Захворювання периферичних судин – це стан, за якого кровоносні судини стають вужчими, ніж повинні бути, у тому числі судини ніг, рук, шлунку і нирок. Зазвичай таке звуження відбувається через накопичення у судинах жиру. Серед симптомів спостерігаються біль, холодні ступні й синюшний колір шкіри. Дуже важливо вчасно виявити та почати лікувати хворобу, інакше вона може призвести до незворотного пошкодження уражених кінцівок та органів.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) виникає, якщо кровоносні судини, котрі доставляють кров до серця, ушкоджуються або звужуються. Зазвичай це трапляється через атеросклероз, коли жирова речовина накопичуються й утворює бляшки на внутрішній поверхні стінок артерій серця. Бляшки звужують просвіт артерії, що зменшує надходження крові через них  і ускладнює отримання серцем необхідного об’єму крові з киснем. Її нестача може викликати біль у грудях, задишку та втому. Якщо артерія повністю блокується і кров нею не надходить, – це називають серцевим нападом. 

Ішемічна хвороба серця, або ІХС, – це прогресуюче захворювання, що може безсимптомно продовжуватися роками.  Воно виникає, коли холестерин, кальцій та інші речовини, які містяться у крові, утворюють бляшки на стінках коронарних артерій. Ці бляшки роблять артерії жорсткими, звужують їхній просвіт, обмежуючи надходження крові до серця. Бляшки також можуть розриватись. Коли таке трапляється, навколо розірваної бляшки формуються згустки крові, намагаючись цим полагодити артерію та ще більше блокуючи надходження крові. Інші чинники, такі як запалення стінок артерій, можуть призводити до стиснення кровоносних судин, і це додатково зменшує надходження крові. Артерії, зрештою, можуть настільки закупоритись, що серцевий м'яз не зможе отримати достатню кількість кисню для задоволення вимог, котрі до нього висуваються. Часто (але не завжди) наслідком стає біль у грудях, який називають стенокардією. Стенокардія – це ознака, що серцевий м’яз ушкоджується. Після того ушкодження судин може спричинити серцевий напад або інсульт. Більшість хворих на ІХС не знають про своє захворювання, доки артерії не заблокуються настільки, що це викличе симптоми. На такій стадії за належного лікування та зміни способу життя ІХС можливо контролювати і попередити подальші проблеми.

Кров'яні згустки у нозі формуються, коли кров згущується і збирається у вені стегна чи литки. Небезпеку становить те, що згусток глибоко в нозі, зокрема у стегні, може відірватися з того місця, надійти до легень і там заблокувати потік крові. Цю патологію називають емболією легень, яка може завдати серйозної шкоди легеням та іншим органам і викликати смерть. Сидіння упродовж тривалого часу або постільний режим, ушкодження нижньої частини тіла, наприклад, перелом стегна, можуть спричинити появу кров'яного згустку в нозі. У такому випадку хворий може відчувати біль у тій ділянці, де утворився згусток, або не мати жодних симптомів. Антикоагулянти чи розріджувачі крові можуть допомогти попередити формування або збільшення кров'яного згустку.

Легенева гіпертензія – стан, під час якого спостерігається високий кров’яний тиск у кровоносних судинах легень. Через це права частина серця змушена працювати інтенсивніше, щоб помпувати кров до легень під цим тиском. Тому легенева гіпертензія є серйозним станом, який може призвести до серцевої недостатності. Причиною легеневої гіпертензії можуть бути певні захворювання легенів та серця, вроджені вади серця, аутоімунні захворювання, ВІЛ, інші захворювання, але іноді конкретну причину так і не вдається визначити. Люди з легеневою гіпертензією страждають від задишки, пришвидшеного серцебиття і запаморочення під час активності. У них може з’явитися також набряк на ногах і щиколотках, біль у грудях, втома, синюшний колір губ чи шкіри, запаморочення, слабкість.

Легенева емболія – це захворювання, за якого кров’яний згусток, що формується у венах, рухається легеневими венами і блокує їх. У вас може бути задишка навіть тоді, коли ви відпочиваєте, або відчуваєте, ніби у вас – серцевий напад. Легеневий емболізм є невідкладним станом, адже закупорка однієї центральної чи декількох маленьких вен може призвести до летальних наслідків. Препарати для розрідження крові – стандартне лікування. Більшість людей, що отримують лікування від емболії легенів, виживають. Старшим людям, які можуть мати ще супутні захворювання і повністю не обстежені та не отримують необхідного лікування, загрожує смерть.

Мерехтіння передсердь – це порушення ритму серця, що спричиняє пришвидшене серцебиття й аритмію серця. Коли серце б'ється надто швидко, воно скорочується недостатньо сильно, а кров надходить недостатньо рівномірно. Тому життєво важливі органи, зокрема мозок і серце, можуть не отримувати необхідной кількості кисню з крові. Мерехтіння передсердь може з'являтися і зникати. У більшості випадків епізоди тривають від кількох днів до кількох тижнів. Якщо мерехтіння передсердь не лікувати, воно може бути загрозливим для життя. Цю патологію можна ефективно контролювати за допомогою різних методів лікування.

Миготлива аритмія — найрозповсюдженіше порушення серцевого ритму. Це також головна причина серцевої недостатності й основний чинник ризику виникнення інсульту. Серце складається з чотирьох камер. Дві верхні називають передсердями. Кров заходить до цих камер, які згодом скорочуються та перекачують її в нижні камери — шлуночки. Потім нижні камери скорочуються та перекачують кров по всьому тілу. За нормального серцебиття скорочення відбуваються впорядковано: і верхні, й нижні камери працюють в однаковому темпі. Під час аритмії, навпаки, верхні камери б’ються значно частіше, ніж нижні. Причому шлуночки не заповнюються повністю, а серце змушене працювати тяжче, щоб доставити кров до решти тіла.

Надшлуночкова (суправентрикулярна) тахікардія – такий вид пришвидшеного серцебиття, коли імпульс виникає у верхніх камерах серця (передсердях). Інша назва надшлуночкової тахікардії – "пароксизмальна надшлуночкова тахікардія". Слово "пароксизмальна" означає "час від часу", тобто тахікардія виникає раптово і самостійно минає через декілька хвилин або годин. Надшлуночкова тахікардія спричиняє різні симптоми, у тому числі відчуття тривоги, слабкість і занепокоєння. Вона також може бути викликана деякими ліками, певними успадкованими захворюваннями або синдромом Вольфа–Паркінсона–Уайта. Куріння, вживання алкоголю та наркотиків або стрес слугують своєрідним спусковим гачком для початку цього виду тахікардії, але інколи у вас може не існувати чіткої причини пришвидшеного серцебиття. Зазвичай надшлуночкова тахікардія не становить небезбеки для життя, однак часті випадки можуть ослабити серцевий м’яз і з часом його пошкодити.

Аортальний клапан зазвичай відкривається та закривається під час серцебиття, даючи можливість крові витікати зі серця до головної артерії організму людини (аорти). У випадку недостатності аортального клапана він не закривається повністю, а певна кількість крові потрапляє назад до серця. Тому серце повинне працювати більше, щоб доставити кров у всі частин тіла. Із часом це може спричинити серцеву недостатність. Недостатність клапанів з'являється у процесі старіння. Більшість людей у віці понад 80 років мають певну стадію недостатності аортального клапана. До недостатності аортального клапана також може призвести інфекція, відкладення кальцію на клапані або двостулковий аортальний клапан. Симптоми недостатності аортального клапана зазвичай розвиваються поступово, з плином часу. В рідкісних випадках вони можуть виникнути раптово і без жодних провісників. Це може відбутися унаслідок інфекції, розсічення грудної аорти або травмування клапана чи аорти. Така ситуація становить загрозу для життя.