Період статевого дозрівання – це проміжок часу, коли молода людина стає статевозрілою. Він починається у 8—14 років у дівчат і в 12—16 років у хлопців. Гормони, які виробляються у мозку, спричиняють фізичні зміни, пов’язані зі статевим дозріванням. У дівчат розвиваються груди, виростає волосся на лобку та під пахвами, з’являються прищі та починаються менструації. У хлопців збільшуються яєчка та пеніс, виростає волосся на лобку і під пахвами, голос стає нижчим, збільшуються м’язи, з’являються прищі, волосся на обличчі. Діти часто соромляться фізичних змін, пов’язаних зі статевим дозріванням. Перетворення дітей на дорослих може супроводжуватись емоційними потрясіннями. Розуміння того, яких саме змін очікувати під час статевого дозрівання, може полегшити трансформацію.

Пілоростеноз — це рідкісне захворювання, яке вражає новонароджених і немовлят, іноді — дорослих. Воно виникає, коли отвір, що веде від шлунка до тонкого кишківника та називається пілоричним каналом, потовщується і звужується. Це звуження перешкоджає руху їжі до тонкого кишечника. Лікарі достеменно не знають причин пілоростенозу, але він може бути спадковим захворюванням. Прояви пілоростенозу можуть різнитись — від блювання та болю у черевній порожнині до втрати ваги. Важливо негайно почати лікування, щоб попередити будь-які ускладнення. Пілоростеноз усувається через операцію.

Прорізування зубів – природний процес, за якого нові зуби прорізуються через ясна. Зуби зазвичай прорізуютсья у діток віком від 6 до 8 місяців, однак можуть починатися і раніше, і пізніше. Прорізування не завжди проблематичне, але часто створює дискомфорт, унаслідок чого дитина може метушитися. Оскільки прорізування зубів є звичайним процесом, під час якого діти можуть метушитися, батьки часто плутають симптоми з іншими проблемами, наприклад, інфекцією вуха.

Пупкова грижа виникає, коли частина кишківника випинається між м’язами під шкірою біля пупка. Це зазвичай трапляється у немовлят упродовж місяця після народження. Доки триває вагітність, невеличкий отвір серед м’язів живота навколо пупка дає змогу пуповині з’єднувати немовля з матір’ю. Якщо він не закривається повністю після народження, петля кишківника може вилізти через цей отвір, утворивши грижу. Переважно лікарі можуть обережно вправити частину кишківника, яка випирає, на місце, а грижа повністю минає самостійно у віці до 2 років.  Проте у рідкісних випадках кишківник застрягає між м'язами (защемлена грижа) та потребує хірургічного втручання. Дорослі, котрі страждають на ожиріння, вагітні жінки або жінки, що народили, схильніші до появи пупкової грижі.

Розеола – дуже поширене дитяче інфекційне захворювання, спричинене 6 і 7 типами вірусу герпесу людини. Ця інфекція з'являється  переважно у немовлят у віці від 6 місяців до 2 років. Симптоми містять раптову лихоманку, що триває близько 3 днів, і висипку, яка виникає після зниження температури. В окремих дітей реакцією на гарячку можуть бути судоми. Приймання жарознижувальних препаратів та пиття достатньої кількості рідини допоможе дитині почуватися краще. Переважно, за постільного режиму, хвороба минає самостійно.

Себорейний дерматит – це поширений стан шкіри у новонароджених, за якого на шкірі голови з’являються жовті або коричневі лусочки. Себорейний дерматит нешкідливий і не є ознакою алергії, інфекції чи поганого догляду. Себорейний дерматит у немовлят може також проявлятися в інших частинах тіла, наприклад, під пахвами чи у шийних складках. Він рідко спричиняє дискомфорт і зазвичай минає сам собою. Зменшити кількість лусочок можна щоденним миттям голівки дитячим шампунем та іншими домашніми засобами. У старших дітей і дорослих теж може розвинутися себорейний дерматит, але у таких випадках причина буде іншою.

  Синдром Аспергера – одне з порушень розвитку в дітей, відоме як ''розлади аутистичного спектра''. Найчастіше трапляється у хлопчиків. Діти, що хворіють на синдром Аспергера, зазвичай мають нормальний або високий інтелект. На відміну від дітей з аутизмом, вони не мають затримання в когнітивному розвитку чи розвитку мови. Проте для них характерні нестандартне мовлення, слаборозвинені соціальні й комунікативні здібності, нав'язливі стани. На думку дослідників, це захворювання може бути спадковим. Хоча вважається, що соціальні порушення, які пов’язані з синдромом Аспергера, залишаються упродовж життя людини, але освітня та соціальна підтримка допомагає багатьом дітям у подальшому вести нормальне самостійне життя.

  Синдром Дауна виникає, коли дитина народжується з 47 хромосомами замість 46. Ця додаткова хромосома спричиняє проблеми розвитку головного мозку і тіла. Люди зі синдромом Дауна переважно мають схожі фізичні риси, що передбачають: плоскі форми обличчя, косоокість; коротку шию; маленькі руки і ноги; знижений тонус м'язів; невелику голову. В них також спостерігаються відставання у психічному та соціальному розвитку, проблеми з навчанням.

Синдром Прадера-Віллі – це рідкісна генетична хвороба, яка часто призводить до смертельно небезпечного дитячого ожиріння. Люди з таким синдромом мають постійне, неконтрольоване бажання їсти. У хворих на такий синдром часто спостерігається зниження IQ, розлади поведінки та сну, низький зріст. Синдрому притаманні різні спектри вираження, тому симптоми можуть коливатися від легких до важких. Часто у випадку синдрому Прадера-Віллі виникають супутні захворювання, пов’язані з ожирінням, наприклад, діабет 2 типу та високий кров’яний тиск. Спричиняє захворювання аномальна хромосома. Синдром Прадера-Віллі не підлягає лікуванню, але вчасне втручання у процес хвороби допоможе дітям мати здоровіше життя.

Пікацизм – це розлад харчової поведінки, коли у людини виникає непереборне бажання їсти неспоживні речі, наприклад, папір, землю і тому подібне. Зазвичай пікацизм трапляється у дітей, інколи – у вагітних. Маленькі діти завжди досліджують і кладуть у рот різні предмети, скажімо, кольорові крейдочки, але це не означає, що вони хворі. Про пікацизм йдеться лише тоді, коли людина регулярно вживає неїстівні речі принаймні упродовж місяця. Розлад харчової поведінки частіше спостерігається у дітей з порушеннями розвитку – розумовою відсталістю чи аутизмом. Пікацизм також може виникнути унаслідок дефіциту заліза й інших поживних речовин. Люди, хворі на пікацизм, мають непереборне бажання їсти неспоживні предмети – землю, фекалії, мотузки, відлущену фарбу, пральний порошок, кавову гущу. Сам собою пікацизм не становить жодної небезпеки для здоров’я, однак він має серйозну небезпеку залежно від того, що саме людина споживає як їжу. Адже після приймання речей, не призначених для вживання, у неї може виникнути кишкова непрохідність, отруєння свинцем, інфікування паразитами чи вірусне захворювання. Часто такий стан минає сам собою за декілька місяців. Однак у деяких людей пікацизм може бути пожиттєвою проблемою, особливо тоді, коли він розвинувся на тлі інших порушень розвитку. Лікування зазвичай передбачає поведінкову терапію, приймання певних ліків та інструкції для батьків про те, як не допустити, щоби дитина їла неспоживні предмети.