Отруєння клюпеотоксином – рідкісне та небезпечне отруєння харчовим токсином, який міститься в рибі. Ця найчастіше трапляється за споживання анчоусів, оселедця, альбули, гладкоголових, тарпонових або сардин із Карибів, індо-тихоокеанських і африканських вод. Таке отруєння може спричинити нудоту, блювання, діарею, біль голови, запаморочення, сухість у роті та пришвидшене серцебиття. На жаль, половина пацієнтів помирають.

  Отруєння метиловим спиртом може статись тоді, коли випадково випити метиловий спирт, який не є харчовим типом алкоголю та вважається надзвичайно отруйним. Переважно люди п'ють його помилково. Проте в окремих випадках люди п'ють його цілеспрямовано у вигляді заміни харчового алкоголю. Отруєння метиловим спиртом потребує невідкладної медичної допомоги, тому ви повинні негайно зателефонувати за № 103. Вживання метилового спирту може спричинити серйозні проблеми, починаючи від утрудненого дихання та болю в животі до судом і сліпоти. Якщо випити достатньо багато такого спирту, це може призвести до смерті. Метиловий спирт міститься у багатьох речовинах, у тому числі антифризі, у рідині для копіювальних апаратів, у склоочиснику, розчинниках для фарб і лаків, а також у рідинах для їхнього видалення.

Отруєння парацетамолом (ацетамінофеном), який також відомий як Тайленол, виникає при передозуванні цього препарату. Таке передозування може бути як випадковим так і навмисним. Такий стан може загрожувати життю, тому потребує невідкладної медичної допомоги. Якщо вчасно дати антидот до цього препарату він ефективно нейтралізує його токсичну дію. 

Фугу містить тетродотоксин, який спричиняє параліч і смерть. Таку рибу в Японії вважають делікатесом; шеф-кухарі займаються спеціальним навчанням, щоб усунути цей токсин. У США та Європі фугу постачають у дуже незначній кількості, а шеф-кухарі не мають такого навчання, як їхні японські колеги. Отруєння рибою фугу – невідкладний стан і загроза для життя. Спочатку може виникнути поколювання рота і губ, у руках і ногах, запаморочення, порушення мови, втрата рівноваги, блювання, діарея, слабість м’язів і параліч. За відсутності лікування може настати смерть.

Рицин – це небезпечна отрута, яка міститься у рослині, що називають рициною. Отруїтися рициною можна тоді, коли з’їсти її, але люди також використовують таку отруту, як зброю. Під дією рицину клітини перестають виробляти білок, унаслідок чого гинуть. Це призводить до проблем з диханням, травленням і має інколи смертельні наслідки. Ступінь небезпеки залежить від того, чи ви ковтнули рицину, торкнулись до неї, вдихнули або ж отримали через ін’єкцію. Найважче отруєння – від вдихання чи ін’єкції. Специфічного лікування не існує, тому надто важливо отримати негайну медичну допомогу з метою зменшити шкоду, завдану організмові.

Отруєння свинцем – серйозне захворювання унаслідок впливу токсичного металу – свинцю, який міститься у фарбі чи бензині. Іншими джерелами свинцю можуть бути труби для води, грунт і пил, акумулятори, певні неякісні іграшки, меблі, косметика. Отруєння свинцем може спричинити проблеми зі сном, тиснучий біль у животі, анемію. Свинець може пошкодити майже всі частини тіла і викликати такі проблеми, як зниження IQ й уповільнення росту тіла. Малі діти схильні до отруєння свинцем, оскільки вони часто кладуть немиті предмети у рот. Окрім того, їхня нервова система чутливіша до впливу свинцю, а малий розмір тіла призводить до вищої концентрації свинцю в ньому. За отруєння свинцем найважливіше негайно усунути всі джерела надходження токсину в організм. У важких випадках хелація може допомогти видалити свинець з організму.

Отруєння сигуатерою з'являється внаслідок споживання тропічної риби, забрудненої отруйними водоростями. Якщо людина з’їсть таку рибу, тоді виникне нудота, блювання і поколювання пальців. Симптоматика зазвичай минає самостійно, але важливо звернутися до лікаря у випадку розвитку серйозніших проблем. Отруєння сигуатерою переважно трапляється після споживання такої риби, як баракуда, морський, або кам'яний окунь, люціан, кефаль та подібної риби, що водиться у коралових рифах. Часто таку рибу виловлюють на Гаваях, Пуерто-Рико, Вірджинських островах, Гуамі, інших південних островах Тихого океану та в Індійському океані. Оскільки ж тропічну рибу продають у магазинах в усьому світі, отруєння сигуатерою може трапитися будь-де.

  Ціанід – це отрута.  Невеликий уміст ціанідів трапляються у природі в певних харчових продуктах, таких як мигдаль, соя, шпинат і маніока. Вони також містяться у тютюновому димі й інших видах диму, що утворюються під час певних промислових процесів. Зі штучного ціаніду також виготовляють хімічну зброю. Ви можете отруїтись ціанідами через їжу або напої, торкаючись води або ґрунту, котрі їх містять, або вдихаючи їх. Коли у ваше тіло потрапляє надлишок ціаніду за один раз, ви можете отруїтись. Отруєння ціанідами потребує невідкладної медичної допомоги. Отруєння ціанідами може спричинити головний біль, слабкість, сплутаність свідомості, нудоту, утруднення дихання та судоми, а у важких випадках може призвести до смерті.          

  Монооксид вуглецю (СО) – безбарвний газ без запаху, який може спричинити важке та смертельне отруєння. Він міститься у бензинових і дизельних вихлопах, дров'яних і гасових обігрівачах, а також може утворюватись з усього, що горить, – палива, газових обігрівачів, камінів. Монооксид вуглецю небезпечний навіть у невеликих кількостях, оскільки він зв'язується з клітинами крові набагато швидше й ефективніше, ніж кисень. Якщо обігрівачі й печі використовують неналежно, рівень монооксиду вуглецю може швидко досягати небезпечних рівнів у таких закритих приміщеннях, як кімната або гараж. Отруєння чадним газом може спричинити головний біль, запаморочення, нудоту та блювання. Однак людина, яка спить або перебуває у стані алкогольного сп'яніння, може не відчувати симптомів.

  Сік отруйного плюща, отруйного дуба й отруйного сумаху містить токсин урусіол. Цей токсин призводить до сверблячого алергічного висипу, для якого характерні опуклі рубці та пухирі. Хоча такий висип спричиняє значний дискомфорт, зазвичай він проходить сам упродовж одного-трьох тижнів. Лікування допомагає послабити симптоми. Будь-який контакт із маслянистим соком, навіть потрапляння його на одяг, взуття, садовий інвентар, спорядження для заняття спортом чи домашніх тварин спричиняє реакцію. Однак сам висип незаразний. Він не може перейти до іншої людини, яка торкнулася вашої шкіри.