Серповидно-клітинна хвороба – це сукупність спадкових захворювань, що часто проявляється у ранньому дитинстві й триває упродовж усього життя. Найпоширенішим типом є серповидно-клітинна анемія. У випадку серповидно-клітинної хвороби еритроцити набувають деформованої серповидної форми. Це спричиняє швидке руйнування клітин крові й подальше блокування потоку крові. Захворювання призводить до нестачі кисню у тканинах, що інколи викликає пошкодження органів. Серповидно-клітинне захворювання спричиняє болі, часті інфекційні захворювання, задишку та слабкість. Перебіг захворювання у кожного пацієнта – різний. У деяких спостерігаються слабко виражені симптоми, а іншим може знадобитися госпіталізація під час серйозніших симптомів. Лікування може передбачати знеболювання, переливання крові, застосування пеніциліну та/або інших антибіотиків, гідроксисечовини чи пересадку кісткового мозку.

Серповидно-клітинний криз – невідкладний стан, що пов’язаний зі серповидно-клітинними захворюваннями, які є спадковими станами і поширеніші у людей африканського походження. Це відбувається, коли серповидні клітини крові, визвані ушкодженим гемоглобіном, не можуть плавно переміщатися деякими кровоносними судинами. Унаслідок цього порушення блокується кров’яний потік до частин тіла, призводячи до серповидно-клітинного кризу – раптового гострого болю у певній частині тіла, що потребує негайної госпіталізації. Інфекції, дегідратація й інші стани можуть спричинити серповидно-клітинний криз, який у дорослих може викликати ушкодження органів чи кісток. Спеціального лікування від серповидно-клітинного захворювання не існує, але є способи зменшення ризику виникнення такого кризу.

Серцева недостатність виникає, коли серце не перекачує стільки крові, скільки необхідно організму, часто через закупорення артерій або серцевий напад, у зв’язку з чим інші органи не отримують достатньої кількості кисню чи крові. Це також може призвести до застою крові в інших частинах тіла, що може спричинити затримання рідини в печінці, легенях, черевній порожнині, руках і ногах. Хворі на серцеву недостатність можуть мати задишку, відчувати втому, в них може бути нерегулярне серцебиття, набрякання гомілок і ступнів, кашель, проблеми зі сном, зайва вага та відсутність апетиту. Серцева недостатність зазвичай спричинена утворенням бляшок в артеріях. Проте й інші серцеві захворювання та серцеві напади можуть призводити до серцевої недостатності.

Серцевий напад виникає, коли потік крові до м’язів серця зменшується або зупиняється через блокаду однієї чи кількох артерій. Якщо постачання крові припиняється довше, ніж на кілька хвилин, людина може стати інвалідом або померти. Надання термінової допомоги може зменшити чи запобігти ушкодженню серця та врятувати життя. Жінки менш схильні, ніж чоловіки, вважати, що у них — інфаркт, тому рідше отримують допомогу вчасно. Іноді жінки помилково гадають, що інфаркт міокарда проявляється лише болем у грудях. Проте насправді жінки, в яких інфаркт, можуть відчувати лише надзвичайну слабкість чи втому, розпирання грудей або біль у спині поміж лопатками, а дехто — лише нудоту або задишку. Жінки не здатні впливати на певні чинники ризику виникнення інфаркту міокарда, приміром, на вік або спадковість, але можуть контролювати багато інших факторів.

Серцевий напад трапляється, коли кровотік до серцевого м’яза знижується або повністю блокується, тому до серця не потрапляє достатня кількість кисню. Це може пошкодити чи знищити частину серцевого м’язу. Серцеві напади найчастіше стаються внаслідок накопичення атеросклеротичних бляшок у артеріях, через котрі кров надходить до серця. Атеросклеротична бляшка — це липка речовина, яка складається з холестерину й інших речовин. Коли трапляється серцевий напад, він може спричинити біль або тиск у грудях, нудоту, пітніння чи втрату свідомості. Іноді симптоми хвороби можуть тривати кілька днів. Якщо, на вашу думку, у вас почався серцевий напад, обов’язково зателефонуйте за номером екстреної допомоги або попросіть знайомих відвезти вас у відділення невідкладної медичної допомоги.

Сибірська виразка – це бактеріальна інфекція, яка зазвичай уражає тварин: овець, велику рогату худобу, кіз. У рідкісних випадках люди теж можуть заразитися сибірською виразкою через спори у ґрунті або хворих тварин. У випадку, коли спори сибірської виразки просякнули в тіло через подряпину чи поріз, у тому місці на шкірі з’являється пухир. Інфекція може поширитися у кров і без лікування становитиме загрозу для життя. Більшість людей видужують від сибірської виразки на шкірі за допомогою антибіотиків. Сьогодні сибірська виразка трапляється дуже рідко – навіть у тварин. Однак у Південній та Східній Європі, Південній і Центральній Америці, Азії, Африці, на Близькому Сході, у Карибському басейні це захворювання спостерігається частіше, ніж у решті частини світу. Декотрі штами сибірської виразки можуть використовуватися як хімічна зброя. У 2001 р. 5 людей загинуло і 17 заразилося шкірною сибірською виразкою після того, коли взяли руками конверти з листами, де містилися спори сибірської виразки.

Сибірська виразка – бактеріальна інфекція, яка зазвичай вражає тварин: овець, велику рогату худобу і кіз. У рідкісних випадках люди теж можуть заразитися сибірською виразкою через спори у ґрунті або хворих тварин. Сибірська виразка може потрапити в легені у випадку, коли вдихнути її спори. Сибірська виразка у легенях становить смертельну небезпеку. Сьогодні це захворювання трапляється вкрай рідко, навіть у тварин. Частіше випадки сибірської виразки зафіксовано у Південній та Східній Європі, Південній і Центральній Америці, Азії, Африці, на Близькому Сході й у Карибському басейні.

Вчені розробили штами сибірської виразки, котрі можна використовувати як біологічну зброю. У 2001 р. п’ятеро людей померли, вдихнувши спори сибірської виразки через заражені конверти. Незважаючи на те, що існує вакцина від сибірської виразки, її вводять тільки людям, які перебувають у зоні підвищеного ризику, – військовослужбовцям, окремим лабораторним працівниками та ін. Варто пам’ятати: інфекція сибірської виразки – надзвичайно рідкісна. Найчастіше причиною таких симптомів, як головний біль, висока температура і кашель, є набагато легші хвороби, наприклад, застуда чи грип.

Синдром "палець лижника" виникає внаслідок травми сухожилля великого пальця руки. У такій ситуації сухожилля, яке з’єднує кістки і допомагає утримувати стабільну позицію великого пальця, може розірватися або розтягнутися. Цю патологію називають "палець лижника", оскільки травму часто отримують лижники, що падають з палицею в руках. Травма також трапляється тоді, коли людина затискає великий палець і він згинається вбік чи назад під час падіння на витягнуту руку або тримання за кермо в процесі аварії. Для сприяння загоєнню потрібна іммобілізація руки, у важчих випадках – оперативне втручання. Одужання триває кілька тижнів чи місяців – залежно від важкості травми.

Синдром «замороженого плеча» спричиняє зростаючий біль та нерухомість плеча. Згодом через біль суглоб може «завмерти», що призведе до утруднених рухів. Синдром «замороженого плеча» може розвинутися унаслідок запалення або пошкодження тканини, яка огортає плечовий суглоб. Синдром «замороженого плеча» зазвичай минає сам собою. Медикаменти та фізіотерапія можуть послабити дискомфорт і покращити рухливість.

Синдром Аді – рідкісне порушення діяльності організму, за якого зіниця нормально не розширюється і не звужується, унаслідок чого погіршується зір, а зображення стає розмитим і деформованим. Зазвичай уражається лише одне око, хоча трапляються випадки, коли обидві зіниці є патологічними. Нерідко під час синдрому Аді одна зіниця виглядає більшою, ніж інша, також спостерігаються послаблення рефлексів  у колінах та гомілках.