Опіки внаслідок дії високої температури називають термальними опіками. Термальні опіки можуть бути викликані гарячою їжею, рідинами з високою температурою, парою та вогнем. Якщо людина обпеклася, у неї можуть бути больові відчуття, набряки, утворення пухирів, а в тяжких випадках може виникнути шок чи розвиватися серйозна інфекція й інші ускладнення. Глибокий або значний за площею опік, опік таких важливих частин тіла, як обличчя або руки, є невідкладним станом і зазвичай потребує госпіталізації. Більшість незначних опіків можна лікувати в домашніх умовах. Більшість випадків опіків у дітей виникає унаслідок контакту із гарячими речовинами, а причиною опіків у дорослих переважно є відкритий вогонь.

Медузи – морські тварини, які мають драглисте тіло і довгі щупальця, що ужалюють. Певні опіки медуз безпечні для людини, але опіки окремих видів є дуже серйозними, навіть смертельно небезпечними. Медузи водяться у всіх морських водоймах світу, однак найнебезпечніші види – у водах Індійського та Тихого океанів навколо Австралії. Симптоми від опіку медузи різняться залежно від того, яка саме медуза людину вжалила. Це може бути біль у пошкодженому місці, біль у м’язах, головний біль, набряк, ускладнене дихання, нудота, блювання, оніміння, проблеми з ковтанням, кома. У складних випадках опік медузи може стати смертельним.

  Сік отруйного плюща, отруйного дуба й отруйного сумаху містить токсин урусіол. Цей токсин призводить до сверблячого алергічного висипу, для якого характерні опуклі рубці та пухирі. Хоча такий висип спричиняє значний дискомфорт, зазвичай він проходить сам упродовж одного-трьох тижнів. Лікування допомагає послабити симптоми. Будь-який контакт із маслянистим соком, навіть потрапляння його на одяг, взуття, садовий інвентар, спорядження для заняття спортом чи домашніх тварин спричиняє реакцію. Однак сам висип незаразний. Він не може перейти до іншої людини, яка торкнулася вашої шкіри.

Пароніхія – це інфекція шкіри, за якої набрякає і болить навколонігтьовий валик на руках чи ногах. Пароніхію може спричинити гризіння нігтів, занадто агресивне обрізання нігтя, смоктання пальця, здирання задирок або врослий ніготь. Інфікування золотистим стафілококом призводить до гострої пароніхії, інколи – лише в одному нігті. Позбутися пароніхії можна за допомогою антибіотикотерапії та теплих ванночок. Коли в подразнену шкіру потрапляє інфекція, вона може зумовити хронічну пароніхію. Це вже серйозніший стан: уражаються декілька нігтів, що потребує тривалого лікування. Найчастіше на пароніхію хворіють жінки, діабетики та люди з ослабленим імунітетом.

Пахова епідермофітія — це свербляча грибкова інфекція в зоні паху. Грибок стрімко розмножується у гарячих та вологих ділянках. Потіння, тертя і тісний одяг, що закриває пах, можуть сприяти його росту. Пахова епідермофітія зазвичай виникає у складках шкіри між стегнами й пахом. Інколи вона може поширитися до ануса. Пахова епідермофітія — інфекційне захворювання і може переходити від однієї особи до іншої через шкірний контакт чи спільне використання одягу, рушників або постільної білизни. Пахова епідермофітія найпоширеніша серед хлопців-підлітків і чоловіків. Вона також частіше виникає у людей зі зайвою вагою. Незважаючи на те, що пахова епідермофітія подразлива, вона не становить серйозної проблеми.

Пелюшковий дерматит – це подразнення шкіри, яке розвивається в немовлят у ділянці, закритій підгузком. Контактний пелюшковий дерматит проявляється почервонінням і лусочками на шкірі. Його причиною може бути подразнення шкіри від мокрих або брудних підгузків, натирання шкіри занадто тісними підгузками чи реакція на миючі засоби. Пелюшковий дерматит може виникати також унаслідок дріжджової або грибкової шкірної інфекції. У цьому випадку дерматит зазвичай з’являється у складках шкіри у вигляді цяток чи прищиків. Інколи до пелюшкового дерматиту призводить споживання нового харчового продукту або (у випадку грибкового пелюшкового дерматиту) антибіотиків, які приймає дитина чи мама, що годує. Переважно під час застосування спеціальних мазей або інших методів домашнього лікування за 1-2 дні пелюшковий дерматит минає.

Пемфігус (пухирниця) – це рідкісне захворювання, за якого на шкірі з’являються пухирі, а на слизових оболонках рота, носа, очей і геніталій – рани та виразки. Пемфігус – автоімунне захворювання, тобто імунна система людини починає атакувати здорову тканину. Існує декілька типів пемфігусу. Причина захворювання невідома, але встановлено, що найчастіше пемфігус уражає старших людей, східноєвропейських євреїв та жителів країн Середземномор’я. Це захворювання незаразне. Лікувати пемфігус треба обов’язково, оскільки без лікування хвороба може призвести до летального кінця.

Підошовні бородавки ростуть на підошвах ніг. Вони зазвичай з’являються у ділянках, де відбувається постійний тиск або тертя, наприклад, на п’яті. Вони можуть бути і безболісними, і достатньо чутливими. Підошовні бородавки часто зникають самі собою. Для їхнього лікування використовують як домашні методи, так і лікування, призначене лікарем.

Пілонідальна кіста формується під шкірою у ділянці куприка і зазвичай містить залишки шкіри та волосся. Ці кісти переважно формуються у підлітків або тих, кому до 20 років, і в дуже рідкісних випадках з’являються у віці понад 40 років. Вони також типовіші у чоловіків, аніж у жінок. Експерти вважають, що кісти викликані зазвичай вростанням волосся у складки між сідницями. Коли волосся проникає у шкіру, природною реакцією організму є утворення навколо нього кісти. Однак у деяких випадках кіста може бути і без волосся. Кісти, що виступили на поверхню, можуть бути і дуже малими, і такими великими, мов м’яч для гольфу. Незважаючи на те, що вони абсолютно доброякісні, пілонідальні кісти можуть викликати подразнення, бути непривабливими та болючими. Крім того, кіста на поверхні може розірватись, інфікуватись і утворити абсцес, який потребує негайної медичної допомоги.

Платтяні воші – це маленькі комахи, які живуть в одязі та постільній білизні. Їх укуси спричиняють сверблячий висип. Платтяні воші за виглядом різняться від головних та лобкових вошей. Для більшості людей вони не становлять загрози, а у розвинутих країнах вони переважно з'являються у людей, котрі не можуть регулярно митися або змінювати одяг. Це, наприклад, бездомні чи біженці, які мешкають у незадовільних побутових умовах зі значною концентрацією осіб. Незважаючи на те, що вони здебільшого викликають дискомфорт, платтяні воші можуть поширювати і деякі хвороби. Найефективніше лікування цієї хвороби – якісна гігієна.