Кон'юнктивіт – це почервоніння та набряк оболонки, що вкриває повіку та називається кон’юнктивою. Кон'юнктивіт зазвичай спричиняється вірусом. Менш поширеними причинами є алергія, хламідії, грибок, бактерії, хімікати, контактні лінзи й окремі захворювання. Кон'юнктивіт, який викликали віруси чи бактерії, надзвичайно заразний. Тому так важливо часто мити руки та не торкатися очей брудними руками. Вірусний кон'юнктивіт минає сам собою переважно упродовж 2 тижнів. Очні краплі або мазь допомагають зменшити почервоніння та набряк, доки триває лікування. Для лікування кон'юнктивіту, спричиненого бактеріями, застосовують очні краплі з антибіотиками.

Контагіозний молюск – інфекція шкіри, спричинена вірусом, що проявляється появою невеликих неболісних папул над поверхнею шкіри. Заразитися ним можна, безпосередньо контактуючи з хворим, спільно користуючись рушниками, одягом або забавками. Ця інфекція найчастіше трапляється у дітей, але нею можуть заразитися і дорослі переважно через статеві контакти.

  Коров'ячий сказ – смертельне захворювання мозку, яке вражає велику рогату худобу. Такий сказ називають новим варіантом хвороби Крейтцфельда-Якоба у людей. Ця хвороба виникає, коли людина їсть продукти, які походять від інфікованих корів. Хвороба не передається від людини до людини. Таке рідкісне захворювання спричиняє тривогу, депресію та проблеми зі сном. За деякий час у людини починаються непевна хода, проблеми з координацією рухів. Унаслідок цього новий варіант хвороби Крейтцфельда-Якоба призводить до смерті. Хвороба не виліковується і не заліковується, але вона надзвичайно рідко трапляється в теперішній час.

Короста – це шкірне захворювання, збудником якої є коростяний кліщ. Кліщі зариваються у верхні пласти шкіри, знаходяться там і відкладають яйця. У випадку корости виникає значне свербіння та висипка у вигляді ліній на шкірі. Коросту найчастіше можна підхопити у дитячих садках та хоспісах. Вона зазвичай передається через постійний безпосередній контакт зі зараженою людиною. Дорослі незрідка інфікуються під час статевого акту. Проте заразитися коростою можна також через постільну білизну, одяг чи рушники, якщо їх використовував хворий на складнішу форму корости – кіркову коросту.

Круп — поширена серед дітей вірусна інфекція, яка вражає дихальні шляхи та викликає їх набрякання, що може призвести до гучного й утрудненого дихання. Це захворювання найчастіше вражає дітей до 3 років, але може траплятися й у дітей старшого віку. Більшість дітей одужує без лікування. Якщо у вашої дитини — серйозні труднощі з диханням, негайно зверніться за медичною допомогою або телефонуйте за № 103. Протинабрякові препарати можуть полегшити дихання. У рідкісних випадках хворих на круп дітей госпіталізують і дають кисневу маску.

Куру – надзвичайно рідкісне, смертельно небезпечне захворювання мозку, спричинене білком, що називають «пріон». Куру належить до групи пріонових хвороб. До них також зараховують хворобу Кройцфельда-Якоба, відому як коров’ячий сказ. У середині ХХ ст. куру, або тремтяча хвороба, значно поширювалась у племені Форе, що проживало у високогір’ях Папуа Нової Гвінеї. Причиною цього було практикування ритуального канібалізму. В племені існувало повір’я: коли з’їдаєш останки мертвих родичів, тоді у такий спосіб виявляєш повагу до них. Хвороба поширилася від поїдання ураженого інфекцією мозку. Ритуальний канібалізм у Папуа Новій Гвінеї заборонили в середині 50-х років ХХ ст., і сьогодні куру практично не трапляється. Час від часу діагностують окремі випадки хвороби, оскільки інкубаційний період може тривати близько 50 років. Від середини 1996 р. до середини 2004 р. було зареєстровано лише 11 випадків. Від 2003 р. до 2008 р. зафіксовано дві смерті від куру.

  Лабіринтит (внутрішній отит) – це інфекція та набрякання у внутрішньому вусі. Зазвичай лабіринтит спричиняють віруси. Лабіринтит може призвести до вертіго – запаморочення, втрати рівноваги, нудоти, блювання, а іноді – втрати слуху. Інфекція внутрішнього вуха різниться від звичайних  дитячих вушних інфекцій, які переважно викликаються бактеріями у середньому вусі.

Хвороба легіонерів – це складний тип пневмонії, спричинений бактерією легіонеллою. Зазвичай такі бактерії існують у теплій воді, наприклад, у гідромасажних ваннах, розпилювачах, системах кондиціонування великих будівель. Легіонелла призводить до ще одного, хоча й не настільки важкого захворювання – понтіакської лихоманки. Заразитися хворобою легіонерів чи понтіакською лихоманкою можна, вдихнувши бактерію з випарами, але від людини до людини ця хвороба не передається. Симптомами хвороби легіонерів є головний біль, остуда, висока температура, кашель, біль у м’язах і грудях, втома та втрата апетиту. В процесі понтіакської лихоманки спостерігаються також головний біль, підвищена температура, болі в м’язах. Понтіакська лихоманка переважно минає сама собою, натомість хвороба легіонерів може призвести до смерті. Хворобу легіонерів лікують антибіотиками.

Лихоманка Денге – грипоподібне захворювання, що проявляється у людей, котрі мали укуси комарів Aedes aegypti. Важкою формою такого захворювання є геморагічна лихоманка – вона може бути фатальною у випадку, коли її зразу не почати лікувати в умовах лікарні. Висока температура, висип, біль у суглобах та кровотеча з носа чи ясен – типові симптоми лихоманки Денге. Оскільки спеціального лікування проти цього захворювання не існує, воно спрямоване на боротьбу зі симптомами. Люди, котрі мешкають у тропічній чи субтропічній зоні або мандрують тут, перебувають у групі ризику отримання цього захворювання, але більшість хворих успішно виліковуються. Будь-хто зі симптомами хвороби Денге повинен звернутися до лікаря. Проте майте на увазі: інші менш серйозні захворювання також можуть спричинити схожі симптоми.

Лихоманка західного Нілу – це інфекційне захворювання, яке поширюють москіти, переважно в теплі місяці літа. Більшість людей, що інфікувалися вірусом лихоманки західного Нілу, можуть узагалі не мати симптомів або мати незначну діарею, лихоманку, біль у животі, біль у горлі та головний біль. У рідкіcних випадках можуть спостерігатися важкі симптоми – висока температура, сплутаність свідомості, оніміння шиї (кривошия), м’язова слабкість чи конвульсії. Ті, у кого є хронічні захворювання або люди віком понад 50 років, піддаються вищому ризику важчого перебігу захворювання.