Гепатит В — запалення печінки, що може спричинити лихоманку, втому, пожовтіння шкіри й очей, темну сечу, безбарвний кал, біль у печінці, нудоту та блювання. Проте багато хворих можуть і не мати видимих симптомів. Запалення викликається вірусом гепатиту В, одним з трьох найпоширеніших вірусів гепатиту (інші два — гепатит А та С). Захворювання поширюється через кров, вагінальну рідину, сперму й інші рідини організму інфікованої людини. Вірус може передаватись під час сексу з інфікованою особою, спільного користування медичними голками або речами, наприклад, зубною щіткою, лезом. Захворювання може передаватись від матері до дитини під час народження. Більшість хворих на гепатит В переборюють його упродовж шести місяців, якщо дотримуються режиму спокою та пильного нагляду лікаря. Іноді це захворювання переходить у хронічну стадію — серйознішу форму. Лікування противірусними препаратами допомагає запобігти ушкодженню печінки у хворих на гепатит В. Щеплення від гепатиту В забезпечує імунітет проти цієї інфекції на все подальше життя.

Гепатит С — вірусне інфекційне захворювання. Воно спричиняє запалення печінки, яке може призвести до захворювання печінки, печінкової недостатності й раку печінки. Ви можете заразитись гепатитом С під час контакту з кров’ю хворого на гепатит С. Симптоми гепатиту С часто не проявляються, доки він не спричинить пошкодження печінки. Однак гепатит С може викликати помірні симптоми, у тому числі пожовтіння шкіри й очей, втому, слабкість, втрату ваги, нудоту та блювання.

Герпес – невеликі, часто болючі пухирі, які з'являються на губах або в роті. Під час першого його виникнення симптоми можуть супроводжуватися гарячкою і збільшеними лімфатичними вузлами. Вірус простого герпесу типу 1 (ВПГ-1) спричиняє місцеве ураження. Вірус поширюється у процесі контакту з людиною, яка має цей вірус, коли Ви цілуєтесь з нею або користуєтесь одним рушником, посудом чи бритвою.

Герпетиформний дерматит – це патологія шкіри, яка супроводжується появою дуже сверблячих папул і міхурів червоного кольору, зазвичай на ліктях, колінах, обличчі, скальпі й сідницях. Герпетиформний дерматит є симптомом целіакії – хвороби, за якої організм не переносить глютен, що міститься в пшениці та інших злаках. Попри назву, герпетиформний дерматит зовсім не пов'язаний із герпесом. Для контролю симптоматики і профілактики ускладнень треба приймати відповідні ліки й дотримуватися дієти.

Гігантоклітинний артеріїт – це запалення кровоносних судин, які постачають кров’ю голову, шию, верхню частину тулуба і руки. Найчастішим симптомом є біль голови, який може бути сильним і часто локалізований біля скронь. Інші симптоми – незвична висока температура, грипоподібні симптоми, загальна слабкість, втрата апетиту та ваги без конкретної причини, проблеми з координацією, біль під час жування і біль у глотці. Зазвичай цих симптомів можна позбутися за допомогою кортикостероїдів, але для уникнення такого ускладнення, як сліпота, дуже важливо вчасно отримати медичну допомогу.

Гігрома – це мішечкоподібне утворення, яке формується з тканини, що вистилає оболонку суглоба або сухожилля. Гігрома заповнена желеподібною рідиною і переважно з’являється на зап’ясті чи щиколотці. Гігроми не є канцерогенними і зазвичай нешкідливі. Крім того, вони можуть бути невидимими й не проявляти жодних симптомів. Сьогодні точна причина їхнього виникнення невідома. Часто вони розвиваються і зникають без будь-якого лікування, проте гігроми, що розвиваються у суглобі на кінці пальців, так звані слизові кісти, можуть бути першою ознакою артриту. Великі ж гігроми можуть заважати рухати ураженим суглобом або тиснути на нервові закінчення, призводячи до болі. За потреби лікування може передбачати видалення рідини з гігроми за допомогою голки чи її повне хірургічне видалення.

Гідронефроз – це стан, коли одна чи дві нирки збільшуються від накопичення у них сечі, яка не може потрапити з нирки у сечовий міхур. У випадку раптового гідронефрозу хворий відчуває нестерпний біль. Важливо діагностувати гідронефроз вчасно для запобігання незворотнього пошкодження нирки. Причиною гідронефрозу можуть бути камені в нирках, тромб, пухлина, збільшена простата або збільшена матка під час вагітності. Лікування зазвичай полягає в усуненні закупорки, щоби сеча могла виходити з нирки.

Гіперактивний сечовий міхур може спричинити раптовий сильний позив до сечовипускання. Це може трапитися, якщо внаслідок пошкодження нерва сечовий міхур скорочується тоді, коли не потрібно. Народження дитини, інфекції, діабет, проблеми з передміхуровою залозою й апоплексичний удар (інсульт) — одні з причин виникнення гіперактивного сечового міхура. Він поширеніший серед людей похилого віку, але може виникнути в будь-якому віці. Гіперактивний сечовий міхур може викликати часті сечовипускання або раптові нагальні позиви до сечовипускання. Якщо гіперактивний сечовий міхур не лікувати, це може призвести до обмеження життєдіяльності людини через незручності, які він спричиняє.

  Гіперакузія – це рідкісне захворювання, яке трапляється тоді, коли звичайні звуки спричиняють дискомфорт або біль у вухах. Воно виникає у зв'язку з неправильною обробкою звуків мозком хворого. Гіперакузію можуть викликати безліч різних речей, у тому числі слухання надзвичайно гучних або травматичних звуків, травма голови, інфекції, деякі неврологічні патології, хвороба Лайма, пошкодження вуха, а також синдром скронево-нижньощелепного суглоба. Гіперакузія може вразити одне або два вуха.

   Гіпервентиляцією називають пришвидшене чи поверхневе дихання. Зазвичай воно спричинене стресом або тривогою. Ви можете відчувати нестачу повітря чи паніку; руки і ноги можуть терпнути. Хоча такий стан може лякати, гіпервентиляція рідко становить медичну проблему. Однак у певних випадках серйозні захворювання, такі як хвороби легенів або проблеми зі серцем, можуть призвести до гіпервентиляції. У випадку, коли гіпервентиляція виникає без явної причини або вперше, негайно зверніться за медичною допомогою, щоб виключити інші можливі проблеми.