Трихомоніаз — інфекційне захворювання, яке передається статевим шляхом. Воно спричиняється одноклітинними організмами-паразитами. Чоловіки зазвичай заражаються трихомоніазом під час вагінального сексу з інфікованою жінкою та можуть не відчувати жодних симптомів. Жінки можуть мати вагінальні виділення з неприємним запахом. Трихомоніаз зазвичай минає сам собою через кілька тижнів, але вам необхідно приймати ліки, аби не поширювати інфекцію. Утримання від сексу та використання презервативів може попередити зараження трихомоніазом.

Трихотилломанія – психічний розлад, за якого люди висмикують власне волосся. Багато лікарів зараховуть його до розладу контролю імпульсів. Проте питання стосовно його причини залишається відкритим. В одних хворих такі розлади помірні. В інших – потяг до висмикування волосся надто сильний, і вони не можуть думати уже ні про що. Після цього вони можуть відчувати полегшення. Деякі хворі взагалі не усвідомлюють, що висмикують своє волосся. У дітей розлад часто минає з віком. Стан підлітків та дорослих може покращитись під час лікування, яке починається з когнітивно-поведінкової терапії та закінчується прийманням препаратів і відвідуванням груп підтримки.

Трійчаста невралгія – це ураження нерва, що викликає напади інтенсивного штрикаючого болю в обличчі. Біль може тривати від кількох секунд до кількох хвилин і може з’являтись та зникати упродовж дня. Зазвичай біль виникає лише з одного боку обличчя, навколо щелепи й щоки або ока, та може спричинити больове сіпання – вимушені гримаси від болю. Трійчаста невралгія часто не має певної причини та найпоширеніша серед людей, старших 50 років.

Стресові переломи – це маленькі тріщинки, які зазвичай виникають на ступнях чи кістках ноги. Їх спричиняє тривале перевантаження. З’являючись, такі тріщинки викликають біль і місцеві набряки. Постійне навантаження на стопу, наприклад, під час бігу, заважає кістці відновитись, унаслідок чого в ній виникають тріщини. У групі ризику отримати такі травми зазвичай перебувають спортсмени й військові. До цієї групи належать і люди з остеопорозом чи будь-яким іншим станом, що ослаблює кістки. Відпочинок упродовж кількох тижнів, використання спеціальних пов’язок чи шин забезпечать загоювання тріщинок.

Тріщини на язиці – це нешкідливий стан, за якого на поверхні язика спостерігаються глибокі тріщини чи пази. Розміри та глибина тріщин можуть варіюватися, придаючи язикові зморшкуватий вигляд. У людини можуть існувати тріщини на язиці від народження або з'явитися впродовж дитинства чи пізніше, але зазвичай вони виникають у пізнішому віці. До таких тріщин схильніші чоловіки, і цьому станові притаманна спадковість. Люди із певними захворюваннями, наприклад, синдромом Дауна, також схильні до тріщин на язиці. Можуть спричинити цей стан неповноцінне харчування чи інфекційні захворювання. Тріщини на язиці рідко з'являються внаслідок серйозної проблеми зі здоров'ям, тому не потребують лікування.

Тромбоз кавернозного синуса – це кров'яний згусток у синусі (порожнині, в основі мозку). Його може викликати бактеріальна інфекція, яка поширюється зі синусів, мигдалин, вух, зубів, носа, очей або шкіри. Це дуже рідкісна патологія, що становить загрозу для життя. Своєчасне лікування антибіотиками в лікарні може усунути інфекцію.

Тромбофлебіт – набухання вени через її закупорку згустком крові. Найчастіше це трапляється у венах ніг, але можуть вражатись вени рук та шиї. Коли ці згустки (тромби) виникають у глибших, крупніших венах, таке захворювання називають тромбозом глибоких вен. Якщо ж тромби з’являються у менших венах близько до поверхні шкіри, захворювання називають поверхневим тромбофлебітом. Глибокі тромби небезпечніші, оскільки вони можуть відірватись від свого місця та потрапити у легені чи серце. Поверхневі тромби зазвичай не є небезпечними, але вони можуть спричиняти почервоніння, набряк та біль.

  Тромбоцитопенія – це захворювання, під час якого у хворого знижується рівень тромбоцитів у крові. Оскільки тромбоцити беруть участь у згортанні крові, тромбоцитопенія може призвести до надмірної кровотечі ззовні або всередині тіла. Тромбоцитопені́я спричиняє появу синців, часту кровотечу з носа та появу маленьких червоних цяток, схожих на висип. Помірні симптоми можуть не потребувати лікування. Проте важкі випадки можуть загрожувати життю. Тромбоцитопені́ю можуть викликати вагітність, аспірин та інші препарати, деякі захворювання чи імунні розлади та хіміотерапія. Лікування допомагає більшості хворим, хоча конкретний результат залежить від основної причини.

Туберкульоз (ТБ) — це хронічне захворювання, яке спричине бактерією, що називають паличкою Коха. Туберкульоз зазвичай уражає легені, але може також вразити інші органи, скажімо, хребет, мозок, нирки та кишківник. ТБ передається, коли інфікована людина кашляє, чхає, говорить чи співає, а у повітря вилітають крапельки, котрі інша людина може вдихнути. Якщо його не лікувати, це захворювання може бути серйозним і навіть смертельним. ТБ спричиняє сильний кашель, кашель з кров’ю, біль у грудях, лихоманку, озноб і втому. Іноді люди, інфіковані туберкульозною бактерією, не відчувають жодних симптомів, не є заразними, хоча хвороба може активуватись пізніше, і такі люди насправді захворіють. Люди зі слабкою імунною системою, приміром, хворі на ВІЛ, наражаються на вищий ризик захворювання ТБ. Проживання в антисанітарних умовах, зловживання алкоголем і наркотиками, робота з людьми, які хворіють на ТБ, також збільшують ризик. Приймання кількох медикаментів упродовж декількох місяців виліковує більшість випадків ТБ, окрім стійкого до ліків різновиду бактерії. Неправильне приймання медикаментів збільшує ризик розвитку стійкого до лікування ТБ.

Тяжкі алергічні реакції, приміром, анафілактичний шок, можуть становити загрозу для життя, особливо людям, котрі мають алергію на певні види їжі, медикаменти, укуси комах, латекс чи інші речовини, на які організм надто сильно реагує після контакту з ними. Тяжка алергічна реакція може швидко спричинити утруднене дихання, запаморочення, блювання, непритомність. Тяжкі алергічні реакції — це невідкладні медичні стани; за відсутності негайного лікування вони можуть призвести до смерті. Ін’єкція епінефрину може зупинити тяжку алергічну реакцію. Антигістамінні препарати та стероїди також можуть допомогти у такому випадку.