Сінна лихоманка – це алергічна реакція на вуличний квітковий пилок і цвіль. Алергічна реакція виникає, коли ваш організм надто сильно реагує на чужорідну речовину. Це спричиняє закладеність носа, свербіж в очах, нежить, інші симптоми. Найчастіше сінна лихоманка виникає навесні. Симтоми зазвичай тривають кілька тижнів, але можуть продовжуватися влітку або восени, якщо у вас – інші алергії, наприклад, на пилок трави або перегній з листя. Ліки, які зменшують свербіж, запалення та звільняють носові ходи, полегшать симптоми сінної лихоманки і можуть допомогти запобігти інфекції носових пазух.

  Вушну сірку (лат. cerumen) виробляють залози і волосяні  фолікули у середині вушного каналу, щоб  захистити вухо від пилу і бактерій.  Зазвичай ця сірка рухається  до отвору вуха і випадає назовні або вимивається. Проте сірка також може затвердіти і блокувати вушний канал, особливо тоді, коли людина чистить вуха пальцями і випадково проштовхує вушну сірку  глибше у слуховий прохід. Сірчана  вушна пробка  може призвести до втрати слуху і дискомфорту. Вона також може утримувати  воду всередині вушного каналу, збільшуючи  ймовірність  зараження і подразнення шкіри.

Сказ – це смертельно небезпечна вірусна інфекція, яка поширюється через укус інфікованої тварини. Вірус вражає мозок і нервову систему, внаслідок чого виникає тривожність, збудження, лихоманка, втрата контролю над м’язами, слинотеча, конвульсії. Якщо симптоми уже проявилися, вірус вилікувати неможливо й інфікована людина зазвичай помирає приблизно за 7 днів. Однак термінове лікування вакциною проти сказу може попередити симптоми і вилікувати інфекцію. Найчастіше сказ переносять лисиці, скунси, єноти, кажани, койоти. Домашні тварини рідко є носіями хвороби, оскільки більшість домашніх улюбленців вакциновані проти сказу. В інфікованих тварин спостерігається підвищена слинотеча, вони кусаються, поведінка їхня або дуже агресивна, або незвично дружня. У випадку, коли вас укусила тварина, в якої може бути сказ, вам терміново потрібна медична допомога.

  Скарлатина — це червоний висип на тілі, викликаний стрептококовою бактерією такого ж типу, як і бактерія, що спричиняє ангіну. Скарлатина розвивається унаслідок стрептококової інфекції горла. Бактерії стрептококу виробляють токсин, який призводить до висипу в окремих людей. Не всі реагують на ці бактерії, та не всі люди, котрі мають ангіну, захворіють на скарлатину. Скарлатина може викликати червоний сверблячий висип на шиї, обличчі, який поширюється на інші ділянки тіла. На шкірі з’являються невеликі гульки, жорсткі на дотик, мов наждачний папір. Окрім того, хвороба може спричинити почервоніння, набряк язика, білі плями на горлі, біль у горлі, утруднене ковтання, опухання лімфатичних залоз та гарячку. У випадку, коли скарлатину не лікувати, вона може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, таких як ревматична лихоманка, проблеми з нирками, інфекції середнього вуха, менінгіт і нарив у горлі. Ангіну й скарлатину лікують антибіотиками, що також допомагають попередити ці рідкісні, але серйозні патологічні стани.

Склеродермія – це рідкісний імунний розлад, за якого у тканині накопичується колаген, унаслідок чого вона твердне. У хворих на склеродермію спостерігається натягнення, ригідність шкіри та тверді ґулі в її товщі. Крім шкіри, склеродермія може також уразити кровоносні судини й внутрішні органи – легені, серце, нирки, кишківник і призвести до небезпечних для життя ускладнень. Найчастіше така проблема трапляється у жінок 30–50 років. Повністю вилікувати склеродермію неможливо, проте постійним правильним лікуванням можна полегшити перебіг цього захворювання. Однак не забувайте, що причиною таких самих симптомів можуть бути й інші, поширеніші та менш небезпечні захворювання.

Сколіоз виникає, коли хребет викривляється в боки більше, ніж повинен. Найчастіше він з’являється у період статевого дозрівання і радше — у дівчат, аніж у хлопців. Лікарі переважно не знають, що спричиняє сколіоз. Іноді діти народжуються зі сколіозом; його можуть викликати і такі захворювання, як розщілина хребта або дитячий церебральний параліч. Під час хвороби одне плече або тазостегнова кістка можуть виглядати вищими за іншу. Сколіоз також може призвести до болю у спині або втоми. У більшості випадків викривлення помірне та не потребує лікування. Деяким дітям необхідний спеціальний корсет або (рідко) операція.

У більшості людей був сонячний опік — почервоніла, подразнена ділянка шкіри унаслідок надмірного перебування людини під дією сонячних променів або ультрафіолетового світла. Сонячні опіки є різних ступенів тяжкості: від легкого до тяжкого, частково — залежно від типу шкіри й тривалості перебування на сонці. Симптоми легкого сонячного опіку можна послабити у домашніх умовах за допомогою холодних компресів та зволожувальних лосьйонів. Тяжкий сонячний опік може спричинити жар, озноб і навіть шок. Для лікування деяких тяжких сонячних опіків потрібна госпіталізація. Хронічні сонячні опіки спричиняють пошкодження шкіри, що може призвести до передчасного старіння і значного морщення, а також підвищують ризик раку шкіри. Найкращий метод захисту від сонячного опіку — його попередження. Особливого захисту потребують діти, оскільки більшість випадків пошкодження шкіри трапляється в дитинстві.

Соціофобія спричиняє сильний стрес і тривожність під час щоденних соціальних ситуацій. Врахуйте: соціофобія різниться від сором’язливості й звичної нервозності, яку люди відчувають перед публічним виступом або побаченням. Людям зі соціофобією на той чи інший соціальний контакт – від оплати рахунку на касі до ланчу з колегою – хвороба може здатися непереборною проблемою. У них може бути сильний страх, що їх будуть оцінювати або вони виявляться в незручному становищі. Крім того, вони можуть боятися соціального контакту за багато днів до цього явища та постійно згадувати про нього після контакту. За такого стану найбільше страждає особисте життя, дружба та здатність ходити до школи чи на роботу. Проте соціофобію успішно лікують. Соціальна терапія та медпрепарати допомагають багатьом людям, котрі страждають на соціофобію.

Спазм стравоходу – раптове болюче скорочення м'язів стравоходу, яке триває кілька хвилин. Експерти не впевнені, чому саме це трапляється. Однак відомо, що спазм можуть спровокувати ковтання таблеток, великого шматка їжі або дуже гарячого чи дуже холодного напою. Люди, котрі страждають на печію, схильніші до таких спазмів. Це проявляється сильним болем, хоча іноді люди плутають спазм стравоходу зі серцевим нападом. У більшості випадків спазми стравоходу не потребують лікування, але хронічні спазми можуть призвести до інвалідності, в зв’язку з чим необхідні приймання медичних препаратів або хірургічне втручання.

Спайки виникають, коли рубці двох тканин, що зазвичай є окремими, "сплавлюються" між собою. Хоч спайки можуть виникати в будь-якому місці тіла, вони найчастіше трапляються в черевній порожнині (животі), ділянці таза та грудній клітці. Переважно спайки нешкідливі. Проте залежно від місця, де вони спостерігаються, спайки можуть спричинити ускладнення – біль, нездатність пропускати гази, блювання – і бути небезпечними. Спайки після абдомінальної хірургії особливо ризиковані й можуть потребувати хірургічного втручання з метою їх відокремлення.