Міастенія гравіс спричинена ненормальною імунною реакцією на м’язові волокна. Це викликає їхню слабкість. Найчастіше вражаються м’язи, що контролюють очі й повіки, міміку, жування та ковтання. Близько 20% людей із цим захворюванням матимуть гострий криз, коли м’язова слабкість ускладнюватиме для них дихання. На щастя, існують препарати, які можуть зменшити м’язову слабкість і пригнічувати аномальну імунну відповідь у випадку міастенії. Лікування також може полягати у видаленні ненормальних антитіл з крові. За правильного лікування більшість людей з діагностованою міастенією продовжують нормально жити.

Мігрень — це поширений тип головного болю, що може бути дуже сильним. Мігрень може тривати від кількох годин до кількох днів і може викликати пульсуючий головний біль, чутливість до звуку чи світла, нудоту або блювання. Мігрень спричиняється аномальною роботою мозку, яка провокується певною їжею, стресом або іншими чинниками. Деякі люди переживають ауру перед мігренню, до симптомів якої належать тимчасова втрата зору, зірочки чи спалахи в очах або ж пощипування в руці чи нозі. Мігрень не лікується, але медикаменти можуть послабити біль чи припинити її виникнення.

Мігрені — поширений тип головного болю, що може буди дуже сильним. Це — найпоширеніший тип повторюваного головного болю у дітей. Мігрені можуть тривати кілька годин або днів. Вони можуть спричинити пульсуючий біль, чутливість до звуків або світла, нудоту чи блювання. Мігрені можуть бути викликані певними типами їжі, стресом або змінами рівня серотоніну в мозку. Деякі люди переживають ауру перед мігренню — до її симптомів належать тимчасова втрата зору, зірочки чи спалахи в очах або ж пощипування у руці чи нозі. Мігрені не лікуються, але медикаменти можуть послабити біль або припинити виникнення мігреней.

Мігруюча еритема – це кругла висипка у формі бичачого ока, яка виникає за хвороби Лайма. Висипка зазвичай охоплює ділянку розміром близько 10 см, що може бути цілковито червоною або у вигляді одного чи декількох кілець. Висипка може з’явитися після укусу кліща, зараженого хворобою Лайма. Інколи перебіг хвороби Лайма спостерігається без висипки, але з високою температурою, головним болем, болем у суглобах або втомою. В окремих випадках ускладнення від хвороби Лайма можуть бути дуже серйозними.

Міжхребцева грижа шийного відділу хребта — це проблема з одним із дисків, які виконують функцію пом’якшення навантажень на хребці верхньої частини хребта. Вона трапляється, коли диск у верхній частині хребта вискакує зі свого звичного положення. Найчастіше причинами цієї патології є старіння, напруження або травми, приміром, унаслідок падіння чи дорожньо-транспортної пригоди. Міжхребцева грижа може викликати біль у шиї, лопатці й руці. Окрім того, вона може призвести до оніміння або поколювання. Зазвичай біль відчувають лише з одного боку.

Мікседематозна кома – стан, під час якого втрачається мозкова функція через тривалу понижену концетрацію у крові гормону щитовидної залози. Цей стан є рідкісним, але він потребує негайного лікування. Інфекція, приймання певних ліків, травма, інсульт і переохолодження можуть спричинити мікседематозну кому в людини з нелікованим гіпотиреозом. Найчастіше мікседематозна кома уражає старших жінок у зимові місяці. У випадку мікседематозної коми можуть спостерігатися понижена температура тіла, потоншення волосся, зміна психічного стану, напади судом, набряк на обличчі чи ногах. Тяжкі випадких можуть призвести до коми або смерті.

Міоми матки — достатньо поширені доброякісні пухлиноподібні утворення в матці. Вони зазвичай ростуть повільно, але можуть набути ваги близько 1 кг. Міомам матки для росту потрібен жіночий гормон естроген, тому вони найпоширеніші серед жінок дітородного віку. Маленькі міоми часто ніяк себе не проявляють. Більші міоми можуть викликати відчуття наповненості в животі, коліки, посилення та подовження менструальних кровотеч, часте сечовипускання та біль під час статевих актів.

Міотонічна дистрофія – спадкова форма м’язової дистрофії, яка часто проявляється у 20-30 років і згодом прогресує. Хвороба призводить до всихання та слабкості м’язів. Окрім цього, незрідка вражаються очі й серце. Через проблеми з м’язами, що виникли внаслідок міотонічної дистрофії, хворому важко відпускати дверну ручку або руку іншої людини під час рукостискання; врешті-решт хворому важко ходити. Існує два типи міотонічної дистрофії, пов’язані зі змінами у двох генах. Прояви обох типів частково збігаються. Тип 2 зазвичай має легшу форму ніж тип 1. Діти можуть народжуватися зі серйозною, іноді смертельно небезпечною формою типу 1, яку називають вродженою міотонічною дистрофією. Міотонічна дистрофія не лікується, але допоміжні засоби у процесі ходіння та певні медикаменти можуть полегшити деякі наслідки захворювання.

Місцева токсичність анестетиків виникає тоді, коли кількість місцевого анестетика в одній ділянці надто висока. Локальну анестезію часто використовують у медичній і стоматологічній практиці для знечулення певної частини тіла. Переважно – це безпечна процедура, але за дуже великої дози або надто швидкого виведення можуть з'явитися хворобливі симптоми. Місцева токсичність анестезії може спричинити запаморочення, сплутаність свідомості, ненормальний присмак, втрату свідомості або судоми, а у важких випадках – навіть смерть.

Мозолі й затвердіння – ділянки грубої, затверділої шкіри на руках та стопах. По суті, це – природний захист організму від постійного тиску чи тертя на одну ділянку, наприклад, через носіння тісного взуття або роботу з ручними інструментами. Затвердіння – переважно неболючі загрубілі ділянки на долонях чи підошвах стопи, які не створюють дискомфорту; натомість мозолі – менші за розміром і болючі, вони зазвичай з’являються зверху та на боках пальців ніг. Хоча мозолі й затвердіння не становлять загрози здоров’ю, їх потрібно вилікувати, якщо вони дошкуляють.