Гастрит — це запалення слизової оболонки шлунку, яке викликають алкоголь, аспірин, гостра їжа, стрес, надлишок шлункової кислоти або вірус. У тяжких випадках слизова оболонка шлунку пошкоджується. Гастрит спричиняє розлад шлунку, подразнення та біль, які можуть тривати і кілька хвилин, і годинами. Інколи гастрит стає хронічним.

Гастроентерит — подразнення шлунку та кишківника. Його можуть спричиняти віруси, бактерії, паразити чи отруєння їжею. Симптоми гастроентериту — це біль і спазми у животі, нудота, діарея та блювання. Хоч інколи його називають “шлунковим грипом”, вірус грипу не викликає гастроентериту. Захворювання переважно легко передається під час контакту з хворим. Гастроентерит також поширюється через заражені їжу або напої. Більшість хворих на гастроентерит одужують після кількох днів, лише вживаючи багато рідини та відпочиваючи. Антибіотики призначають за лікування гастроентериту, який спричинений бактеріями або певними паразитами. У немовлят, осіб похилого віку та пацієнтів з хронічними захворюваннями вищий ризик зневоднення під час гастроентериту.

   Гематома – це накопичення крові у тканині навколо пошкодженої кровоносної судини, яке зазвичай постає після завдавання травми. Гематома має вигляд глибокого синця і може бути різних розмірів – від дуже малого до розміру грейпфрута. Вживання розріджувачів крові, навіть аспірину, може підвищити ризик утворення гематом. Більшість гематом під шкірою та нігтями минають самі собою. Проте субдуральні гематоми, що утворюються між мозком та черепом, дуже небезпечні й навіть фатальні за відсутності невідкладного лікування.

Анемією називають стан, коли в крові не вистачає червоних кров'яних клітин (еритроцитів). Гемолітична анемія є наслідком гемолізу – процесу, що руйнує еритроцити. Деякі люди вже народжуються з гемолітичною анемією, деякі отримують її під час захворювання малярією, порушення згортання крові, серпоподібно-клітинних чи інших захворювань або інфекцій, а також у процесі застосування певних медикаментів.

Гемолітично-уремічний синдром – стан, який руйнує червоні кров’яні клітини і може призвести до пошкодження нирок. Це серйозне захворювання, що потребує негайного лікування. Найчастіше гемолітично-уремічний синдром уражає дітей. Зазвичай він проявляється після зараження кишковою паличкою, але може виникнути і після зараження іншими типами інфекцій. У дорослих теж трапляється гемолітично-уремічний синдром, але не так часто, як у дітей. Ознаки гемолітично-уремічного синдрому – блювання, діарея, надмірна збудливість, слабкість, висока температура, рідке або відсутнє сечовипускання, поява синців від найменшого удару. Цей синдром у важких випадках може бути смертельно небезпечним.

Геморагічний васкуліт – стан, коли малі кров’яні судини на шкірі набрякають і тріскають. Найчастіше це захворювання спостерігають у дітей 2–6 років, але може траплятися у будь-якій віковій категорії. Причина геморагічного васкуліту достеменно невідома: це може бути й аномальна реакція імунної системи на інфекцію, і укус комахи. Найпоширенішим симптомом є фіолетова, схожа на синці, висипка на ногах та сідницях. Васкуліт може вражати й кров’яні судини в суглобах, нирках і кишківнику. Хворі на геморагічний васкуліт часто скаржаться на біль у животі, суглобах та появу крові в сечі. Зазвичай захворювання минає саме собою, але у випадку враження нирок потрібна підтримувальна терапія.

Геморой — це набряк вен у прямій кишці або анусі. Він може знаходитися у нижній частині прямої кишки або на шкірі навколо ануса. Обидва типи геморою можуть спричиняти біль, свербіння, кровотечу та подразнення. Найпоширеніші причини геморою — напруження під час випорожнення, запор та вагітність. Більшість симптомів геморою зазвичай послаблюються через кілька днів.

  Гемофілія – рідкісне захворювання за якого у крові не вистачає певних чинників згортання крові – речовин, що допомагають крові згортатись. Здебільшого гемофілія виражена слабо. Проте тяжка гемофілія може бути небезпечною для життя, оскільки навіть незначне ушкодження може призвести до сильної кровотечі. Розрізняють різні її типи, у тому числі гемофлію А та гемофілію В. Гемофілія – спадкове захворювання і зазвичай вражає лише чоловіків. Лікування дає хороший результат. За належного піклування більшість людей з гемофілією живуть нормально.

Кожна людина час від часу має відчуття тривоги, але у випадку, коли вона практично постійно відчуває тривогу, цей стан називають генералізованим тривожним розладом. Часто у випадку такого розладу люди не можуть чітко вказати причину своєї тривоги. Крім тривоги, вони можуть відчувати себе втомленими, неспокійними, дратівливими, мати задишку і постійне пришвидшене серцебиття, зазнавати труднощів з концентрацією уваги або сном. Лікарі не знають точної причини виникнення генералізованого тривожного розладу, однак відомо, що таке явище спадкове. Тривале перебування у постійному стресі також може становити одну з причин. Цей стан може виникнути у будь-якому періоді життя, навіть у дитинстві. Медичні препарати і психотерапія водночас зі змінами у способі життя – основний метод лікування.

Генітальний герпес – це хвороба, що передається статевим шляхом і викликана вірусом простого герпесу. Генітальний герпес у жінок спричиняє маленькі міхурці всередині та навколо піхви й ануса, поколювання і біль; у деяких випадках можливий розвиток висипу всередині піхви. Згодом міхурці можуть лопати й утворювати струпи, а через 1–2 тижні уражені поверхні загоюються. Розрізняють два види вірусу герпесу – HSV1 і HSV2. Більшість випадків генітального герпесу викликав вірус HSV2; HSV1 переважно уражає ротову порожнину та губи. Проте вірус HSV1 може поширюватися на статеві органи під час орального сексу. Герпес частіше передається за наявності елементів висипу в процесі контакту, але існує можливість заразитися навіть за відсутності симптоматики. Крім того, матері з активною інфекцією можуть під час пологів передати герпес дитині. У пацієнтів із ослабленою імунною системою, наприклад, інфікованих ВІЛ, герпес може уражати інші органи, у тому числі очі, легені чи стравохід. У період між загостреннями симптоматики немає, однак вірус залишається “схованим” у нервових клітинах і може повторно активуватися будь-коли. Вірус герпесу невиліковний, але противірусні препарати можуть запобігти рецидивам та скоротити їхню тривалість. Згодом рецидиви стають легшими і трапляються усе рідше.