Сальмонела — це тип бактерії, який зазвичай поширюється через заражену їжу, що інфікує організм і викликає діарею, судоми та жар. Бактерії сальмонели становлять поширену причину харчового отруєння. Сальмонела не витримує високих температур, але бактерія може міститися у недоготовленому м’ясі, яйцях та птиці або на немитих фруктах чи овочах. Домашні птахи та рептилії, такі як змії, черепахи, також можуть її поширювати. Інфіковані люди можуть передавати її іншим під час безпосереднього контакту або через їжу. Сальмонела може спричиняти малі спалахи захворювання у родині чи більші за масштабом у лікарнях або закладах харчування. Переважно інфекція не є серйозною і минає самостійно. Інфекція сальмонели, яка не лікується, рідко може загрожувати життю.

Саркоїдоз – це рідкісне захворювання, за якого лімфатичні вузли й органи набрякають і покриваються твердими наростами – гранульомами. Найчастіше захворювання вражає легені, але часто страждають й інші органи – очі, печінка, шкіра, серце, мозок. Причина саркоїдозу невідома. Незважаючи на те, що саркоїдоз вважають серйозною хворобою, багато людей, які на неї хворіють, не мають поганого самопочуття, а більшість хворих поступово одужують і без лікування. Проте у важких випадках руйнуються легені й інші органи, у такому випадку необхідне приймання відповідних ліків та інше лікування. Найчастіше саркоїдоз уражає жінок і афроамериканців.

  Себорейний дерматит – це хронічне захворювання шкіри, яке передусім уражає шкіру голови. Захворювання спричиняє лущення, почервоніння, чесання шкіри. Іноді захворювання також уражає інші зони шкіри, у тому числі брови, повіки, складки носа, вуха та складки шкіри на животі. Лікарі не встановили причину себорейного дерматиту, але ймовірно він може бути викликаний дріжджовими грибками, стресом та певними хворобами. Себорейний дерматит – хронічне захворювання, що лікується і контролюється за допомогою ліків. У дітей він називається гнейсом і є поширеним захворюванням, яке не становить небезпеки.

Себорейний дерматит – це поширений стан шкіри у новонароджених, за якого на шкірі голови з’являються жовті або коричневі лусочки. Себорейний дерматит нешкідливий і не є ознакою алергії, інфекції чи поганого догляду. Себорейний дерматит у немовлят може також проявлятися в інших частинах тіла, наприклад, під пахвами чи у шийних складках. Він рідко спричиняє дискомфорт і зазвичай минає сам собою. Зменшити кількість лусочок можна щоденним миттям голівки дитячим шампунем та іншими домашніми засобами. У старших дітей і дорослих теж може розвинутися себорейний дерматит, але у таких випадках причина буде іншою.

Себорейний кератоз – шкірні нарости, які часто виникають у людей середнього та поважного віку. Вони мають воскоподібний (ніби приклеєний) вигляд і незрідка проявляються скупченнями на спині або грудях. Плями зазвичай жовтувато-коричневого або коричневого кольору, але іноді можуть бути білими чи чорними. Себорейний кератоз часто передається за спадковістю; уникнути його неможливо. Інколи такий кератоз вважають за бородавки, родимки, м’які бородавки або рак шкіри. Себорейний кератоз не становить небезпеки здоров’ю і не заразний. Лікувати кератоз потрібно лише у тому випадку, коли він свербить, подразнюється або спричиняє естетичний дискомфорт. Тоді кератоми можна видалити у дерматолога.

Сезонна депресія (СД) трапляється щороку в певний сезон. Симптоматика охоплює широкий спектр розладів – від смутку з проблемами зі сном до тривоги і гніву. СД найчастіше спостерігається восени та взимку, а навесні й улітку симптоматика зазвичай зменшується. У рідкісних випадках СД турбує навесні та влітку; симптоми ж зменшуються восени. Етіологія СД достеменно невідома, але фахівці вважають, що патологія пов’язана з денним освітленням, гормональними змінами і температурою тіла. На СД частіше хворіють жінки, а симптоматика переважно починається в підлітковому або трохи старшому віці. Для лікування застосовують фототерапію, антидепресанти та психотерапію.

Септичний артрит — це інфекція суглоба, що виникає раптово, спричиняє сильний біль і набряк. За відсутності належного лікування вона може призвести до перманентного пошкодження кістки та суглоба, для виправлення якого може бути необхідне хірургічне втручання. Найчастіше хворобу викликають бактерії, зокрема Staphylococcus aureus або стафілокок, які потрапляють через кровотік від місця інфікування до інших частин організму. Однак бактерії можуть також потрапляти до суглобів через відкриту рану, хірургічне втручання або нестерильну ін’єкцію. Найвища ймовірність захворіти на септичний артрит — у людей після 60 років або в тих, у кого існують певні проблеми зі суглобами чи зі здоров’ям. Вилікувати це захворювання допомагають антибіотики та дренування рідини зі суглоба. Що швидше хворому буде забезпечене лікування, то вища ймовірність цілковитого видужання.

   Серповидно-клітинна хвороба – це сукупність спадкових захворювань, що часто проявляється у ранньому дитинстві й триває упродовж усього життя. Найпоширенішим типом є серповидно-клітинна анемія. У випадку серповидно-клітинної хвороби еритроцити набувають деформованої серповидної форми. Це спричиняє швидке руйнування клітин крові й подальше блокування потоку крові. Захворювання призводить до нестачі кисню у тканинах, що інколи викликає пошкодження органів. Серповидно-клітинне захворювання спричиняє болі, часті інфекційні захворювання, задишку та слабкість. Перебіг захворювання у кожного пацієнта – різний. У деяких спостерігаються слабко виражені симптоми, а іншим може знадобитися госпіталізація під час серйозніших симптомів. Лікування може передбачати знеболювання, переливання крові, застосування пеніциліну та/або інших антибіотиків, гідроксисечовини чи пересадку кісткового мозку.

Серповидно-клітинний криз – невідкладний стан, що пов’язаний зі серповидно-клітинними захворюваннями, які є спадковими станами і поширеніші у людей африканського походження. Це відбувається, коли серповидні клітини крові, визвані ушкодженим гемоглобіном, не можуть плавно переміщатися деякими кровоносними судинами. Унаслідок цього порушення блокується кров’яний потік до частин тіла, призводячи до серповидно-клітинного кризу – раптового гострого болю у певній частині тіла, що потребує негайної госпіталізації. Інфекції, дегідратація й інші стани можуть спричинити серповидно-клітинний криз, який у дорослих може викликати ушкодження органів чи кісток. Спеціального лікування від серповидно-клітинного захворювання не існує, але є способи зменшення ризику виникнення такого кризу.

Серцева недостатність виникає, коли серце не перекачує стільки крові, скільки необхідно організму, часто через закупорення артерій або серцевий напад, у зв’язку з чим інші органи не отримують достатньої кількості кисню чи крові. Це також може призвести до застою крові в інших частинах тіла, що може спричинити затримання рідини в печінці, легенях, черевній порожнині, руках і ногах. Хворі на серцеву недостатність можуть мати задишку, відчувати втому, в них може бути нерегулярне серцебиття, набрякання гомілок і ступнів, кашель, проблеми зі сном, зайва вага та відсутність апетиту. Серцева недостатність зазвичай спричинена утворенням бляшок в артеріях. Проте й інші серцеві захворювання та серцеві напади можуть призводити до серцевої недостатності.