Непрохідність кишківника

Загальна інформація

Непрохідність кишківника – це стан, за якого частина кишківника певною мірою або цілковито закупорюється. Калові маси, рідина та гази накопичуються в кишківнику, оскільки не можуть просунутися ним та вийти назовні. Ознаками непрохідності можуть бути біль, закреп і блювання. Якщо закупорювання не минає, то в кишківник перестає надходити кров, а це може призвести до фатальних наслідків. Термінова госпіталізація практично гарантує повне одужання.

Чого очікувати

Більшість випадків непрохідності кишківника спостерігаються у тонкому кишківнику. Можливими причинами є спайки чи розростання рубцьової тканини після попередніх абдомінальних операцій. Непрохідність у товстому кишківнику переважно зумовлена пухлинами. Хвороба Крона, абдомінальний рак чи операція підвищують ризик кишкової непрохідності. Лікування у стаціонарі розпочинають внутрішньовенними вливаннями рідини. Лікар також може ввести трубку через ніс до живота, щоб відсмоктати рідину та повітря. Після цього може спостерігатися покращення без подальших маніпуляцій, але може знадобитися й оперативне втручання для видалення пухлини, жовчного каменя, частини кишківника чи рубцьової тканини або ж лікування грижі. Близько 85% часткової непрохідності тонкого кишківника не потребують операції, водночас близько 85 % повної непрохідності тонкого кишківника вимагають оперативного втручання.

Cтан може погіршитися через

вживання їжі, що посилює напади болю.

Діагностика

Лікар ознайомиться з історією хвороби, проведе загальний огляд, а також може скерувати Вас на аналізи крові й сечі, КТ. З метою підтвердження діагнозу можуть зробити барієву клізму, за якої в пряму кишку введуть рідину з барієм для рентгенівського обстеження, та ендоскопію – у кишківник введуть тоненьку трубку з лампочкою на кінці.

Лікування

Лікування непрохідності кишківника передбачає:

• введення назогастральної трубки для відсмтоктування накопиченої рідини та повітря з живота;
• внутрішньовенне вливання рідини й електролітів від зневоднення;
• приймання антибіотиків;
• знеболювальні препарати;
• видалення калових конкрементів;
• ендоскопію;
• операцію з видалення ділянки непрохідності та закупореної частини кишківника;
• операцію для лікування грижі;
• лікування причин непрохідності, наприклад, дивертикуліту.

Самолікування

У випадку, коли у Вас часткова непрохідність і операція не потрібна, лікар може дати поради, що передбачають:

• дотримання дієти, ґрунтованої на рідині (вживати лише рідкі або напіврідкі страви);
• спостереження за виникненням ознак повної непрохідності кишківника, наприклад, сильного болю в животі.

Коли звернутись до лікаря

Потрібно негайно звернутися до лікаря або їхати у відділення невідкладної допомоги, якщо з’явилися симптоми блокування кишківника: біль, набряк та коліки в животі; нудота і блювання; діарея чи сильні закрепи; здуття; нездатність випустити гази; пришвидшений пульс.

Фактори ризику

1) виразки травного тракту;

2) хвороба Крона;

3) дивертикуліт;

4) хвороба Гіршспрунга (в немовлят і дітей);

5) рак товстого кишківника;

6) гінекологічна чи шлунково-кишкова операція в анамнезі.