Лихоманка Денге – грипоподібне захворювання, що проявляється у людей, котрі мали укуси комарів Aedes aegypti. Важкою формою такого захворювання є геморагічна лихоманка – вона може бути фатальною у випадку, коли її зразу не почати лікувати в умовах лікарні. Висока температура, висип, біль у суглобах та кровотеча з носа чи ясен – типові симптоми лихоманки Денге. Оскільки спеціального лікування проти цього захворювання не існує, воно спрямоване на боротьбу зі симптомами. Люди, котрі мешкають у тропічній чи субтропічній зоні або мандрують тут, перебувають у групі ризику отримання цього захворювання, але більшість хворих успішно виліковуються. Будь-хто зі симптомами хвороби Денге повинен звернутися до лікаря. Проте майте на увазі: інші менш серйозні захворювання також можуть спричинити схожі симптоми.

Мерехтіння передсердь – це порушення ритму серця, що спричиняє пришвидшене серцебиття й аритмію серця. Коли серце б'ється надто швидко, воно скорочується недостатньо сильно, а кров надходить недостатньо рівномірно. Тому життєво важливі органи, зокрема мозок і серце, можуть не отримувати необхідной кількості кисню з крові. Мерехтіння передсердь може з'являтися і зникати. У більшості випадків епізоди тривають від кількох днів до кількох тижнів. Якщо мерехтіння передсердь не лікувати, воно може бути загрозливим для життя. Цю патологію можна ефективно контролювати за допомогою різних методів лікування.

Мікседематозна кома – стан, під час якого втрачається мозкова функція через тривалу понижену концетрацію у крові гормону щитовидної залози. Цей стан є рідкісним, але він потребує негайного лікування. Інфекція, приймання певних ліків, травма, інсульт і переохолодження можуть спричинити мікседематозну кому в людини з нелікованим гіпотиреозом. Найчастіше мікседематозна кома уражає старших жінок у зимові місяці. У випадку мікседематозної коми можуть спостерігатися понижена температура тіла, потоншення волосся, зміна психічного стану, напади судом, набряк на обличчі чи ногах. Тяжкі випадких можуть призвести до коми або смерті.

Місцева токсичність анестетиків виникає тоді, коли кількість місцевого анестетика в одній ділянці надто висока. Локальну анестезію часто використовують у медичній і стоматологічній практиці для знечулення певної частини тіла. Переважно – це безпечна процедура, але за дуже великої дози або надто швидкого виведення можуть з'явитися хворобливі симптоми. Місцева токсичність анестезії може спричинити запаморочення, сплутаність свідомості, ненормальний присмак, втрату свідомості або судоми, а у важких випадках – навіть смерть.

Набряк легенів – небезпечне для життя ускладнення, коли в легенях накопичується рідина. Пацієнтам з набряком легенів важко дихати, а кров не отримує достатньої кількості кисню для нормального функціонування організму. Найчастішою причиною є серцева недостатність. До цього ускладнення також можуть призводити порушення серцевого ритму, гіпертонічний криз, ниркова недостатність, діабет, інфекції, інгаляційне отруєння димом або газом, певна патологія легенів, гірська хвороба й інші хвороби. Ризик розвитку набряку легенів збільшується з віком.

Пиття великої кількості води чи інших рідин зазвичай спричиняє часте сечовипускання. Однак тоді, коли ви п’єте забагато рідини, ви можете розбавити натрій у крові до небезпечно низького рівня. Цей загрозливий для життя стан називається гіпонатріємією, або водною інтоксикацією. В організмі натрій бере участь у регулюванні кров’яного тиску, підтримуванню балансу рідин і допомагає нормально функціонувати нервовій системі та м’язам. Замала кількість натрію в організмі дає змогу надлишку води переміщуватись у середину клітин, від чого вони розбухають. Хоча більшість клітин в організмі має простір для розширення, набряклі клітини мозку притискаються до черепа, що викликає головний біль, сплутаність свідомості, втому, конвульсії та галюцинації. Рідини й електроліти, які вводять внутрішньовенно, допомагають відновити рівень натрію. Марафонці й інші атлети, від котрих вимагають витривалості, перебувають у групі ризику до гіпонатріємії. Проте багато людей п’ють більше рідини, ніж потребує їхній організм, без жодних шкідливих наслідків. Загалом у помірному кліматі лікарі рекомендують здоровим дорослим людям пити 8—9 чашок води на день.

Надрив колінних зв’язок виникає тоді, коли зв’язки, які скріплюють м’язи та кістки чи колінний суглоб, розтягуються або розриваються. Стрибки, біг, заняття важким спортом без попередньої розминки можуть спровокувати розтягнення зв’язок і м’язів настільки, що спричинять їхній надрив. У декотрих людей можуть розвинутися надриви від перевантаження на роботі. Такі надриви незрідка називають розтягненням м’язів. Надриви колінних зв’язок часто загоюються самі собою упродовж кількох тижнів, а відпочинок, обезболювальні препарати, прикладання льоду й інше лікування допоможе позбутися симптомів.

   Якщо надто швидко їсти, їжею можна подавитися, тобто їжа може потрапити у трахею і застрягнути. У випадку, коли їжа повністю блокує трахею, до легень не може потрапити кисень, що становить надзвичайну ситуацію і  якщо їжу вчасно не видалити з трахеї, це може призвести до ушкодження мозку та смерті.

Неврит зорового нерва – це запальний процес у зоровому нерві, який надсилає зображення від очей до мозку. Серед симптомів спостерігаються біль в оці, погіршення зору (зазвичай в одному оці), головні болі, утрата кольоросприйняття. Неврит зорового нерва може виникнути сам собою або бути симптомом розсіяного склерозу чи іншого аутоімунного захворювання. Найчастіше зоровий нерв запалюється у молодих людей. У більшості випадків симптоми минають, хоча зір до кінця може і не відновитися. Оскільки неврит зорового нерва може бути ознакою серйозного захворювання, то під час перших симптомів обов’язково потрібно звернутися до лікаря.

Непрохідність кишківника – це стан, за якого частина кишківника певною мірою або цілковито закупорюється. Калові маси, рідина та гази накопичуються в кишківнику, оскільки не можуть просунутися ним та вийти назовні. Ознаками непрохідності можуть бути біль, закреп і блювання. Якщо закупорювання не минає, то в кишківник перестає надходити кров, а це може призвести до фатальних наслідків. Термінова госпіталізація практично гарантує повне одужання.