Сухість у роті – поширене явище, яке спричиняє дискомфорт і відчуття липкості у ротовій порожнині. Кожна людина іноді відчуває сухість у роті. Ксеростомія (медична назва сухості у роті) може бути викликана зневодненням, тривогою та побічними ефектами від антигістамінних, протинабрякових та інших поширених у побуті препаратів. Зазвичай сухість у роті має тимчасовий характер. Люди, які страждають від хронічної сухості у роті (так званого синдрому сухого рота), наражаються на вищий ризик захворювань ротової порожнини. Можливо, їм також потрібно пройти курс лікування основного захворювання.

Тепловий опік рота або язика виникає, коли ви їсте чи п’єте занадто гарячі їжу або напої. Рот і язик вкриті слизовою оболонкою, яка менш захищена від опіків, аніж інші ділянки шкіри. Теплові опіки рота можуть спричинити біль, пухирі, лущення шкіри, а іноді — тимчасову втрату відчуття смаку. Під час опіку може допомогти розсмоктування шматочка льоду або пиття холодної води.

Тинітус – шум різного типу у вухах: дзвін; гул; клацання; ревіння. Найчастіше тинітус трапляється у старших людей разом з утратою слуху та в людей із пошкодженнями слуху від гучного шуму – музикантів, працівників фабрик, будівельників та ін. Зазвичай пребіг тинітусу спостерігається у легкій формі, й більшість людей звикає до нього. Рідко – це ознака серйозної медичної проблеми, хоча є і важкі випадки, які можуть призвести до втрати працездатності, спричинити депресію, проблеми з пам’яттю, тривожність і надмірну втому. Лікування може полегшити симптоми або усунути проблему-першопричину.

  Тонзиліт — це болючі набряки мигдалин та лімфатичних вузлів на задній стінці глотки. Викликати такі набряки можуть бактеріальні інфекції, наприклад, у випадку гострого фарингіту або вірусних захворювань. Тонзиліт найчастіше трапляється у дітей. Колись лікування полягало у негайному видаленні мигдалин в операційному залі. Тепер зазвичай хірургічне втручання необхідне лише людям, котрі мають рецедивуючі інфекції або інші ускладнення. Бактеріальний тонзиліт можуть вилікувати антибіотики; вірусний тонзиліт зникає сам собою. Тоді, коли ваш організм бореться з інфекцією, полегшити симптоми допоможуть знеболювальні препарати і домашні засоби лікування.

  Трахеостравохідний свищ виникає, коли у немовляти від народження з’єднані стравохід і трахея. Це спричиняє потрапляння їжі до легень немовляти. Зазвичай малюку з такою проблемою необхідне негайне хірургічне втручання, аби її виправити. Лікарі достеменно не знають, що викликає трахеостравохідний свищ. Немовлята, які народжуються з таким свищем, часто мають й інші вроджені дефекти. Ознаки трахеостравохідного свища — посиніння шкіри під час годування, погане годування, задуха або кашель у процесі годування, слинотеча, утруднене дихання.

Тріщини на язиці – це нешкідливий стан, за якого на поверхні язика спостерігаються глибокі тріщини чи пази. Розміри та глибина тріщин можуть варіюватися, придаючи язикові зморшкуватий вигляд. У людини можуть існувати тріщини на язиці від народження або з'явитися впродовж дитинства чи пізніше, але зазвичай вони виникають у пізнішому віці. До таких тріщин схильніші чоловіки, і цьому станові притаманна спадковість. Люди із певними захворюваннями, наприклад, синдромом Дауна, також схильні до тріщин на язиці. Можуть спричинити цей стан неповноцінне харчування чи інфекційні захворювання. Тріщини на язиці рідко з'являються внаслідок серйозної проблеми зі здоров'ям, тому не потребують лікування.

Хвороба Меньєра – це хронічне захворювання внутрішнього вуха, яке спричиняє запаморочення, втрату рівноваги, дзвін у вухах і втрату слуху. Напад такої хвороби виникає унаслідок змін у рідині в середньому вусі, що порушує відчуття рівноваги. Захворювання найчастіше з’являється в одному вусі, проте у 10–20% людей може бути і в обох вухах. Ніхто не знає точної причини цього стану, хоча спадкова схильність тут чітко відстежується. Харчування продуктами з низьким умістом натрію і приймання лікарських препаратів можуть допомогти упоратися з хворобою Меньєра.

Хейліт – запальний процес, який призводить до почервоніня, утворення лусочок і тріщинок у кутиках рота з обох боків. Причиною хейліту можуть бути грибок родини Candida, що природно завжди знаходиться у ротовій порожнині, або бактерії, наприклад, стрептококи чи стафілококи.

   Синусит – запальний процес  слизової оболонки носа,  який спричиняє набряк і блокує виходи з навколоносових пазух. Причиною цього часто є бактеріальна, вірусна або грибкова інфекція. Синусит також  може бути викликаний алергією або постійною закладеністю носа. Це може спричинити нежить, неприємний запах із рота, кашель, втому, лихоманку та головний біль. Коли ж такі симптоми у вас тривають понад 12 тижнів, існує  велика ймовірність того, що у  вас – хронічний синусит.

   Діти через допитливість часто засовують собі у ніс чужорідні предмети. Це може спричинити біль, нежить, носову кровотечу, закладеність носа, виділення з носа й утруднене дихання носом. Малюки та діти від 1 до 8 років нерідко підбирають дрібні предмети, такі як шматки їжі чи тканини, маленькі іграшки, намистинки, олівці, та запихають їх собі у ніс. Чужорідне тіло також може потрапити у ніс унаслідок падіння обличчям вниз або удару предметом в обличчя. Ви можете самостійно видалити предмет з носа дитини. Однак у випадку, коли предмет знаходиться надто глибоко, знадобиться допомога лікаря. Більшість дітей не мають проблем після видалення предмета, за умови, що чужорідне тіло з носа було видалене якомога швидше. Завжди існує ризик, що предмет може переміститись глибше у горло та спричинити здушливіть, а це може призвести навіть до смерті.