-старшокласниця з відмінними оцінками.

5. Найважливіше – будьте прикладом самі для себе. Діти схильні дотримуватися наших дій, а не наших слів. Якщо дівчинка бачить критичне ставлення мами до себе, особливо до власного зовнішнього вигляду й інтелекту, вона, найімовірніше, робитиме так само. Пам’ятайте: мамам треба хвалити себе і власні досягнення. Якщо ми будемо дотримуватись цього, наші доньки навчаться поступати так само і прийматимуть життєві виклики з готовністю, адже вважатимуть себе вартими них.