Еректильна дисфункція – це постійна неспроможність досягти й утримувати ерекцію статевого члена у чоловіків. Нерегулярні труднощі з ерекцією є поширеним та нормальним явищем, а найчастішою причиною можуть бути алкоголь або стрес. Еректильна дисфункція становить постійну проблему. До неї можуть призвести певні медичні препарати, стрес, травми, високий кров’яний тиск, затвердіння артерій, цукровий діабет, інші порушення здоров'я. Хоч еректильна дисфункція частіше з’являється у чоловіків з віком, вона не є невідворотною, і лікування може допомогти у будь-якому віці. Еректильна дисфункція також може бути ознакою іншого захворювання, що потребує індивідуального лікування.

Затримка води (набряк) виникає, коли зайва рідина накопичується у тканинах організму, викликаючи припухлість або набряклість частин тіла. Зазвичай набряк спочатку з’являється у ступнях, щиколотках, на ногах, обличчі або руках. Він може виникнути внаслідок багатьох причин, у тому числі через надто тривале сидіння або стояння на місці, вживання великої кількості солі, приймання  певних медикаментів або деяких методів лікування, наприклад, хіміотерапії. Затримка води в організмі трапляється у кожної людини, часто – у вагітних жінок, літніх людей і тих, хто має хвороби печінки, нирок або страждає на серцеву недостатність. Зміна в харчуванні та фізична активність можуть зарадити цій проблемі. Проте іноді необхідні медичні препарати, щоб зменшити велику кількість води в організмі. Рідше затримка води спостерігається через алергічні реакції в дихальних шляхах і на обличчі. Такі випадки потребують негайної медичної допомоги.

Коли з віком передміхурова залоза збільшується, вона може тиснути на сечовий міхур та уретру, викликаючи проблеми зі сечовипусканням. До симптомів належать слабкий потік сечі або виділення сечі з перебоями, неможливість стриматися, часте сечовипускання, зокрема вночі. Сечовипускання відразу після того, як ви відчули в цьому потребу, і намагання звільнити сечовий міхур може допомогти послабити симптоми. Доступні також відповідні медикаменти; якщо вони не діють, можнуть провести операцію для зменшення розміру передміхурової залози.

Інтерстиційний цистит – стан, першими проявами якого є біль у сечовому міхурі та ділянці тазу. Серед інших симптомів – біль під час статевого акту, часті й сильні позиви до сечовипускання. Причина інтерстиційного циститу наразі невідома, а лікарі часто помилково діагностують інфекцію сечовивідних шляхів. Незважаючи на те, що інтерстиційний цистит не можна повністю вилікувати, існує певна схема лікування з метою полегшити симптоми.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) поширеніші серед жінок, виникаючи тоді, коли бактерії зі шлунково-кишкового тракту або навколо ануса потрапляють у сечовивідний канал (канал, яким відходить сеча зі сечового міхура – уретри). Бактерії можуть спричинити інфекцію лише в сечовивідному каналі чи сечовому міхурі або там і там одночасно. Якщо їх не лікувати, ІСШ можуть призвести до інфекційних захворювань нирок – болючих, а іноді небезпечних для життя. ІСШ зазвичай легко виявити, але окремі з них можуть не мати жодних симптомів. У випадку, коли ІСШ переходять у ниркову інфекцію, людина може відчути біль у боці або попереку, остуду, лихоманку чи буде блювати.

Інфекція нирок — це бактеріальна інфекція однієї чи обох нирок. Не вилікувана до кінця інфекція сечового міхура, зазвичай унаслідок бактерій Escherichia coli, спричиняє більшість інфекцій нирок. Інші бактерії, такі як Staphylococcus saprophyticus, також можуть рухатися кровотоком до нирок і викликати інфекцію. Інфекція нирок — поширена хвороба, зокрема серед жінок, особливо під час вагітності. Хворий може відчувати біль у спині, озноб, мати жар, нудоту, а також блювати. У випадку, коли розпочати лікування на ранньому етапі, таку інфекцію можна усунути за допомогою антибіотиків. Якщо лікування не було розпочате на ранньому етапі, інфекція може завдати невідновлюваних ушкоджень ниркам або викликати інфікування крові, що є станом, який загрожує життю. Люди, хворі на діабет, або ті, хто мають послаблену імунну систему, схильніші до тяжких інфекцій нирок.

Камені у нирках формуються, коли надмірні відходи у сечі кристалізуються і перетворюються на темні тверді частки. Якщо камінь утворюється в сечоводі, котрий є каналом, що з’єднує нирки зі сечовим міхуром, то він діє, мов гребля, утримуючи сечу та викликаючи набряк нирок. Це призводить до дуже сильного болю. Окремі надто маленькі камені легко проходять, якщо пити велику кількість рідини. Однак камені більшого розміру переважно потрібно подрібнювати на менші частини за допомогою ударної хвилі, аби вони змогли пройти і бути видаленими з використанням цистоскопії. Жар або нудота за наявності каменів у нирках — це невідкладний медичний стан.

Камені у сечовому міхурі – невеликі камені, які формуються у сечовому міхурі. Деякі утворюються із каміння у нирках, що потрапило у сечовий міхур. Такі патології, як збільшена простата, пошкодження нерва й інфекції сечовивідних шляхів, можуть блокувати потік сечі, роблячи його концентрованішим. Камені у сечовому міхурі формуються із мінералів, що входять до складу сечі. Камені в сечовому міхурі не завжди мають симптоми, але тоді, коли вони подразнюють сечовий міхур, вони можуть викликати біль та кров у сечі.

Кіста яєчка — це поширена неракова пухлина розміром з горошину, що з’являється позаду чи біля верхньої частини яєчок. Такі пухлини виникають, коли сперма акумулюється у голівці епідидиміса (спіральної трубки, в якій знаходиться і через яку транспортується сперма). Сперматоцеле зазвичай безболісні, але можуть призводити до дискомфорту чи відчуття важкості у мошонці. Вони можуть виникати спонтанно або внаслідок травми, запалення чи закупорення епідидиміса. Якщо вони невеликі або безболісні, то не потребують лікування.

Пиття великої кількості води чи інших рідин зазвичай спричиняє часте сечовипускання. Однак тоді, коли ви п’єте забагато рідини, ви можете розбавити натрій у крові до небезпечно низького рівня. Цей загрозливий для життя стан називається гіпонатріємією, або водною інтоксикацією. В організмі натрій бере участь у регулюванні кров’яного тиску, підтримуванню балансу рідин і допомагає нормально функціонувати нервовій системі та м’язам. Замала кількість натрію в організмі дає змогу надлишку води переміщуватись у середину клітин, від чого вони розбухають. Хоча більшість клітин в організмі має простір для розширення, набряклі клітини мозку притискаються до черепа, що викликає головний біль, сплутаність свідомості, втому, конвульсії та галюцинації. Рідини й електроліти, які вводять внутрішньовенно, допомагають відновити рівень натрію. Марафонці й інші атлети, від котрих вимагають витривалості, перебувають у групі ризику до гіпонатріємії. Проте багато людей п’ють більше рідини, ніж потребує їхній організм, без жодних шкідливих наслідків. Загалом у помірному кліматі лікарі рекомендують здоровим дорослим людям пити 8—9 чашок води на день.