Генітальний герпес – це хвороба, що передається статевим шляхом і викликана вірусом простого герпесу. Генітальний герпес у жінок спричиняє маленькі міхурці всередині та навколо піхви й ануса, поколювання і біль; у деяких випадках можливий розвиток висипу всередині піхви. Згодом міхурці можуть лопати й утворювати струпи, а через 1–2 тижні уражені поверхні загоюються. Розрізняють два види вірусу герпесу – HSV1 і HSV2. Більшість випадків генітального герпесу викликав вірус HSV2; HSV1 переважно уражає ротову порожнину та губи. Проте вірус HSV1 може поширюватися на статеві органи під час орального сексу. Герпес частіше передається за наявності елементів висипу в процесі контакту, але існує можливість заразитися навіть за відсутності симптоматики. Крім того, матері з активною інфекцією можуть під час пологів передати герпес дитині. У пацієнтів із ослабленою імунною системою, наприклад, інфікованих ВІЛ, герпес може уражати інші органи, у тому числі очі, легені чи стравохід. У період між загостреннями симптоматики немає, однак вірус залишається “схованим” у нервових клітинах і може повторно активуватися будь-коли. Вірус герпесу невиліковний, але противірусні препарати можуть запобігти рецидивам та скоротити їхню тривалість. Згодом рецидиви стають легшими і трапляються усе рідше.

Генітальні бородавки – тип захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), за якого на зовнішніх статевих органах, уретрі, піхві, шийці матки та навколо ануса в жінки утворюються маленькі, схожі на бородавки, нарости. Це ЗПСШ спричиняють понад 40 типів вірусу папіломи людини (ВПЛ), що легко передається через статевий контакт. Більшість жінок, носіїв ВПЛ, не відчувають жодних симптомів, оскільки імунітет зазвичай не дає інфекції розвиватися. Бородавки з’являються тоді, коли організм не може побороти інфекцію; вони можуть виникнути через декілька місяців і навіть років після зараження. Бородавки можна видалити за допомогою медпрепаратів, випаленням або заморожуванням, лазером чи різними типами хірургічних втручань. Однак видалення бородавок не виліковує ВПЛ, і бородавки можуть з’явитися знову. Вакцинація може захистити дівчат і молодих жінок від інфекцій ВПЛ, які призводять до появи бородавок та раку шийки матки.

Гонорея – захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), спричинене бактеріями neisseria gonorrhoeae. Хвороба поширюється переважно через вагінальний, анальний секс, іноді – через оральний. У багатьох жінок, хворих на гонорею, немає жодних симптомів. Симптоми можуть бути незначними та проявляються болісним сечовипусканням, виділеннями з піхви чи кровотечею між менструальними періодами. Без лікування гонорея може призвести до запалення тазових органів і безпліддя. Іноді можуть виникнути й серйозні ускладнення, в тому числі артрит, виразки шкіри, запалення мозку або печінки. Вагітні жінки, хворі на гонорею, можуть передати її дитині під час пологів, зумовлюючи інфікування очей, суглобів і крові. Близько 60% людей з гонореєю також мають хламідії чи інші ЗПСШ. Для лікування гонореї використовують відповідні антибіотики.

Дисменорея – менструація, яка супроводжується нетипово тривалим або надзвичайно сильним болем і спазмами . Більшість жінок відчувають лише поодинокі судоми та біль упродовж цього періоду. Проте в окремих випадках біль може бути дуже сильним, супроводжуватись судомами, діареєю, нудотою, головним болем чи запамороченням. Такі симптоми ускладнюють роботу або відвідування навчального закладу.

Існує два типи дисменореї – первинний і вторинний. Первинна дисменорея відбувається природним способом: деякі жінки лише мають хворобливіші періоди менструації, аніж інші. Вважають, що ймовірною причиною цього є високий рівень гормону простагландину, який призводить до таких хворобливих менструацій. Вторинна дисменорея – наслідок іншого захворювання чи хворобливого стану, до прикладу, ендометріозу або фіброзних пухлин.

Використання знеболювальних препаратів і теплої грілки, що прикладають до низу живота, є достатнім у лікуванні більшості випадків первинної дисменореї. Під час вторинної дисменореї пріоритетне лікування основної причини.

Диспареунія – біль під час статевого акту. Це дуже поширене явище. Для деяких жінок біль є тимчасовим і незначним, а для інших – він довготривалий і сильний. Дріжджові інфекції (молочниця), вагінальна сухість, менопауза, м’язові спазми, ароматизоване мило, антидепресанти та багато інших станів і препаратів можуть спричинити диспареунію. Декому з жінок так і не вдається з’ясувати, звідки у них така проблема. Оскільки лікування може допомогти у більшості випадків, дуже важливо порадитися стосовно цього з вашим лікарем.

Дисфункціональна маткова кровотеча (ДМК) – вагінальна кровотеча, яка не є частиною нормального менструального циклу і не зумовлена травмою або захворюванням. Дуже часто такий стан спричинений дисбалансом жіночих гормонів естрогену і прогестерону. Найпоширеніша причина цього – менструальний цикл, в якому не виділилась яйцеклітина, а без неї організм не виробляє прогестерону. За нестачі прогестерону естроген призводить до збільшення та потовщення ендометрію матки. Коли відбувається відшарування ендометрію, що може статися в будь-який момент упродовж менструального циклу, – виникає сильна кровотеча зі згустками.

ДМК найпоширеніша серед підлітків і жінок перед менопаузою. Інші ймовірні причини кровотечі – вагітність, рак, міома, травма, приймання окремих препаратів чи спадкові порушення згортання крові.

Ендометріоз виникає тоді, коли клітини, які вистилають порожнину матки, починають рости поза її межами, скажімо, у маткових трубах, яєчниках, сечовому міхурі, товстому кишківнику чи інших органах тазу. В рідкісних випадках ці клітини можуть рости і в інших ділянках організму. Такий стан небезпечний тим, що під час менструації можлива кровотеча з дистопованої тканини, так само, як це відбувається у матці. Згодом у таких місцях утворюються спайки, котрі спричиняють біль, колення у животі й іноді – безпліддя. Зазвичай ендометріоз розвивається у 20–40 років, а після клімаксу розвиток хвороби сповільнюється.

Запальні захворювання тазу – це інфекційні захворювання матки, яєчників і маткових труб. Часто їх спричиняють хвороби, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея чи хламідія, але в цього стану можуть бути й інші причини. Типовими проявами є виділення з піхви, біль у животі чи під час сексу, нудота, біль у процесі сечовипускання, аномальні місячні й лихоманка. Такі захворювання зазвичай лікують за допомогою антибіотиків. Якщо їх не пролікувати правильно, вони можуть призвести до серйозних проблем, у тому числі неможливості завагітніти, хронічного болю у тазі чи позаматкової вагітності.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) поширеніші серед жінок, виникаючи тоді, коли бактерії зі шлунково-кишкового тракту або навколо ануса потрапляють у сечовивідний канал (канал, яким відходить сеча зі сечового міхура – уретри). Бактерії можуть спричинити інфекцію лише в сечовивідному каналі чи сечовому міхурі або там і там одночасно. Якщо їх не лікувати, ІСШ можуть призвести до інфекційних захворювань нирок – болючих, а іноді небезпечних для життя. ІСШ зазвичай легко виявити, але окремі з них можуть не мати жодних симптомів. У випадку, коли ІСШ переходять у ниркову інфекцію, людина може відчути біль у боці або попереку, остуду, лихоманку чи буде блювати.