Працюючи педіатром, я з великим задоволенням розмовляю зі своїми пацієнтами про школу. Нещодавно запитав у 9-річної дівчинки, який її улюблений предмет. Вона усміхнулася і відповіла – мистецтво, а згодом додала, що не подобається математика. Коли здивувався чому, вона сказала – не дуже має до неї здібності.

Дівчаткам у будь-якому віці притаманні внутрішні упередження про власні здібності, а їхня самооцінка часто заниженіша, ніж у ровесників хлопців. Нещодавно опубліковані дослідження начебто підтвердили, що, починаючи зі 6-річного віку, дівчатка вважають хлопчиків розумнішими ніж себе.

У дослідженні, розміщеному в “Journal of Science”, автори давали різні завдання групі 5-7-річних дітей. В одному завданні їм розказали історію про “дуже, дуже розумну людину” (опис генія на дитячому рівні). Відтак дітям показали картинки з чоловіком та жінкою, одягнутих в офісному стилі, й запитали, про кого вони щойно розказували. Дівчатка від 6 років найчастіше показували на чоловіка. Вони також частіше відмовлялися від участі в іграх, які нібито призначені для “дітей дуже, дуже розумних”. За словами дослідників, дівчатка, молодші 6 років, не мали схожих упереджень.

Я звернувся до двох експертів, щоб детальніше осмислити ці результати.

Гізер Преслі, віце-президентка некомерційної програми “Girls on the Run” (GOTR), очолює розробку програми для організації, яка ґрунтується на фізичній активності й позитивному розвиткові молоді для дівчат 3-8 класів. Вона також колишня вчителька і має науковий ступінь PhD у сфері освіти в міських школах.

З погляду Преслі, результати дослідження її не дивують: “Це може бути через те, що у 6-річному віці більшість дівчаток починають ходити до школи і відчувати вплив оточення, який підсвідомо може бути хибно сприйнятий. Школи, вчителі, батьки й інші учні можуть ненавмисно збурювати такі почуття у дівчаток”.

Преслі пропонує вчителям і адміністративному складові визнати власні можливі упередження та однаково залучати хлопчиків і дівчаток до різних предметів, що сприятиме однаковій впевненості й компетенції у всіх сферах. Окрім того, вони повинні залучати дівчаток до позакласних програм, які мають “атмосферу, спрямовану на вдосконалення”, та “мислення, скероване на зростання”. Це дасть змогу усвідомити: таланти і силу можна розвивати, а не просто вірити, що до чогось є здібності й до чогось немає. Окрім того, такий метод допоможе дівчаткам краще оволодіти точними та природничими предметами.

Крістін Каррутерс, клінічна практикуюча психологиня в Інституті дитячого розуму (Child Mind Institute), яка спеціалізується на СДУГ і поведінкових розладах, дотримується подібних думок. Вона аргументує, що ми потенційно можемо цю ситуацію змінювати, регулярно хвалячи дівчаток за їхню “розумність”. Поговоріть про їхні досягнення, наприклад, коли вони допомогли вам порахувати вартість товару в магазині або добре написали контрольну з математики; це підвищить їм самооцінку та впевненість у собі. Тривала низька самооцінка може в подальшому вплинути на вибір коледжу та кар’єру. Декотрі дівчата, вважаючи себе недостатньо розумними, не візьмуться за те, що сприйматимуть як викликом для себе.

Жінки схильні обирати спеціальності, не пов’язані з наукою, математикою чи технологіями, тобто ті, які традиційно вважаються “важкими” предметами. Згідно зі звітом Національного дослідницького центру обміну студентами менш ніж 30 % жінок отримали вищу освіту в галузі науки та техніки у 2014 р. І що цікаво – за останнє десятиріччя ця цифра змінилася лише на 1%.

Низька самооцінка може бути фактором ризику і для інших проблем, таких як тривожність, депресія, збільшення ваги, розлади харчування, і вплинути на певні аспекти життя, призводячи до труднощів у стосунках.

Ось декілька порад батькам, яких я раджу дотримуватись:

1. За кожної можливості кажіть доньці, що вона може досягти всього тоді, коли докладатиме для цього необхідні зусилля.

2. Ставтесь до синів і доньок однаково. Якщо ви просите доньку допомогти помити посуд, то так само часто просіть про це і сина.

3. Будьте пильними стосовно засобів масової інформації вдома, в інтернеті, на планшетах і телефонах. Дивлячись рекламу чи відео, де зображено жінку в стереотипній ролі, обов’язково поговоріть із дітьми про це. Використайте такий момент як навчальний.

4. У тому випадку, коли ви бачите жінку, що є хорошим прикладом для наслідування, порозмовляйте про неї з дітьми. Це може бути зірка тенісу або генеральний директор компанії чи просто сусідка-старшокласниця з відмінними оцінками.

5. Найважливіше – будьте прикладом самі для себе. Діти схильні дотримуватися наших дій, а не наших слів. Якщо дівчинка бачить критичне ставлення мами до себе, особливо до власного зовнішнього вигляду й інтелекту, вона, найімовірніше, робитиме так само. Пам’ятайте: мамам треба хвалити себе і власні досягнення. Якщо ми будемо дотримуватись цього, наші доньки навчаться поступати так само і прийматимуть життєві виклики з готовністю, адже вважатимуть себе вартими них.

Найінтимніший аспект сексу – те, що ми робимо зі собою наодинці. Чимало людей ніяковіють від цього. Можливо їх у дитинстві присоромили батьки за дослідження свого тіла, давши дітям зрозуміти, що вони ніколи в житті не повинні займатися мастурбацією або принаймні відчувати дискомфорт від такого заняття.

Насправді мастурбація – це нормально на всіх етапах життя. Діти мастурбують для задоволення і самозаспокоєння з невеликим відтінком сексуальності. У період статевого дозрівання фантазії про мастурбацію починають обертатися навколо взаємних сексуальних стосунків, мотивуючи підлітків долати страх та відшуковувати реальні стосунки, що їх задовольнятимуть. У дорослих мастурбація може стати складнішою проблемою у наших сім’ях та відносинах. Як ми повинні реагувати у тому випадку, коли дізнаємося, що наші діти цим займаються? Чи повинні ми відмовлятися від мастурбації за повністю активного сексуального життя? Ми навели у статті поширені факти і міфи про це:

“Діти, які цим займаються, ризикують рано стати сексуально активними”. – МІФ. Усі діти займаються самостимулюванням. Вони досліджують власне тіло через торкання та відчуття: торкаючись до одних частин тіла, відчувають задоволення, до інших – біль. Дітей треба вчити, що мастурбація – інтимна справа, і найкраще займатися нею наодинці у власній спальні, тоді їхні тіла будуть відчувати задоволення. Як підтверджують дослідження, відповідна до віку інформація від мами чи тата про тіло та його сексуальну функцію фактично спричиняє меншу сексуальну розбещеність та ризикованість у підлітків. Надлишкова мастурбація в малих дітей може засвідчувати надмірну тривогу, стрес чи відсутність уваги батьків.

“Якщо ви маєте дорослі стосунки, мастурбація вам не потрібна”. – МІФ. Більшість людей мастурбують упродовж всього життя. Ми маємо сонограми, де діти роблять це ще в утробі, а також свідчення людей, які займаються мастурбацією і у старшому віці. Коли ми стаємо дорослими чи статево дозріваємо, то починаємо розуміти силу розділення своїх сексуальних почуттів з кимось ще. Однак трапляються певні моменти, коли людина хоче відчути задоволення приватно – не обов’язково сексуального характеру. Можливо, необхідно трохи зняти стрес. Інколи люди займаються цим, бо в їхнього партнера інше лібідо й менші потреби, а інколи тому, що це приносить задоволення.

“Якщо ви мастурбуєте, отже, шлюбні стосунки вас не задовольняють”. – МІФ. Кеті щойно дізналася, що її чоловік мастурбує в душі. Як він сказав, займається цим майже кожного ранку, і вона була шокована. Найбільше хвилювалася, що він це робить, оскільки вважає її недостатньо сексуально привабливою. Він запевнив: річ не в ній – мастурбує, бо йому це приємно, швидко і подобається так починати день: “Ні, ти не перестала мене приваблювати, для мене це зовсім інше, ніж наші з тобою заняття коханням”.

“Через мастурбацію ви вивчаєте своє тіло”. – ФАКТ. Більшість хлопців починають мастурбувати та досягати оргазму, лишень вони статево дозрівають, після перших “мокрих” снів. Близько 75% дівчаток навчаються досягати оргазму через мастурбацію. Жінкам, що мають проблеми з оргазмом під час статевого акту, секс-терапевти часто рекомендують самовдоволення як шлях до оргазму без хвилювання про те, чи задовольняють вони партнера (окрім випадків, коли клієнт має моральні заперечення стосовно мастурбації).

“Це найшвидший шлях до оргазму”. – ФАКТ. Жінки неодноразово мені розповідають, що доводять себе до оргазму за 2 хв, а з партнером цей час збільшується до 45 хв. Мастурбація зазвичай спричиняється бажанням сексуального відчуття. Секс у парі може відбуватися за ініціативою одного партнера, і хоча він може спонукати до сексу і бажає ним займатися, але не обов’язково хоче сексуально втихомиритись. Партнер також може неправильно торкатися спеціальної точки, натискати на неї засильно або залегко чи обрати не той ритм, який приводить до оргазму.

“Вам більше подобатиметься це, ніж секс з партнером”. – ФАКТ та МІФ. Більшість людей кажуть, що хоча мастурбація спричиняє приємні відчуття в геніталіях, вона не дає їм настільки глибокого сприйняття завершеності та зв’язку, наскільки секс із партнером. Іноді, щиро кажучи, секс із партнером розчаровує, і люди повертаються до самовдоволення часто з використанням порнографії як стимулятора. У випадку, коли сексуальні розбіжності між партнерами призводять до душевного неспокою чи навіть розриву стосунків, секс-терапія та консультація пар можуть бути корисними, повернути в сім’ю щастя та гармонійні стосунки.

Мастурбацією починають займатися переважно в дитинстві, вона незрідка є частиною дорослого життя, навіть попри чудові й задовільні партнерські сексуальні стосунки. І хоча це, можливо, соромно визнати, але кожен займається нею в той чи інший момент життя, і мастурбація становить природну складову сексуального буття.

Коли ви розриваєте стосунки із колишнім партнером, то часто не знаєте, як поводитись з ним далі. Зрозуміло: ви вже не пара, але чи означає це, що не можете залишатись друзями? Врешті-решт ви продовжуєте турбуватися один про одного навіть тоді, коли романтичні стосунки не склалося. Так що ж робити?

З метою допомогти вам прийняти рішення радимо розглянути такі запитання, а читаючи, подумати, як їх можна застосувати до вас тепер і використати в майбутньому.

Чого ви насправді хочете? Важливо бути зі собою чесними стосовно того, що ви насправді думаєте та відчуваєте до своєї колишньої половинки: можливо, романтика у стосунках минула, але дружба все ще міцна. Хоча, щиро кажучи, інколи люди вдають, нібито вони бажають залишитися друзями, а насправді шукають можливості знову завоювати серце партнера. І ця дружба їх виснажує і мучить. Якщо останній сценарій про вас, то, ймовірно, варто відпустити кохану людину. Тоді у вас буде шанс прийняти втрату, погорювати та, зрештою, рухатися вперед.

Наскільки добре ви спілкуєтесь? Пари, котрі розлучилися полюбовно, можуть відносно плавно трансформувати стосунки в дружні. В протилежному випадку краще утримати дистанцію один від одного. Проте навіть обираючи власні окремі шляхи, ви можете бажати партнерові всього найкращого.

Які відчуття виникають у вас від спілкування? Тоді, коли ви продовжуєте піклуватися один про одного, а спілкуючись, почуваєтеся добре, цілком ймовірно, що між вами міцні дружні стосунки. Однак якщо після спілкування зі своїм колишнім відчуваєте сумнів та неспокій, то, можливо, необхідно добре подумати, чи варто намагатися підтримувати таку дружбу.

Коли ви, відповівши на ці запитання, відчуваєте, що вам потрібно віддалитися від колишньої половинки, задайте собі ще такі два запитання.

Наскільки довго, з вашого погляду, вам необхідно тримати дистанцію? Може, потрібний час, аби заспокоїтися після розриву, а згодом відновити дружні стосунки. Коли саме починати зближення – краще наперед не загадувати. Натомість спостерігайте за собою та думайте, що і коли буде краще саме для вас.

Яка дистанція вам потрібна? І знову відповідь залежить від емоцій, котрі ви відчуваєте до колишнього партнера. Якщо навіть випадкова зустріч спричиняє пригнічення і сум, то, вочевидь, найкраще буде обмежити такий контакт.

У випадку, коли перегляд сторінок колишньої половинки в соцмережах також негативно на вас впливає, можна обмежити контакт і там, скажімо, якийсь період не заглядати в соцмережі взагалі або хоча би зменшити час переглядів. Ви можете також видалити свою колишню половинку зі списку друзів у соцмережах. Звісно, цілковито позбутися від неї в соцмережах буде важко, бо через спільних друзів ви все одно бачитимете сторінки один одного. За таких обставин ви повинні визначити для себе, наскільки вам потрібно обмежити і віртуальний контакт. Проте не забувайте, що ваше рішення не обов’язково має бути кінцевим і безповоротним.

Залишатися друзями чи ні – рішення надто особисте. Тому не дуже зважайте на поради та вказівки інших людей, а визначте самі, який варіант стосунків зі своєю колишньою половинкою найкращий. Урешті-решт ви повинні жити зі собою, у зв’язку з чим важливо зрозуміти, що зробить вас щасливою у довготерміновій перспективі.