Вузлова еритема – це запалення жирового шару під шкірою.  Вона зазвичай спричиняє болючі червоні гулі на гомілці. Проте гулі можуть з’явитись і на інших частинах тіла, у тому числі на руках, щиколотках, сідниці й стегнах. Часто вони минають самі собою. Вузлова еритема також нерідко викликає лихоманку, біль у суглобах або набряк. Її можуть спричинити інфекції, захворювання та реакція на певні препарати. Однак іноді вона не має чіткої причини. Хоча вузлова еритема призводить до дискомфорту, вона не є небезпечною.

Герпетиформний дерматит – це патологія шкіри, яка супроводжується появою дуже сверблячих папул і міхурів червоного кольору, зазвичай на ліктях, колінах, обличчі, скальпі й сідницях. Герпетиформний дерматит є симптомом целіакії – хвороби, за якої організм не переносить глютен, що міститься в пшениці та інших злаках. Попри назву, герпетиформний дерматит зовсім не пов'язаний із герпесом. Для контролю симптоматики і профілактики ускладнень треба приймати відповідні ліки й дотримуватися дієти.

Гіпергідроз виникає, якщо збуджена нервова система стимулює надмірну функцію потових залоз. Ця надмірна пітливість може розпочатися ще в дитинстві або вже у дорослому віці. У деяких випадках людина може мати надмірну пітливість лише однієї ділянки. Це, наприклад, підошви ніг, долоні рук, обличчя або пахви (первинний фокальний гіпергідроз). Такий стан може, однак, захопити і весь організм (генералізований гіпергідроз). Надмірне потовиділення може значно вплинути на життя і роботу людини, зокрема тоді, коли гіпергідроз – він на долонях. Мокрий одяг та взуття через таку надмірну пітливість можуть бути незручними, пригнічувати, а їхня постійна заміна – дорого коштувати. Ліки, спеціальні антиперспіранти, ін'єкції ботокса й електромагнітні процедури можуть допомогти у лікуванні цього стану. В тяжких випадках лікар може запропонувати хірургічне втручання, щоб видалити окремі потові залози.

Гірсутизм – стан, за якого на тілі чи обличчі жінок росте забагато волосся. Причиною цього може бути надлишок чоловічого гормону в організмі. Гірсутизм переважно є спадковою хворобою і рідко зашкоджує здоров’ю. Основна проблема – естетична. Зумовити гірсутизм може синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та інші гормональні розлади, синдром Кушинга, приймання певних ліків. У рідкісних випадках до хвороби може призвести пухлина в яєчниках або наднирниках. Інколи причину взагалі не знаходять. Найчастіше гірсутизм без очевидної причини трапляється у жінок Середземномор’я, Південної Азії та Близького Сходу. Лікування гірсутизму полягає у видаленні волосся та прийманні ліків.

Гнійний гідраденіт – це рідкісне хронічне захворювання, що уражає потові залози у паху та пахвах, відомі як апокринні залози. Під час гідраденіту на тілі з’являютья болючі, гнійні червоні нарости й рубці. У певних випадках захворювання може призвести до серйозних інфекцій чи плоскоклітинної карциноми (раку шкіри). Гнійний гідраденіт лікують антибіотиками, ін’єкціями та протизапальними засобами, але найефективнішим лікуванням є операція. Якщо у вас – акне, то ви маєте більше шансів захворіти на гнійний гідраденіт. Оскільки захворювання спричиняє хронічний біль, у багатьох людей, хворих на гідраденіт, розвивається депресія.

Дерматит — це будь-яке запалення шкіри, унаслідок чого виникає висип. Існують різні типи дерматиту, і висип можуть викликати різні чинники. Наприклад, висип спричиняють хвороби, такі як вовчий лишай або декотрі вірусні інфекції. Його можуть викликати і реакції на ліки. У випадку контактного дерматиту висип є наслідком контакту шкіри з речовинами, що призводять до алергічної реакції, такими як отруйний дуб чи плющ. Контактний дерматит може проявитися після першого контакту з речовиною. Крім того, існує можливість, що висип буде розвиватися лише під час повторюваних випадків контакту з його причиною.

Дерматофітоз – це грибкова інфекція стопи. Найчастіше трапляється між пальцями, але можливе також ураження підошви чи інших ділянок стопи або кисті. Внаслідок дерматофітозу шкіра стає сухою, потрісканою чи злущується, свербить або пече. У такому місці можуть з'явитися міхурці. Якщо інфекція поширюється на нігті, вони потовщуються і втрачають колір. Дерматофітоз поширюється від однієї людини до іншої через дотик, контакт зі шкарпетками, рушниками та вологою підлогою.

Дисгідротична екзема, або дисгідроз, – це ураження шкіри на долонях рук чи підошвах ніг або водночас там і там. Дисгідроз з’являється у вигляді невеликих пухирців, наповнених рідиною, зазвичай на кінцях пальців, долонь і підошв ніг. Пухирці можуть спричинити сильний свербіж, іноді навіть біль, що ускладнить ходіння або роботу руками. Після декількох тижнів пухирці висихають і починають лущитися. У важчих випадках у цих ділянках шкіра стає червоною, і на ній з’являються тріщинки. Точні причини цього стану невідомі, але поштовхом може бути стрес, алергія, часте миття рук, вплив хрому, нікелю чи кобальту. Дисгідроз частіше виникає весною або влітку в теплих кліматичних зонах. У деяких людей він може з’являтися раз на рік, в інших –  щомісяця. Хронічний дисгідроз може призводити до потовщення шкіри, виникнення ямок, гребенів на шкірі, потовщення і знебарвлення нігтів. Лікування передбачає мазі й креми, антигістамінні препарати, кортикостероїдні креми чи таблетки і фітотерапію.

Екзема – стан, за якого шкіра стає сухою, лущиться і свербить. Зазвичай екзема проявляється вже у перший рік життя, але до дорослого віку вона або повністю зникає, або її перебіг значно легший. Часто екзема передається за спадковістю і з’являється разом з астмою та сінною лихоманкою.

Екзема – це поширена причина шкірної висипки у немовлят. Вона не становить жодної шкоди, але призводить до свербежу та подразнення. У новонароджених екзема незрідка з’являється на обличчі, шкірі голови, руках та стопах. Інколи причиною появи або посилення найпоширенішого типу екземи – атопічного дерматиту – може стати алергічна реакція. Здебільшого екзема проявляється у дітей, які страждають на астму чи алергії. Часто екзема є спадковою. Лікування полягає в уникненні збудника, використанні лосьйонів і кремів для зволоження шкіри та, за потреби, прийманні спеціальних рецептурних препаратів.