Гіпотиреоз виникає, коли щитовидна залоза не може виробляти достатню кількість тиреоїдних гормонів. Щитовидна залоза — залоза, яка нагадує форму метелика й обернута навколо передньої частини трахеї. Цей орган контролює, як організм використовує енергію. Якщо тиреоїдних гормонів не вистачає, процеси в організмі сповільнюються, що спричиняє збільшення ваги та постійне відчуття втоми. Жінки більш схильні до захворювань щитовидної залози, ніж чоловіки. Гіпотиреоз достатньо часто трапляється й добре піддається лікуванню.

  Гіпотиреоз виникає, коли щитовидна залоза у дитини не виробляє достатньої кількості гормонів. У всіх дітей при народженні беруть аналіз для діагностування гіпотиреозу. Діти, народжені з гіпотиреозом, потребують негайного лікування, інакше це може спричинити серйозні відставання у психічному та фізичному розвитку. Гіпотиреоз може призвести до затримання росту, збільшення ваги, набряклості обличчя, великого язика, затримки статевого дозрівання, втоми, запору і слабкості м’язів. Гіпотиреоз у дітей може викликати чималі проблеми, зокрема імунні розлади, певні медичні препарати, а також проблеми з гіпофізом (нижнім придатком мозку). В деяких випадках діти народжуються без щитовидної залози або зі залозою, яка належно не функціонує.

Гірсутизм – стан, за якого на тілі чи обличчі жінок росте забагато волосся. Причиною цього може бути надлишок чоловічого гормону в організмі. Гірсутизм переважно є спадковою хворобою і рідко зашкоджує здоров’ю. Основна проблема – естетична. Зумовити гірсутизм може синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та інші гормональні розлади, синдром Кушинга, приймання певних ліків. У рідкісних випадках до хвороби може призвести пухлина в яєчниках або наднирниках. Інколи причину взагалі не знаходять. Найчастіше гірсутизм без очевидної причини трапляється у жінок Середземномор’я, Південної Азії та Близького Сходу. Лікування гірсутизму полягає у видаленні волосся та прийманні ліків.

Гістоплазмоз – це грибкова інфекція, яка через дихальні шляхи потрапляє до легень. Спричиняє інфекцію грибок Histoplasma capsulatum, що найчастіше існує в ґрунті, зокрема в бруді зі залишками випорожнень птахів та кажанів. Форми гістоплазмозу коливаються від легкої до небезпечної для життя. Незрідка грибок вражає легені, але у важких випадках інфекція може поширитися на все тіло. Гістоплазмоз може призвести до болю в м’язах, грудях, підвищеної температури, остуди, кашлю, надмірного потовиділення, задишки, втрати ваги, пневмонії, ригідності шиї, виразки у ротовій порожнині. Проте іноді перебіг хвороби – безсимптомний.

Глаукома – захворювання очей, що за відсутності лікування може призвести до втрати зору. Коли в оці накопичується рідина, це створює підвищений внутрішньоочний тиск, який може пошкодити зоровий нерв. Існує декілька видів глаукоми. Найпоширеніша відкрита кутова глаукома. Вона розвивається повільно, упродовж багатьох років, спочатку вона проявляючись темрявою на краях вашого бачення. Глаукому можуть спричинити проблеми зі здоров’ям, певні лікарські препарати чи успадковані генетичні стани. За того чи іншого типу глаукоми вчасне та правильне лікування допоможе запобігти втраті зору.

Глаукома — це група патологій очей, за яких в оці збирається рідина, створюючи тиск на нього. Такий тиск на око спричиняє пошкодження зорового нерва, що є основним нервом позаду ока, а також викликає поступову втрату зору. Під час глаукоми з нормальним тиском втрата зору настає навіть за нормального тиску. Причиною хвороби може бути надзвичайно ламкий зоровий нерв чи зниження інтенсивності кровотоку до зорового нерва. Глаукома з нормальним тиском найчастіше виникає у людей після 60 років. Медикаменти, лікування лазером і традиційне хірургічне втручання не може її вилікувати повністю чи відновити нормальний зір, але ці заходи можуть зберегти зір.

Глікогеноз 2 типу — рідкісне, але серйозне генетичне захворювання. Воно спричиняє загрозливе для життя ослаблення м’язів серця та м’язів, котрі беруть участь у диханні. У хворих на глікогеноз 2 типу в організмі недостатньо ферментів, що розщеплюють природний полісахарид, полімер глюкози, який називають глікоген. Унаслідок цього глікоген накопичується в організмі, що призводить до незворотних ушкоджень м’язових тканин. Завдяки нещодавньому прориву в медицині хворі на глікогеноз 2 типу живуть довше.

Гломерулонефрит — різновид серйозного захворювання нирок. Під час цього захворювання припиняється нормальна фільтрація крові нирками. Існує два типи такого захворювання: гострий гломерулонефрит настає раптово, часто після інфікування, наприклад, стрептококом; хронічний гломерулонефрит розвивається повільніше. Симптоми виявляються через темну, пінисту, з бульбашками сечу, набрякання та високий артеріальний тиск. Такі захворювання, як цукровий діабет і системний червоний вовчак, можуть спровокувати гломерулонефрит. Він може минути унаслідок лікування або сам собою. Проте може погіршитись із часом. Швидке лікування дуже важливе; воно може попередити незворотнє ушкодження нирок.

Глютенова хвороба спричиняє пошкодження оболонки тонкого кишківника і заважає йому  правильно всмоктувати поживні речовини. Її викликає реакція на глютен, білок, який міститься у пшениці, житі та ячмені. Глютенова хвороба може призводити до метеоризму, діареї, здуття й схуднення. У довготривалій перспективі вона може спричинити порушення травлення, остеопороз і анемію у зв'язку з погіршеним всмоктуванням вітамінів та мінералів із кишківника. Глютенова хвороба зазвичай передається у родині, але дуже рідко може траплятися і у людей, котрі не мають випадків цієї хвороби у родині.

Гнійний гідраденіт – це рідкісне хронічне захворювання, що уражає потові залози у паху та пахвах, відомі як апокринні залози. Під час гідраденіту на тілі з’являютья болючі, гнійні червоні нарости й рубці. У певних випадках захворювання може призвести до серйозних інфекцій чи плоскоклітинної карциноми (раку шкіри). Гнійний гідраденіт лікують антибіотиками, ін’єкціями та протизапальними засобами, але найефективнішим лікуванням є операція. Якщо у вас – акне, то ви маєте більше шансів захворіти на гнійний гідраденіт. Оскільки захворювання спричиняє хронічний біль, у багатьох людей, хворих на гідраденіт, розвивається депресія.