Вазовагальна непритомність – найчастіша причина втрати свідомості. Людина може знепритомніти, якщо організм занадто сильно реагує на емоційний чи фізичний стрес, наприклад, коли ви бачите щось неприємне або дуже довго стоїте. Така реакція спричиняє зниження кров’яного тиску, оскільки в мозок надходить замало крові, а це натомість призводить до втрати свідомості. Раптові блювання, кашель, дефекація і сечовипусканння також є формами вазовагальної непритомності.

Кожна людина час від часу має відчуття тривоги, але у випадку, коли вона практично постійно відчуває тривогу, цей стан називають генералізованим тривожним розладом. Часто у випадку такого розладу люди не можуть чітко вказати причину своєї тривоги. Крім тривоги, вони можуть відчувати себе втомленими, неспокійними, дратівливими, мати задишку і постійне пришвидшене серцебиття, зазнавати труднощів з концентрацією уваги або сном. Лікарі не знають точної причини виникнення генералізованого тривожного розладу, однак відомо, що таке явище спадкове. Тривале перебування у постійному стресі також може становити одну з причин. Цей стан може виникнути у будь-якому періоді життя, навіть у дитинстві. Медичні препарати і психотерапія водночас зі змінами у способі життя – основний метод лікування.

Гіперактивний сечовий міхур може спричинити раптовий сильний позив до сечовипускання. Це може трапитися, якщо внаслідок пошкодження нерва сечовий міхур скорочується тоді, коли не потрібно. Народження дитини, інфекції, діабет, проблеми з передміхуровою залозою й апоплексичний удар (інсульт) — одні з причин виникнення гіперактивного сечового міхура. Він поширеніший серед людей похилого віку, але може виникнути в будь-якому віці. Гіперактивний сечовий міхур може викликати часті сечовипускання або раптові нагальні позиви до сечовипускання. Якщо гіперактивний сечовий міхур не лікувати, це може призвести до обмеження життєдіяльності людини через незручності, які він спричиняє.

  Гіперакузія – це рідкісне захворювання, яке трапляється тоді, коли звичайні звуки спричиняють дискомфорт або біль у вухах. Воно виникає у зв'язку з неправильною обробкою звуків мозком хворого. Гіперакузію можуть викликати безліч різних речей, у тому числі слухання надзвичайно гучних або травматичних звуків, травма голови, інфекції, деякі неврологічні патології, хвороба Лайма, пошкодження вуха, а також синдром скронево-нижньощелепного суглоба. Гіперакузія може вразити одне або два вуха.

Гіпергідроз виникає, якщо збуджена нервова система стимулює надмірну функцію потових залоз. Ця надмірна пітливість може розпочатися ще в дитинстві або вже у дорослому віці. У деяких випадках людина може мати надмірну пітливість лише однієї ділянки. Це, наприклад, підошви ніг, долоні рук, обличчя або пахви (первинний фокальний гіпергідроз). Такий стан може, однак, захопити і весь організм (генералізований гіпергідроз). Надмірне потовиділення може значно вплинути на життя і роботу людини, зокрема тоді, коли гіпергідроз – він на долонях. Мокрий одяг та взуття через таку надмірну пітливість можуть бути незручними, пригнічувати, а їхня постійна заміна – дорого коштувати. Ліки, спеціальні антиперспіранти, ін'єкції ботокса й електромагнітні процедури можуть допомогти у лікуванні цього стану. В тяжких випадках лікар може запропонувати хірургічне втручання, щоб видалити окремі потові залози.

Синдром стрибаючого француза – патологічно посилена реакція на переляк. Це дуже рідкісне захворювання, вперше виявлене у невеликої групи франко-канадських лісорубів у Майні та Квебеку 1878 р. Причина появи синдрому невідома, але найчастіше захворювання є спадковим. Люди, що страждають на такий розлад, часто будуть виконувати будь-який наказ, навіть насильницький, коли його виголосити раптово і різко. У певних випадках хворі повторюють наказ вербально.

  Гострий стрес або шок – це фізіологічна та психічна реакція організму на стресову ситуацію. Він може спричинити задишку, пришвидшене серцебиття, підвищення кров'яного тиску, тривогу та відчуття приреченості. Такі реакції можуть вважатись нормальними після незвично важкої та стресової події, наприклад, смерті близької людини, стихійного лиха або фізичного насильства.

Дальтонізм – це стан, за якого людина не розрізняє певні кольори або відтінки кольорів. Найпоширенішою формою дальтонізму є нездатність розрізнити червоний та зелений кольори. Ще один тип дальтонізму – неможливість розрізнити блакитний і жовтий кольори. За третього, дуже рідкісного типу дальтонізму, людина не бачить жодних кольорів, окрім відтінків сірого. Здебільшого дальтонізм зумовлений генетикою. Він виникає унаслідок проблеми в нервових клітинах, котрі обрамляють сітківку. Через те, що у цих клітинах немає певних пігментів, вони не можуть реагувати на деякі кольори. Призвести до дальтонізму можуть також ті чи інші ліки й очні хвороби. Найчастіше на дальтонізм страждають чоловіки.

Боковий аміотрофічний склероз (хвороба Шарко) – це рідкісне та серйозне захворювання, що атакує нерви в головному і спинному мозку, а іноді може спричинити деменцію. У людей з БАС деменцією можуть спостерігатися зміни особистості й труднощі у раціональному міркуванні. Вони також можуть мати типові симптоми БАС – слабкість м'язів і втрату м'язового контролю. БАС – дегенеративне захворювання, яке не виліковується. Лікування лише допомагає затримати або полегшити симптоми. Пам'ятайте, що БАС трапляється рідко, особливо у людей молодших 50 років. Менш серйозні стани також можуть мати подібні симптоми.

Деменція у випадку СНІДу виникає переважно на пізній стадії інфекції внаслідок ураження головного мозку чи нейронів і проявляється втратою пам’яті, сплутаністю свідомості, загальною слабкістю, болем голови, перепадами настрою, порушенням функції сечового міхура та мови або рухливої активності.