Сибірська виразка – це бактеріальна інфекція, яка зазвичай уражає тварин: овець, велику рогату худобу, кіз. У рідкісних випадках люди теж можуть заразитися сибірською виразкою через спори у ґрунті або хворих тварин. У випадку, коли спори сибірської виразки просякнули в тіло через подряпину чи поріз, у тому місці на шкірі з’являється пухир. Інфекція може поширитися у кров і без лікування становитиме загрозу для життя. Більшість людей видужують від сибірської виразки на шкірі за допомогою антибіотиків. Сьогодні сибірська виразка трапляється дуже рідко – навіть у тварин. Однак у Південній та Східній Європі, Південній і Центральній Америці, Азії, Африці, на Близькому Сході, у Карибському басейні це захворювання спостерігається частіше, ніж у решті частини світу. Декотрі штами сибірської виразки можуть використовуватися як хімічна зброя. У 2001 р. 5 людей загинуло і 17 заразилося шкірною сибірською виразкою після того, коли взяли руками конверти з листами, де містилися спори сибірської виразки.

Сибірська виразка – бактеріальна інфекція, яка зазвичай вражає тварин: овець, велику рогату худобу і кіз. У рідкісних випадках люди теж можуть заразитися сибірською виразкою через спори у ґрунті або хворих тварин. Сибірська виразка може потрапити в легені у випадку, коли вдихнути її спори. Сибірська виразка у легенях становить смертельну небезпеку. Сьогодні це захворювання трапляється вкрай рідко, навіть у тварин. Частіше випадки сибірської виразки зафіксовано у Південній та Східній Європі, Південній і Центральній Америці, Азії, Африці, на Близькому Сході й у Карибському басейні.

Вчені розробили штами сибірської виразки, котрі можна використовувати як біологічну зброю. У 2001 р. п’ятеро людей померли, вдихнувши спори сибірської виразки через заражені конверти. Незважаючи на те, що існує вакцина від сибірської виразки, її вводять тільки людям, які перебувають у зоні підвищеного ризику, – військовослужбовцям, окремим лабораторним працівниками та ін. Варто пам’ятати: інфекція сибірської виразки – надзвичайно рідкісна. Найчастіше причиною таких симптомів, як головний біль, висока температура і кашель, є набагато легші хвороби, наприклад, застуда чи грип.

Синдром токсичного шоку (СТШ) – рідкісна, однак серйозна бактеріальна інфекція, що виникає тоді, коли бактерія інфікує частину організму і починає виробляти токсини у тій ділянці. СТШ може з’явитися у жінок, які використовують тампони, контрацептивні губки чи протизаплідний ковпачок. СТШ трапляється також під час опіків, інфекцій шкіри та після операції. У випадку СТШ спостерігається висока температура, головний біль, низький кров’яний тиск та висип. Хворому на СТШ потрібна невідкладна медична допомога.

Сифіліс — це інфекція, зумовлена відповідними бактеріями (treponema pallidum), яка передається статевим шляхом. Вагітні жінки можуть передати сифіліс своїй дитині. Хвороба має три стадії – первинну, вторинну і третинну. На перших стадіях може не бути жодної симптоматики або лише легкі симптоми. Проте на пізніх стадіях нелікований сифіліс призводить до незворотного ураження головного мозку, нервів і серця.

Сказ – це смертельно небезпечна вірусна інфекція, яка поширюється через укус інфікованої тварини. Вірус вражає мозок і нервову систему, внаслідок чого виникає тривожність, збудження, лихоманка, втрата контролю над м’язами, слинотеча, конвульсії. Якщо симптоми уже проявилися, вірус вилікувати неможливо й інфікована людина зазвичай помирає приблизно за 7 днів. Однак термінове лікування вакциною проти сказу може попередити симптоми і вилікувати інфекцію. Найчастіше сказ переносять лисиці, скунси, єноти, кажани, койоти. Домашні тварини рідко є носіями хвороби, оскільки більшість домашніх улюбленців вакциновані проти сказу. В інфікованих тварин спостерігається підвищена слинотеча, вони кусаються, поведінка їхня або дуже агресивна, або незвично дружня. У випадку, коли вас укусила тварина, в якої може бути сказ, вам терміново потрібна медична допомога.

  Скарлатина — це червоний висип на тілі, викликаний стрептококовою бактерією такого ж типу, як і бактерія, що спричиняє ангіну. Скарлатина розвивається унаслідок стрептококової інфекції горла. Бактерії стрептококу виробляють токсин, який призводить до висипу в окремих людей. Не всі реагують на ці бактерії, та не всі люди, котрі мають ангіну, захворіють на скарлатину. Скарлатина може викликати червоний сверблячий висип на шиї, обличчі, який поширюється на інші ділянки тіла. На шкірі з’являються невеликі гульки, жорсткі на дотик, мов наждачний папір. Окрім того, хвороба може спричинити почервоніння, набряк язика, білі плями на горлі, біль у горлі, утруднене ковтання, опухання лімфатичних залоз та гарячку. У випадку, коли скарлатину не лікувати, вона може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, таких як ревматична лихоманка, проблеми з нирками, інфекції середнього вуха, менінгіт і нарив у горлі. Ангіну й скарлатину лікують антибіотиками, що також допомагають попередити ці рідкісні, але серйозні патологічні стани.

Спінальний менінгіт – це набряк оболонок, які покривають спинний і головний мозок, такий стан небезпечний для життя. Найчастіше причиною менінгіту є вірус, але інколи його спричиняють бактерія або грибок. Симптоми менінгіту – значний головний біль, висока температура, ригідність (напруження) шийних м’язів, сильна втомлюваність, біль у горлі, сплутаність свідомості, висип на шкірі, біль у м’язах та судоми.

Споротрихоз – це інфекція, спричинена грибком, виявленим у сфагнувому мохові, трояндах, сіні й інших рослинних матеріалах, а також у ґрунті. Грибок потрапляє на шкіру через колоту або різану рану в процесі того, коли людина контактує зі зараженою рослиною або ґрунтом. Грибок також може потрапити через дихальні шляхи. Споротрихоз може зумовити появу безболісних пухирців на пальцях та руках, що з часом розриваються і повільно загоюються. Хвороба без лікування може перетворитися на хронічну. Переважно грибок заражає лише шкіру, хоча може вплинути й на інші частини тіла. У людей зі слабкою імунною системою частіше розвиваються серйозніші проблеми зі здоров'ям – пневмонія, кісткова інфекція, артрит і менінгіт. Протигрибкові препарати, призначені впродовж декількох місяців, зазвичай виліковують грибкову інфекцію у більшості людей.

Стрептококове запалення горла — це інфекція горла, викликана стрептококовими бактеріями. До симптомів хвороби належать почервоніння горла, білі плями на горлі, біль у горлі, утруднене ковтання, збільшення лімфатичних вузлів та гарячка. Симптоми нерідко тяжчі, ніж під час вірусного подразненні горла. Стрептококове запалення горла найчастіше трапляється у дітей 5—15 років, але можливе й у будь-якому віці. У декотрих дітей відбувається реакція на бактерії стрептококу, яка спричиняє висип, що називають скарлатиною. Стрептококове запалення горла передається від людини до людини через контакт зі слиною або носовими секретами. У випадку, коли стрептококове запалення горла не лікувати, воно може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, таких як ревматична лихоманка, проблеми з нирками, інфекції середнього вуха, менінгіт і абсцес у горлі. Стрептококове запалення горла та скарлатину лікують антибіотиками, що також допомагають попередити ці рідкісні, але серйозні патологічні стани.

Стригучий лишай – це поширена шкірна інфекція, спричинена грибком, а не червом або гельмінтом. Грибок росте на вологих теплих ділянках і може виникати на шкірі й голові. Найчастіше стригучий лишай вражає дітей, але захворіти на нього можна у будь-якому віці. Інфекція заразна і передається у процесі прямого контакту з інфікованою шкірою чи предметами, де теж можуть бути частинки стригучого лишаю, – з гребінцями, брудним одягом, душовою кабіною. Стригучий лишай може також передаватися від псів і котів. Він призводить до свербіння та дискомфорту, але лікується. Стригучий лишай на шкірі можна вилікувати за допомогою безрецептурних препаратів. Однак під час його поширення на волосся обов’язково необхідні рецептурні медикаменти.