Основний нерв, що тягнеться до руки і зветься серединним нервом, проходить через пучок сухожиль у зап'ясті, який називають карпальним каналом. Синдром зап'ястного каналу з'являється, коли у цій ділянці виникає запалення, що призводить до здавлювання нерва та викликає відчуття пощипування й оніміння у руках та пальцях. Повторювані рухи під час роботи за комп'ютером, на заводі чи подібні процеси, які створюють навантаження на зап'ястя і передпліччя, можуть викликати синдром зап'ястного каналу. Ця патологія також спричиняє слабкість рук, у зв'язку з чим пацієнтові стає важко стискати предмет у руці. Синдром зап'ястного каналу може передаватися у родині. Зайва вага, діабет, артрит, вагітність інші патології часто супроводжуються синдромом зап'ястного каналу. Проте ця патологія може розвиватися в будь-кого, хто має повторюване навантаження на руку чи зап'ястя.

Cauda equina (кауда екіна) – пучок нервів у нижньому кінці спинного мозку навколо куприка. Сauda equina з латинської означає “кінський хвіст”, оскільки такий пучок нервів схожий на кінський хвіст. Синдром кінського хвоста – рідкісний і болючий стан, який потребує невідкладної медичної допомоги; він виникає, коли травма, зламаний або звужений хребет, грижа міжхребцевого диску, пухлина чи інфекція стискають ці нерви. Стиснуті нерви спричиняють сильний, ниючий біль, оніміння та поколювання у нижній частині спини, сідницях і стегнах. Операція з вивільнення защемлених нервів допоможе запобігти нетриманню сечі й калу, паралічу та незворотному пошкодженню нервів.

Синдром неспокійних ніг спричиняє інтенсивний дискомфорт у ногах і непоборне прагнення ними рухати. На ранніх стадіях можна відчувати свербіж або мурашки по тілу. Ці відчуття погіршуватимуться під час відпочинку і зменшуватимуться, коли Ви рухаєтеся. Зазвичай не можна виявити чіткої причини такого стану, але розвиток патології можуть посилити вагітність, деякі хвороби і медикаменти. Хоча ця патологія не є небезпечною, вона змусить Вас прокидатися вночі. Лікування не може повністю вилікувати синдром неспокійних ніг, а тільки полегшити симптоматику.

Синдром палаючого рота (СПР) – це рідкісна незрозуміла патологія, яка проявляється печінням та болем у роті. Відчуття можна порівняти зі ситуацією, коли людина випила щось дуже гаряче, – можливий  помірний або сильний біль у язиці, піднебінні, губах і глотці. Людина може відчути оніміння, поколювання, металевий присмак і сухість у роті. СПР часто супроводжується тривогою та депресією. Біль і печіння в роті можуть спричинити такі захворювання і медичні стани, як діабет, клімакс, шлунково-стравохідний рефлюкс, дефіцит певних вітамінів, ураження нервів, грибкові інфекції, поганий догляд за зубами, побічні ефекти від приймання медикаментів та лікування раку. У цих випадках під впливом лікування первинної патології біль і печіння зменшаться. Проте здебільшого встановити етіологію не вдається. Для лікування СПР призначають антидепресанти, протисудомні й інші препарати з неоднозначною ефективністю. СПР частіше трапляється в жінок постклімактеричного віку.

Синдром Прадера-Віллі – це рідкісна генетична хвороба, яка часто призводить до смертельно небезпечного дитячого ожиріння. Люди з таким синдромом мають постійне, неконтрольоване бажання їсти. У хворих на такий синдром часто спостерігається зниження IQ, розлади поведінки та сну, низький зріст. Синдрому притаманні різні спектри вираження, тому симптоми можуть коливатися від легких до важких. Часто у випадку синдрому Прадера-Віллі виникають супутні захворювання, пов’язані з ожирінням, наприклад, діабет 2 типу та високий кров’яний тиск. Спричиняє захворювання аномальна хромосома. Синдром Прадера-Віллі не підлягає лікуванню, але вчасне втручання у процес хвороби допоможе дітям мати здоровіше життя.

Синдром Туретта – розлад нервової системи, який характеризується мимовільними рухами чи звуками – нервовими тіками. Так, людина може часто повертати голову в один бік, клацати язиком і под. Люди зі синдромом Туретта не можуть самі контролювати тіки. Нервовий тік може бути комплексним та вражати декілька частин тіла; це наприклад, похитування головою, махання рукою та підстрибування; в інших випадках він може бути одним і легким, приміром, шморгання носом. Окрім рухомих, нервові тіки можуть бути й звуковими, скажімо, похрюкування. У рідкісних випадках трапляється, що люди зі синдромом Туретта голосно лаються або повторюють слова, котрі хтось щойно сказав. Стрес чи певні подразнювачі, приміром, тісний комірець або чиєсь чхання поблизу, також можуть посилити нервові тіки. Синдром зазвичай уперше проявляється в дитинстві й уражає хлопчиків утричі частіше, ніж дівчаток. В юності або на початку дорослого життя симптоми переважно стишуються. Більшість людей зі синдромом Туретта вчаться жити з такими тіками, але якщо симптоми сильні й яскраво виражені, потрібно приймати ліки, щоб їх краще контролювати.

Синдром хронічної втоми (СХВ) – довготривалий стан, коли відчувається надзвичайна втома, яка не минає навіть після відпочинку. Причина СХВ достеменно невідома, але вважають, що причиною може бути вірус чи запалення. Найчастіше СХВ спостерігається у жінок 30-50 років. Хворі люди страждають від надзвичайного виснаження, у них можуть бути проблеми з концентрацією, неспокійний сон, нездорове горло, болі в суглобах без набряків або почервоніння, збільшені лімфовузли, значна втома після фізичних вправ, головні болі. СХВ діагностують у випадку, коли у Вас сильна втомлюваність, яка триває бодай 4 місяці, та є принаймні 4 з інших 8 симптомів. У багатьох людей з часом настає покращення. Цьому сприяє лікування, що передбачає приймання медпрепаратів, зміну способу життя, наприклад, регулярні заняття спортом.

Спінальний менінгіт – це набряк оболонок, які покривають спинний і головний мозок, такий стан небезпечний для життя. Найчастіше причиною менінгіту є вірус, але інколи його спричиняють бактерія або грибок. Симптоми менінгіту – значний головний біль, висока температура, ригідність (напруження) шийних м’язів, сильна втомлюваність, біль у горлі, сплутаність свідомості, висип на шкірі, біль у м’язах та судоми.

Пікацизм – це розлад харчової поведінки, коли у людини виникає непереборне бажання їсти неспоживні речі, наприклад, папір, землю і тому подібне. Зазвичай пікацизм трапляється у дітей, інколи – у вагітних. Маленькі діти завжди досліджують і кладуть у рот різні предмети, скажімо, кольорові крейдочки, але це не означає, що вони хворі. Про пікацизм йдеться лише тоді, коли людина регулярно вживає неїстівні речі принаймні упродовж місяця. Розлад харчової поведінки частіше спостерігається у дітей з порушеннями розвитку – розумовою відсталістю чи аутизмом. Пікацизм також може виникнути унаслідок дефіциту заліза й інших поживних речовин. Люди, хворі на пікацизм, мають непереборне бажання їсти неспоживні предмети – землю, фекалії, мотузки, відлущену фарбу, пральний порошок, кавову гущу. Сам собою пікацизм не становить жодної небезпеки для здоров’я, однак він має серйозну небезпеку залежно від того, що саме людина споживає як їжу. Адже після приймання речей, не призначених для вживання, у неї може виникнути кишкова непрохідність, отруєння свинцем, інфікування паразитами чи вірусне захворювання. Часто такий стан минає сам собою за декілька місяців. Однак у деяких людей пікацизм може бути пожиттєвою проблемою, особливо тоді, коли він розвинувся на тлі інших порушень розвитку. Лікування зазвичай передбачає поведінкову терапію, приймання певних ліків та інструкції для батьків про те, як не допустити, щоби дитина їла неспоживні предмети.

Стеноз поперекового відділу хребта – звуження хребетного каналу в нижній частині спини. Унаслідок цього на хребет здійснюється додатковий тиск і з’являється біль, слабкість або оніміння у нижній частині спини, сідницях, ногах, ступнях. У літніх людей такий стан трапляється дуже часто, а його причиною переважно є артрит у певній ділянці хребта.