Розацея – хронічне захворювання шкіри, яке може спричинити почервоніння і тріщини кровоносних судин, а також висип, схожий на вугрі, чи потовщення шкіри на обличчі. Воно зазвичай з’являється на щоках, носі, чолі або повіках. Цей стан частіше трапляється у жінок та людей 30–50 років; окрім того, світлошкірі люди мають підвищений ризик захворіти. Розацея не становить загрози життю, але може викликати внутрішню невпевненість і завдавати шкоди самооцінці людини. Спеціальних ліків від розацеї не існує, однак симптоматичне лікування й уникання тригерів, котрі провокують загострення, можуть допомогти контролювати симптоми.

Розеола – дуже поширене дитяче інфекційне захворювання, спричинене 6 і 7 типами вірусу герпесу людини. Ця інфекція з'являється  переважно у немовлят у віці від 6 місяців до 2 років. Симптоми містять раптову лихоманку, що триває близько 3 днів, і висипку, яка виникає після зниження температури. В окремих дітей реакцією на гарячку можуть бути судоми. Приймання жарознижувальних препаратів та пиття достатньої кількості рідини допоможе дитині почуватися краще. Переважно, за постільного режиму, хвороба минає самостійно.

  Розлад шлунку – це біль і відчуття печіння у верхній частині живота, неприємне відчуття важкості після приймання їжі, відрижка та здуття. Розлад шлунку – не печія, хоча вони можуть спостерігатися у вас одночасно. Причиною симптомів може бути приймання жирної їжі, переїдання або занадто швидке поглинання їжі. Призвести до розладу шлунку може алкоголь, нестероїдні протизапальні препарати, гостра їжа, стрес, куріння та кофеїн. Причиною розладів шлунку можуть також стати різні хвороби, такі як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) і виразкова хвороба шлунку. У більшості випадків очевидної причини не існує. Зміна звичного раціону, уникання їжі чи ліків, що спричиняють симптоми, можуть допомогти запобіганню розладу. Лікування основної причини також полегшить симптоми.

  Розлади згортання крові збільшують ризик утворення небезпечних тромбів у організмі. Зазвичай згустки крові утворюються, щоб зупинити кровотечу після ушкоджень шкіри. У людей з розладами згортання крові згустки чи тромби можуть утворюватись усередині тіла, де вони не повинні формуватись і можуть закупорити вену чи артерію. Наслідками тромбів можуть бути викидні, серцеві напади, інсульти, тромбоемболія легеневої артерії. Деякі розлади згортання крові вроджені, наприклад, фактор V Лейдена (мутація гена, що відповідає за згортання крові). Окрім того, розлади згортання крові можуть спричинити певні захворювання, приміром, системний червоний вовчак, захворювання кісткового мозку, а також деякі різновиди раку. Майте на увазі, що у багатьох людей з розладами згортання крові небезпечний тромб може ніколи й не утворитися; у них лише вищий ризик їх утворення. Застосування препаратів – розріджувачів крові зменшує вірогідність утворення тромбів.

Літні люди часто страждають від розладів сну. Розлади сну – це проблеми зі засинанням і з процесом сну, прокидання вночі, пересипляння або занадто раннє прокидання. Існує безліч причин поганого сну в людей похилого віку: хронічні захворювання; депресія; синдром нічного апное; хвороба Альцгеймера; артрозний біль; нічне сечовипускання; сидячий спосіб життя; певні медпрепарати. Розлади сну призводять до проблем із концентрацією, постійної втоми та сонливості упродовж дня, ранкового головного болю, хропіння, відчуття невисипляння.

Люди з розладами харчової поведінки мають екстремальні й небезпечні харчові звички. Вони можуть споживати украй малу кількість їжі або маніакально переїдати, стати одержимими їжею або навпаки — категорично не їсти та мати спотворене уявлення про свою зовнішність. Психогенне переїдання, невротична анорексія та булімія — приклади достатньо поширених розладів харчової поведінки. І хоча вони частіше трапляються у дівчат і жінок, але можуть також простежуватися у хлопців і чоловіків. Розлади харчової поведінки зазвичай важко контролювати. Вони негативно позначаються на здоров’ї та потребують медичної допомоги. У такому випадку можуть допомогти відповідна терапія, медичні препарати і зміна звичок.

Ахіллове сухожилля зв’язує литкові м’язи з кісткою у п’ятці й дає вам змогу ходити, стрибати і бігати. Це – найбільше і найміцніше сухожилля у тілі людини, але з віком чи з нестачею регулярного навантаження воно ослаблюється. Розриви ахіллового сухожилля часто виникають під час спортивних ігор, таких як баскетбол, футбол, теніс і бадмінтон. Типовою групою ризику є чоловіки середнього віку, що регулярно не виконують фізичних вправ. Хірургічна корекція, спеціальні шини і фізіотерапія допомагають у лікуванні ахіллового сухожилля. Після розриву сухожилля більшість людей можуть повернутися до звичної активності через 4–6 місяців.

Біцепс вважають домінуючим м’язом плеча. Під розривом біцепса мають на увазі розрив зв’язки, яка з’єднує його з кісткою. У певних випадках така травма може загоїтись сама, в інших з’єднання потрібно відновити хірургічним шляхом.

Вертлюжна губа утримує кульову частину кульшового суглоба на своєму місці. Через травму, наприклад, спортивну або під час автоаварії, може статися розрив вертлюжної губи. Вона також може розірватися унаслідок виконання монотонних повторюваних рухів, скажімо, поворотів, що часто роблять у таких видах спорту, як гольф. Окрім того, дехто має уроджену ваду стегна, в зв’зку з чим швидко зношується хрящ. В одних людей з розривом вертлюжної губи не спостерігається жодних симптомів, інші ж відчувають біль у ділянці стегна чи паху або защемлення в стегні під час руху. В окремих випадках такі люди мають ригідність (нестабільність) і обмежену амплітуду рухів. Розрив вертлюжної губи може призвести до хронічного болю у стегні та через певний період, за відсутності лікування, – до артриту. Розрив вертлюжної губи лікують препаратами, фізіотерапією та хірургічним втручанням.

Розрив є травмою меніска, тобто частини хряща, що працює як амортизатор між кістками у колінному суглобі. Атлети і старші люди мають вищу схильність до розриву меніска, але будь-хто може розірвати меніск унаслідок скручування коліна під час ковзання або падіння. Така травма спричиняє сильний біль і припухлість. Незважаючи на те, що більшість розривів загоюється самостійно, у деяких випадках необхідне хірургічне втручання.