Емфізема — хронічна патологія легенів, під час якої відбувається повільне руйнування маленьких «мішечків» у легенях хворого, де проводиться обмін газу. Тому організмові складно отримувати потрібний кисень. Це — один із двох видів хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Куріння є найпоширенішою причиною емфіземи. Таке захворювання розвивається упродовж багатьох років. Хворі на емфізему страждають від задишки, хронічного кашлю, дихання зі свистом, втоми, здавлення у грудях.

Ендокардит – це інфекція клапанів серця або його внутрішньої поверхні. Якщо у людини здорове серце, виникнення ендокардиту малоймовірне. Проте нелікування ендокардиту може призвести до смерті. Ендокардит з'являється, коли певні бактерії з іншої частини тіла потрапляють у кровотік та осідають на пошкоджені ділянки серця. Люди з пошкодженими серцевими чи  штучними серцевими клапанами або іншими хворобами серця найбільше піддаються ризику розвитку ендокардиту, що може спричинити застійну серцеву недостатність та інсульт. Для лікування ендокардиту використовують антибіотики, а у важких випадках – хірургічне втручання. Раннє виявлення і лікування цього стану може врятувати життя.

Ендометріоз виникає тоді, коли клітини, які вистилають порожнину матки, починають рости поза її межами, скажімо, у маткових трубах, яєчниках, сечовому міхурі, товстому кишківнику чи інших органах тазу. В рідкісних випадках ці клітини можуть рости і в інших ділянках організму. Такий стан небезпечний тим, що під час менструації можлива кровотеча з дистопованої тканини, так само, як це відбувається у матці. Згодом у таких місцях утворюються спайки, котрі спричиняють біль, колення у животі й іноді – безпліддя. Зазвичай ендометріоз розвивається у 20–40 років, а після клімаксу розвиток хвороби сповільнюється.

  Енцефаліт – це набряк та запалення мозку внаслідок інфекції. Зазвичай його спричиняють віруси, які передаються під час укусів москітів та кліщів. Іншими, менш поширеними причинами є грибки, паразити, бактерії й аутоімунні захворювання. Проникнення інфекції у мозок викликає сонливість, лихоманку, головний біль, болючість і знерухомлення  шиї, нудоту, втому, запаморочення, підвищену чутливість до світла, судоми, втрату свідомості й кому. Енцефаліт може становити загрозу для життя, тому дуже важливо отримати негайну медичну допомогу. Лікування може передбачати приймання медичних препаратів і госпіталізацію у стаціонар.

  Епіглотит — рідкісне захворювання, яке становить загрозу для життя; воно характеризується перешкоджанням потрапляння повітря до легень. Надгортанник — невеликий хрящ, розташований у задній частині язика. Він перешкоджає потраплянню їжі до трахеї під час ковтання, а внаслідок інфекції або травми набрякає та закриває трахею. Це перешкоджає потраплянню повітря до легень і може призвести до смерті. Зазвичай інфекція розвивається під дією бактерії Haemophilus influenza типу B, або HIB. Імовірність інфікування HIB набагато вища серед дітей, аніж серед дорослих. Однак з 80-х років ХХ ст. завдяки вакцині проти HIB такі інфекції стали дуже рідкісним явищем. Але епіглотит можуть спричинити й інші бактерії та віруси. Хвороба може розвинутися і внаслідок травми, такої як удар по шиї або проковтування надто гарячої рідини. Якщо у вас є підозра на епіглотит, важливо негайно отримати невідкладну медичну допомогу.

  Епідемічний паротит – це заразне вірусне захворювання, що спричиняє хворобливе набрякання залоз, які виробляють слину. Вірус також викликає головний біль, болюче відчуття обличчя, лихоманку, біль у м'язах та горлі. Іноді епідемічний паротит може призводити до набряків в болю в яєчках у підлітків та дорослих чоловіків. Хвороба поширеніша серед дітей, але той, хто не мав щеплення або раніше не хворів на епідемічний паротит, може захворіти у будь-якому віці. Лікування передбачає: знеболювальні препарати, пакети з льодом, щоб зменшити набряки, відпочинок. Дітям та підліткам не потрібно давати аспірину, бо існує загроза рідкісної, але небезпечної  хвороби, яку називають синдромом Рея. Оскільки епідемічний паротит швидко поширюється, санітарно-епідеміологічна служба рекомендує ізолювати хворих на 5 днів після початку набрякання залоз. Більшість людей повністю одужують після епідемічного паротиту й отримують імунітет від цієї хвороби на все подальше життя. Завдяки регулярним щепленням епідемічний паротит сьогодні трапляється рідко.

  Епідермальні кісти (кісти сальної залози) – це маленькі гулі, які з'являються під поверхнею шкіри зазвичай на обличчі, шиї або тулубі. Вони повільно збільшуються та наповнені жировою або схожою на сир речовиною, що складається з білка кератину. Такі кісти часто з'являються унаслідок пошкодження волосяного фолікула чи серйозного травмування шкіри. Епідермальні кісти не шкідливі, але вони можуть подразнюватися та боліти у випадку, коли інфікуються.

Епідидиміт — набряк епідидимісу, трубки, через яку сперма рухається від яєчок. Найчастіше таке захворювання трапляється у чоловіків до 40 років. Неодноразовими причинами цього захворювання є бактерії з навколишнього середовища або збудники хворіб, що передаються статевим шляхом, які можуть поширюватися зі сечовивідних каналів або сечового міхура до епідидимісу. Хоч симптоми можуть бути болісними (і тривожними), пероральні антибіотики зазвичай швидко лікують епідидиміт.

  Епілепсія – це розлад мозку, коли нервові клітини у головному мозку стають гіперактивними і неправильно надсилають імпульси, викликаючи судоми. Існує багато різних видів нападів, які спричиняють низку симптомів. Ці напади  можуть тривати від декількох секунд до кількох  хвилин, кілька разів на день або рідше з певною періодичністю. Більшість людей відчувають однаковий  тип судом упродовж кожного нападу. Слабкі епілептичні напади, або абсанс призводять до  короткочасної фіксації погляду чи жувальних рухів. Часткові, або фокальні напади спричиняють невеликі, повторювані рухи, починаючи від смоктальних рухів і до нахилу голови разом  з іншими симптомами, зокрема галюцинації. Генералізовані тоніко-клонічні, або великі епілептичні напади змушують людину викрикувати,  падати та непритомніти, викликають вимушене скорочення м'язів, що призводить до нетримання сечі й конвульсій.

  На епілепсію може захворіти будь-яка людина, і зазвичай на те немає  чітких причин. Іноді причинами епілепсії можуть бути iнсульт, черепно-мозкова травма,  інфекція або хвороба головного мозку, пухлина, вроджені вади розвитку головного мозку, ниркова чи печінкова недостатність, інші захворювання. Лікування за допомогою протисудомних препаратів, хірургічне втручання або вагостимуляція може допомогти хворим на епілепсію контролювати свій стан. Дотримання дієти  з особливо високим умістом жирів  дає змогу  запобігти судомам  у дітей,  котрі страждають на епілепсію.

   Епілепсія – це захворювання, що вирізняється повторюваними нападами. Існує безліч різних видів нападів. Тип нападу в хворого залежить від того, яка частина мозку уражена і наскільки. Епілепсія, що призводить до часткових нападів, починається в одній локальній ділянці мозку. Часткові напади поділяють на прості й складні парціальні напади. Під час простих парціальних нападів хворий не втрачає свідомості й може реагувати на зовнішні стимули. За складних парціальних нападів люди втрачають свідомість на короткий проміжок часу.