Неправильний прикус – зміщення зубних рядів від їхнього центрального положення, наприклад, прогенія, глибокий чи перехресний прикус. До цього можуть призвести спадкові фактори, такі як форма обличчя, різні розміри верхньої та нижньої щелепи чи набуті звички, скажімо, тривале смоктання пальця. Причому зуби можуть бути викривлені, висуватися або ж бути не на своєму місці. Неправильний прикус може викликати проблеми з мовленням, прийманням їжі, доглядом за зубами і бути причиною інших стоматологічних проблем. Зазвичай неправильний прикус виправляють брекетами чи ортодонтичними пластинами, але у випадку із дорослими може виникнути необхідність звернутися у відділення щелепно-лицьової хірургії.

Непрохідність кишківника – це стан, за якого частина кишківника певною мірою або цілковито закупорюється. Калові маси, рідина та гази накопичуються в кишківнику, оскільки не можуть просунутися ним та вийти назовні. Ознаками непрохідності можуть бути біль, закреп і блювання. Якщо закупорювання не минає, то в кишківник перестає надходити кров, а це може призвести до фатальних наслідків. Термінова госпіталізація практично гарантує повне одужання.

Анорексія — це розлад харчування, який розвивається в людей унаслідок їхнього намагання справитися з емоційними проблемами. Він може змушувати людей старатися обмежити вживання їжі, вдаватися до надмірних фізичних вправ, підтримувати надто низьку вагу тіла. Анорексія є спотворенням уявлення про власне тіло. Люди з анорексією можуть бути переконані, що вони занадто товсті, й голодувати навіть тоді, коли вони аж дуже худі. Ця хвороба поширеніша серед дівчат і жінок, але може виникнути у хлопців та чоловіків. Механізми запуску анорексії різні. До них зараховують тип особистості перфекціоніста, низьку самооцінку, емоційну травму, тиск з боку суспільства стосовно того, аби бути худим, і вплив популярних медіа. Анорексію важко лікувати. Вона може загрожувати життю та, окрім того, спричинити ускладнення, у тому числі проблеми зі серцем та нирками, втрату міцності кісток. У такій ситуації допоможуть терапія і зміна поведінки.

Неспецифічний виразковий коліт викликає набрякання у товстому кишківнику та може призводити до судом, діареї, кровотечі й проблем із травленням. Він належить до хронічних імунних захворювань, коли з не відомих до кінця причин організм починає атакувати здорові тканини товстого кишківника. Неспецифічний виразковий коліт – серйозне захворювання і потребує медикаментозного лікування. Медичні препарати можуть лише допомогти полегшити симптоми; щоб виліковувати хворобу, необхідна операція з видалення частини товстого кишківника. Однак майте на увазі, що інші, менш тяжкі захворювання, наприклад, синдром подразненої товстої кишки, можуть мати такі самі симптоми.

Маленькі діти з нетриманням калу, або енкопрезом, не можуть втримати калові маси і забруднюють ними нижню білизну чи одяг. Це переважно діти у віці від 4 років, які вже привчені до горщика. Енкопрез – не хвороба, а симптом, і його спричиняє зазвичай хронічний закреп. Дитина утримує в собі калові маси, що перевантажують кишівник. Згодом рідкі калові маси починають протікати повз тверді та з'являються на одязі впродовж дня чи ночі. Збентеження, стрес, складні поведінкові розлади також можуть впливати й погіршувати проблему. Лікування переважно дає швидкий ефект: педіатр допомагає батькам змінити харчуваня дитини, зменшити стрес і навчити її ходити в туалет частіше.

Нетримання сечі – неконтрольовані витікання сечі. За стресового нетримання сечі вона починає витікати зразу ж після тиску на сечовий міхур.  Це може трапитись, якщо ви кашляєте, смієтесь, чхаєте, виконуєте фізичні вправи, стоїте або під час сексу чи тоді, коли м’язи навколо сечового міхура стають слабкими через травму, народження дитини, медичні препарати або внаслідок операції. Стресове нетримання найпоширеніше серед жінок. У такій ситуації можуть допомогти зміни способу життя, вправи Кегеля та певні механічні засоби. Проте іноді ефективним є лише хірургічне втручання.

Нетримання сечі – це втрата контролю над сечовим міхуром, що призводить до мимовільного виділення сечі. Існує три типи нетримання. Перший – ургентне нетримання сечі (імперативне нетримання) виникає, коли позив до сечовипускання такий сильний, що ви часто не встигаєте впору добігти до ванної кімнати. Другий – нетримання від переповнення сечового міхура, яке виникає, коли ви відчуваєте, ніби ніколи повністю не спорожнюєте сечовий міхур і сеча несподівано підтікає. Третій – стресове нетримання, тобто виділення сечі під час фізичної активності або тоді, коли ви кашляєте, чхаєте чи встаєте. У чоловіків стресове нетримання зазвичай виникає після оперування раку простати або у випадку захворювання простати. Під час операції на простаті пошкоджується м’яз сфінктера, що контролює витікання сечі. Нетримання сечі може бути неприємним явищем, але воно лікується.  За лікування стресового нетримання сечі у чоловіків можна застосовувати вправи для зміцнення м’язів тазового дна, процедури, які ґрунтуються на технології біологічного зворотного зв'язку, ін'єкційну терапію та хірургію.

Нетримання сечі від переповнення виникає, коли сечовий міхур переповнюється та сеча підтікає у невеликій кількості. Цей стан може виникнути внаслідок слабкого сечовий міхура чи блокування уретри (каналу, через який сеча виходить з організму). Діабет або пухлина теж можуть бути причинами нетримання від переповнення. Таке нетримання є рідкісним явищем серед жінок і може призводити до значних незручностей.  Вплив на основну причину нетримання сечі – головна ціль; для її досягнення можна застосувати медичні препарати, операцію або введення трубки, що допомагатиме сечовипусканню.

Нетримання сечі через переповнення сечового міхура відбувається, коли сечовий міхур стає переповненим і сеча витікає у невеликих кількостях. Найчастішою причиною цього у чоловіків є збільшена простата, яка перешкоджає виходу сечі зі сечового міхура. Нетримання сечі через переповнення сечового міхура також може бути зумовлене пошкодженням нерва у зв’язку з діабетом чи фізичною обструкцією. Симптоми можна полегшити за допомогою внесення певних змін у спосіб життя — обмежити вживання напоїв, що містять кофеїн, і алкоголю, а також ходити в туалет за регулярним графіком. Медикаментозна терапія у процесі лікування нетримання сечі через переповнення сечового міхура також ефективні. Якщо ж вона не дала результату, можна провести операцію для послаблення симптомів.

Нецукровий діабет – рідкісне захворювання, за якого нирки не можуть утримувати воду в організмі, що спричиняє часте сечовиділення. У такому випадку хворий відчуває надзвичайну спрагу, часто ходить у туалет. Оскільки доводиться багаторазово відвідувати ванну кімнату, в пацієнта може порушитись сон або ж він може мочитись у ліжко. Нецукровий діабет не має нічого спільного з цукровим діабетом та рівнем цукру в крові. Під час перебігу центральної (нейрогенної) форми нецукрового діабету в організмі виробляється недостатньо гормону, що контролює кількість води, яку утримують нирки. Можливі причини – травми голови або пухлина. У випадку нефрогенної (ниркової) форми порушується чутливість нирок до цього гормону. Така менш поширена форма може викликатись захворюванням нирок або певними препаратами, наприклад, препаратами літію. Нецукровий діабет може також початись під час вагітності або після пиття надто великої кількості рідини через аномальну спрагу, що викликана основним захворюванням. У випадку легкого нецукрового діабету лікування може не знадобитись. Проте у тяжчих випадках лікарі можуть запропонувати медичні препарати або операцію.