Лабіринтит (внутрішній отит) – це інфекція та набрякання у внутрішньому вусі. Зазвичай лабіринтит спричиняють віруси. Лабіринтит може призвести до вертіго – запаморочення, втрати рівноваги, нудоти, блювання, а іноді – втрати слуху. Інфекція внутрішнього вуха різниться від звичайних  дитячих вушних інфекцій, які переважно викликаються бактеріями у середньому вусі.

Лактаційний мастит – це інфекція молочної залози, яка трапляється у жінок під час грудного вигодовування. Він часто виникає в одній із грудей упродовж перших шести тижнів вигодовування малюка грудьми. Бактерії зі соска або з ротика малюка проникають до молочного каналу через подряпину на шкірі. Лактаційний мастит може призвести до болючості й опухлості грудей, але медичні препарати допоможуть вилікувати інфекцію, втамувати біль. Важливо, щоби ви продовжували годування грудьми або застосовували відсмоктувач молока під час маститу з метою забезпечити виведення молока та запобігти переповненню грудей.

  Ларингіт — це запалення гортані. Усередині гортані містяться голосові зв’язки. Набряклі, подразнені голосові зв’язки викликають хрипоту або втрату голосу. Ларингіт зазвичай триває короткий час, але може бути хронічним. Застуда або віруси грипу та перевантаження голосових зв’язок становлять причину більшості випадків ларингіту. До інших причин належать надмірне вживання алкоголю, куріння, шлунково-стравохідний рефлюкс (ГЕРХ), алергії, а також у рідкісних випадках бактерії або грибок. Голосові зв’язки відновлюються унаслідок відпочинку, вдихання вологого повітря, вживання великої кількості рідини, відмови від куріння. До лікування хронічного ларингіту можуть належати тренування голосових зв’язок або хірургічне втручання.

Легенева гіпертензія – стан, під час якого спостерігається високий кров’яний тиск у кровоносних судинах легень. Через це права частина серця змушена працювати інтенсивніше, щоб помпувати кров до легень під цим тиском. Тому легенева гіпертензія є серйозним станом, який може призвести до серцевої недостатності. Причиною легеневої гіпертензії можуть бути певні захворювання легенів та серця, вроджені вади серця, аутоімунні захворювання, ВІЛ, інші захворювання, але іноді конкретну причину так і не вдається визначити. Люди з легеневою гіпертензією страждають від задишки, пришвидшеного серцебиття і запаморочення під час активності. У них може з’явитися також набряк на ногах і щиколотках, біль у грудях, втома, синюшний колір губ чи шкіри, запаморочення, слабкість.

Легенева емболія – це захворювання, за якого кров’яний згусток, що формується у венах, рухається легеневими венами і блокує їх. У вас може бути задишка навіть тоді, коли ви відпочиваєте, або відчуваєте, ніби у вас – серцевий напад. Легеневий емболізм є невідкладним станом, адже закупорка однієї центральної чи декількох маленьких вен може призвести до летальних наслідків. Препарати для розрідження крові – стандартне лікування. Більшість людей, що отримують лікування від емболії легенів, виживають. Старшим людям, які можуть мати ще супутні захворювання і повністю не обстежені та не отримують необхідного лікування, загрожує смерть.

Легеневий фіброз – це серйозний хронічний стан, за якого у легенях утворюються рубці й знижується їхня еластичність. Рубці заважають легеням функціонувати, унаслідок чого ускладнюється дихання. Легеневий фіброз може виникнути через приймання певних ліків або медичні стани, опромінення та контакт із токсичними речовинами, хоча у деяких випадках легеневий фіброз з’являється без видимих причин. У людей з легеневим фіброзом часто спостерігаєються хронічний кашель, задишка, втома і нездатність до фізичних навантажень.

Хвороба легіонерів – це складний тип пневмонії, спричинений бактерією легіонеллою. Зазвичай такі бактерії існують у теплій воді, наприклад, у гідромасажних ваннах, розпилювачах, системах кондиціонування великих будівель. Легіонелла призводить до ще одного, хоча й не настільки важкого захворювання – понтіакської лихоманки. Заразитися хворобою легіонерів чи понтіакською лихоманкою можна, вдихнувши бактерію з випарами, але від людини до людини ця хвороба не передається. Симптомами хвороби легіонерів є головний біль, остуда, висока температура, кашель, біль у м’язах і грудях, втома та втрата апетиту. В процесі понтіакської лихоманки спостерігаються також головний біль, підвищена температура, болі в м’язах. Понтіакська лихоманка переважно минає сама собою, натомість хвороба легіонерів може призвести до смерті. Хворобу легіонерів лікують антибіотиками.

Лихоманка Денге – грипоподібне захворювання, що проявляється у людей, котрі мали укуси комарів Aedes aegypti. Важкою формою такого захворювання є геморагічна лихоманка – вона може бути фатальною у випадку, коли її зразу не почати лікувати в умовах лікарні. Висока температура, висип, біль у суглобах та кровотеча з носа чи ясен – типові симптоми лихоманки Денге. Оскільки спеціального лікування проти цього захворювання не існує, воно спрямоване на боротьбу зі симптомами. Люди, котрі мешкають у тропічній чи субтропічній зоні або мандрують тут, перебувають у групі ризику отримання цього захворювання, але більшість хворих успішно виліковуються. Будь-хто зі симптомами хвороби Денге повинен звернутися до лікаря. Проте майте на увазі: інші менш серйозні захворювання також можуть спричинити схожі симптоми.

Лихоманка західного Нілу – це інфекційне захворювання, яке поширюють москіти, переважно в теплі місяці літа. Більшість людей, що інфікувалися вірусом лихоманки західного Нілу, можуть узагалі не мати симптомів або мати незначну діарею, лихоманку, біль у животі, біль у горлі та головний біль. У рідкіcних випадках можуть спостерігатися важкі симптоми – висока температура, сплутаність свідомості, оніміння шиї (кривошия), м’язова слабкість чи конвульсії. Ті, у кого є хронічні захворювання або люди віком понад 50 років, піддаються вищому ризику важчого перебігу захворювання.

Лицевий тік – це коротке мимовільне сіпання м’язів на обличчі. Зазвичай він проявляється у кутках очей або рота. Іноді лицевий тік може виглядати як кривляння, морщення носа чи висовування язика. Часто такий тік пов’язують з переживаннями. Здебільшого лицеві тіки минають самі собою, але тоді, коли вони не зникають, полегшити їхні симптоми можна за допомогою ліків або психологічної консультації.