Гідронефроз – це стан, коли одна чи дві нирки збільшуються від накопичення у них сечі, яка не може потрапити з нирки у сечовий міхур. У випадку раптового гідронефрозу хворий відчуває нестерпний біль. Важливо діагностувати гідронефроз вчасно для запобігання незворотнього пошкодження нирки. Причиною гідронефрозу можуть бути камені в нирках, тромб, пухлина, збільшена простата або збільшена матка під час вагітності. Лікування зазвичай полягає в усуненні закупорки, щоби сеча могла виходити з нирки.

Гіперактивний сечовий міхур може спричинити раптовий сильний позив до сечовипускання. Це може трапитися, якщо внаслідок пошкодження нерва сечовий міхур скорочується тоді, коли не потрібно. Народження дитини, інфекції, діабет, проблеми з передміхуровою залозою й апоплексичний удар (інсульт) — одні з причин виникнення гіперактивного сечового міхура. Він поширеніший серед людей похилого віку, але може виникнути в будь-якому віці. Гіперактивний сечовий міхур може викликати часті сечовипускання або раптові нагальні позиви до сечовипускання. Якщо гіперактивний сечовий міхур не лікувати, це може призвести до обмеження життєдіяльності людини через незручності, які він спричиняє.

  Гіперакузія – це рідкісне захворювання, яке трапляється тоді, коли звичайні звуки спричиняють дискомфорт або біль у вухах. Воно виникає у зв'язку з неправильною обробкою звуків мозком хворого. Гіперакузію можуть викликати безліч різних речей, у тому числі слухання надзвичайно гучних або травматичних звуків, травма голови, інфекції, деякі неврологічні патології, хвороба Лайма, пошкодження вуха, а також синдром скронево-нижньощелепного суглоба. Гіперакузія може вразити одне або два вуха.

   Гіпервентиляцією називають пришвидшене чи поверхневе дихання. Зазвичай воно спричинене стресом або тривогою. Ви можете відчувати нестачу повітря чи паніку; руки і ноги можуть терпнути. Хоча такий стан може лякати, гіпервентиляція рідко становить медичну проблему. Однак у певних випадках серйозні захворювання, такі як хвороби легенів або проблеми зі серцем, можуть призвести до гіпервентиляції. У випадку, коли гіпервентиляція виникає без явної причини або вперше, негайно зверніться за медичною допомогою, щоб виключити інші можливі проблеми.

Гіпергідроз виникає, якщо збуджена нервова система стимулює надмірну функцію потових залоз. Ця надмірна пітливість може розпочатися ще в дитинстві або вже у дорослому віці. У деяких випадках людина може мати надмірну пітливість лише однієї ділянки. Це, наприклад, підошви ніг, долоні рук, обличчя або пахви (первинний фокальний гіпергідроз). Такий стан може, однак, захопити і весь організм (генералізований гіпергідроз). Надмірне потовиділення може значно вплинути на життя і роботу людини, зокрема тоді, коли гіпергідроз – він на долонях. Мокрий одяг та взуття через таку надмірну пітливість можуть бути незручними, пригнічувати, а їхня постійна заміна – дорого коштувати. Ліки, спеціальні антиперспіранти, ін'єкції ботокса й електромагнітні процедури можуть допомогти у лікуванні цього стану. В тяжких випадках лікар може запропонувати хірургічне втручання, щоб видалити окремі потові залози.

Синдром стрибаючого француза – патологічно посилена реакція на переляк. Це дуже рідкісне захворювання, вперше виявлене у невеликої групи франко-канадських лісорубів у Майні та Квебеку 1878 р. Причина появи синдрому невідома, але найчастіше захворювання є спадковим. Люди, що страждають на такий розлад, часто будуть виконувати будь-який наказ, навіть насильницький, коли його виголосити раптово і різко. У певних випадках хворі повторюють наказ вербально.

Гіперпаратиреоз — це порушення роботи паращитовидних залоз, під час якого вони секретують забагато паратгормону (ПТГ). ПТГ потрібен для підтримання балансу кальцію та фосфору в організмі. Коли паращитовидні залози виробляють забагато ПТГ, рівень кальцію у крові зростає, що спричиняє гіперпаратиреоз. Надлишок кальцію у крові може призвести до утворення каменів у нирках. Нестача фосфору може вразити кістки та зуби. Переважно причиною гіперпаратиреозу є доброякісна (неракова) пухлина, інколи ж одна чи більше цих залоз збільшуються та стають гіперактивними (гіперплазія). У дуже рідкісних випадках причиною є рак. Гіперпаратиреоз може викликати невизначене почуття втоми та слабкості, підвищену спрагу, ослаблення розумової діяльності й переломи кісток. Іноді хворі не відчувають жодних симптомів. Лікування залежить від виду і тяжкості хвороби. Можливі приймання медикаментів, хірургічне втручання або цілковита відсутність лікування.

  Гіперсомнія – рідкісний стан, за якого люди сплять набагато більше, ніж вважається нормальним. Люди з гіперсомнією можуть спати довше звичайного вночі та все одно мати потребу подрімати, іноді в недоречних ситуаціях, приміром, на роботі, під час їжі, посеред розмови чи під час кермування. Вони можуть спати до 18 год. щоденно, але не відчувати бадьорості й важко прокидатись після тривалого сну. Іноді гіперсомнія не має чіткої причини. З нею часто пов'язують зловживання медикаментозними препаратами й алкоголем, а також стани, подібні до синдрому нічних апное, синдрому неспокійних ніг і депресії. У таких випадках допомагають відповідні медикаменти та зміна способу життя.

  Гіпертиреоз – синдром, який виникає під час підвищеної секреції тиреоїдних гормонів щитовидною залозою. Щитовидна залоза – це залоза, що має форму метелика і розташована навколо передньої частини трахеї. Її функція полягає у контролі використання енергії організмом. У випадку надлишку тиреоїдних гормонів організм працює у пришвидшеному темпі. Це спричиняє втрату ваги, тремтіння, втому, чутливість до спеки, безсоння та проблеми з концентрацією. Найпоширеніша причина – базедова хвороба й аутоімунні захворювання. Вузловий зоб, запалення щитовидної залози, споживання великої кількості йоду або неконтрольоване приймання тиреоїдних гормонів також може призвести до гіпертиреозу. Гіпертиреоз є достатньо поширеним захворюванням і частіше трапляються у жінок.

  Гіпоглікемія виникає у людей з діабетом, коли їхній рівень цукру в крові надто низький, зазвичай нижче 3,9 ммоль/л. Це може трапитися, якщо ви не поїли чи підвищили фізичну активність, не збільшивши кількості їжі, або прийняли завелику дозу інсуліну. Низький рівень цукру може спричинити пітливість, збентеженість, головний біль і втому. Якщо вчасно не почати лікувати, низький рівень цукру в крові може викликати непритомність, судоми або кому. Тому дуже важливо розпізнати, коли у вас низький рівень цукру, і прийняти негайні заходи, скажімо, випити склянку соку, з'їсти цукерку чи прийняти таблетки глюкози.