Струс мозку – ушкодження мозку, спричинене ударом у голову або сильним поштовхом. Струс мозку зазвичай викликає нудоту, сплутаність свідомості або втрату свідомості. У більшості випадків найкращий метод лікування – відпочинок, оскільки мозку необхідний час, щоб відновитись. Цілковите одужання може тривати дні, тижні або місяці. Переважно струс мозку не призводить до тривалих проблем, але сильна травма голови може спровокувати набряк і кровотечу в мозку, котрі загорожують життю. До струсу мозку необхідно ставитись серйозно та завжди звертатись за медичною допомогою.

  Субкон'юктивальний крововилив – це яскрава червона пляма на білій ділянці ока. Він виникає під час пошкодження кров'яних судин, кров із яких потрапляє під поверхню ока. Розрив кров'яних судин може трапитися внаслідок чхання, кашляння, напруження, високого артеріального тиску, приймання певних ліків, травми ока, порушення згортання крові, навіть через натирання ока. Часто такий стан виникає без причини. Він не створює больових відчуттів і не призводить до виділень, його вперше можна виявити, поглянувши у дзеркало. Здебільшого почервоніння зникає упродовж двох тижнів і не потребує жодного лікування.

Судоми у ногах виникають, коли м’язи напружуються і не розслаблюються. Цей стан зазвичай може тривати від декількох секунд до 1 хв, але в окремих випадках – і довше. Судоми у нозі не становлять серйозної проблеми. Часто їхня причина полягає у перенапруженні м’язів, дегідратації або низькому рівні певних мінералів. Вагітність, деякі медичні стани, а також ліки, наприклад, статини чи препарати від діабету, збільшують ризик розвитку судом ніг.

Сухість очей виникає тоді, коли око не виробляє достатньої кількості сліз або в сльозах кількість слизу, води та жиру міститься у неправильній пропорції — саме ці компоненти допомагають зволожувати й живити око. Пацієнти можуть скаржитися на відчуття наявності піску в очах, підвищену чутливість до світла, печіння і поколювання. До сухості в очах можуть призводити вік, певні медикаменти, сухість повітря, куріння, гормональні зміни в жінок, окремі захворювання. Якщо більшість часу Ви відчуваєте сухість очей, це називають "синдром сухості очей". З метою полегшення симптоматики можна застосовувати штучні сльози або мазь для очей, припинити куріння, частіше кліпати очима, користуватися зволожувачем повітря. Якщо ці заходи не допомагають, лікар може призначити очні краплі чи оперативне втручання для блокування сльозовивідних каналів.

Сухість піхви – поширена проблема, що уражає більшість жінок у клімактеричному віці, хоча вона може виникнути і в будь-який інший час. Зазвичай така проблема спричинена нестачею естрогенів, котрі організм перестає виділяти у процесі клімаксу, оскільки естрогени стимулюють залози, що зволожують піхву. Без цього піхва стає сухою і менш еластичною, унаслідок чого можуть виникнути скарги на свербіж, дискомфорт і біль під час статевого акту. Сухість піхви можна лікувати за допомогою лубрикантів на водній основі, що продають без рецепта. Лубриканти забезпечують тимчасове полегшення, тому секс стає комфортнішим. Зазначену патологію можна також лікувати естрогенами, які наносять безпосередньо у піхву, адже вони діють краще і з меншим ризиком, ніж естрогени, прийняті орально (таблетки).

  Сухість слизової оболонки носа — поширена проблема, яка спричиняє відчуття закладення, нежить і носові кровотечі. До сухості в носі можуть призвести суха погода або певні медикаменти, наприклад, антигістамінні, протинабрякові препарати та ліки, котрі регулюють артеріальний тиск. Організм може відреагувати на сухість слизової оболонки носа виділенням більшої кількості слизу, що викликає закладення. Висохла та вкрита сухими кірками слизова оболонка може тріскатись, унаслідок чого виникає носова кровотеча. Через сухість у носі підвищується сприйнятливість до бактеріальної інфекції, що спричиняє застуду та інфекційні захворювання носовий пазух. Під час сухості в носі може бути корисним зволоження носових ходів і повітря в приміщенні. У випадку частих носових кровотеч необхідне обстеження у лікаря, щоб виключити інші причини.

  Сухість у роті – поширене явище, яке спричиняє дискомфорт і відчуття липкості у ротовій порожнині. Кожна людина іноді відчуває сухість у роті. Ксеростомія (медична назва сухості у роті) може бути викликана зневодненням, тривогою та побічними ефектами від антигістамінних, протинабрякових та інших поширених у побуті препаратів. Зазвичай сухість у роті має тимчасовий характер. Люди, які страждають від хронічної сухості у роті (так званого синдрому сухого рота), наражаються на вищий ризик захворювань ротової порожнини. Можливо, їм також потрібно пройти курс лікування основного захворювання.

Сухість шкіри може бути у кожної людини, зокрема в спекотному кліматі або взимку за зниженої вологості. З віком шкіра природно стає сухішою. Людина також втрачає природну змазку шкіри, коли приймає гарячий душ чи ванну або часто мочить руки у воді. Дуже суха шкіра стає червоною, чутливою і тріскає. Регулярне зволоження шкіри лосьйонами та кремом зазвичай допомагає у випадку сухості. Якщо ж покращення не спостерігається, зверніться до дерматолога.

Таласемія – рідкісна група генетичних захворювань крові. Вони уражають еритроцити – червоні кров’яні клітини, що транспортують кисень і внаслідок цього призводять до розвитку анемії. Існує два основні типи таласемії – альфа і бета, які мають свої підтипи. Симптоми зазвичай проявляються уже під час народження або у ранньому дитинстві. Таласемія може бути небезпечною для життя, особливо тоді, коли вона не піддається лікуванню. Тому люди, хворі на таласемію, потребують переливання крові чи іншого регулярного лікування.

Телогенова алопеція – це витончення волосяного покрову на голові. Вона не призводить до повного облисіння, але може спричинити помітні, нерівномірні ділянки, на яких практично немає волосся. Алопеція переважно починається раптово через 1–5 місяців після пережитого стресу. Поширені причини алопеції – пологи, певні серйозні захворювання, деякі медпрепарати, інтенсивні дієти. Зазвичай потім волосся відростає саме. Якщо ж причина алопеції інша, наприклад, легкий дефіцит заліза, то позбавитись алопеції можна, вилікувавши її першопричину. Інколи телогенова алопеція набуває хронічної форми.