Гематома – це накопичення крові у тканині навколо пошкодженої кровоносної судини, яке зазвичай постає після завдавання травми. Гематома має вигляд глибокого синця і може бути різних розмірів – від дуже малого до розміру грейпфрута. Вживання розріджувачів крові, навіть аспірину, може підвищити ризик утворення гематом. Більшість гематом під шкірою та нігтями минають самі собою. Проте субдуральні гематоми, що утворюються між мозком та черепом, дуже небезпечні й навіть фатальні за відсутності невідкладного лікування.

Гігрома – це мішечкоподібне утворення, яке формується з тканини, що вистилає оболонку суглоба або сухожилля. Гігрома заповнена желеподібною рідиною і переважно з’являється на зап’ясті чи щиколотці. Гігроми не є канцерогенними і зазвичай нешкідливі. Крім того, вони можуть бути невидимими й не проявляти жодних симптомів. Сьогодні точна причина їхнього виникнення невідома. Часто вони розвиваються і зникають без будь-якого лікування, проте гігроми, що розвиваються у суглобі на кінці пальців, так звані слизові кісти, можуть бути першою ознакою артриту. Великі ж гігроми можуть заважати рухати ураженим суглобом або тиснути на нервові закінчення, призводячи до болі. За потреби лікування може передбачати видалення рідини з гігроми за допомогою голки чи її повне хірургічне видалення.

Глікогеноз 2 типу — рідкісне, але серйозне генетичне захворювання. Воно спричиняє загрозливе для життя ослаблення м’язів серця та м’язів, котрі беруть участь у диханні. У хворих на глікогеноз 2 типу в організмі недостатньо ферментів, що розщеплюють природний полісахарид, полімер глюкози, який називають глікоген. Унаслідок цього глікоген накопичується в організмі, що призводить до незворотних ушкоджень м’язових тканин. Завдяки нещодавньому прориву в медицині хворі на глікогеноз 2 типу живуть довше.

Дегенеративно-дистрофічне захворювання диска – стан, за якого гнучкі диски між хребцями втрачають еластичність і здатність амортизувати удари. Унаслідок цього з’являються біль, слабкість і поколювання у різних ділянках хребта. Здебільшого полегшити такий стан можна за допомогою кількаденного відпочинку та безрецептурних ліків від болю. Під час сильного болю можуть бути необхідні ін’єкції протизапальних препаратів, а також потужніші знеболювальні засоби. У рідкісних випадках може знадобитися операція.

У випадку дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба (СНС) один або два суглоби в задній частині щелепи запалюються і спричиняють біль та проблеми з роботою щелеп. Скронево-нижньощелепний суглоб з’єднує щелепну кістку і череп; з його допомогою ви можете говорити, позіхати та жувати. Дисфункція СНС може виникнути з різних причин – старіння, остеоартриту, стискання щелеп чи скреготання зубами (зокрема вночі), якщо у вас – неправильний прикус чи інші проблеми зі зубами. У певних випадках дисфункція СНС виникає без видимих причин. Симптоми коливаються від легкого болю в щелепі до сильного головного болю чи ускладненого відкривання рота. Більшість випадків дисфункції СНС нескладна, й у багатьох людей полегшення наступає без жодного лікування після декількох тижнів спокою щелепи. Проте в окремих ситуаціях симптоми з часом можуть повернутися.

Коли у вас – хвороба Гоше, у певних органах, таких як печінка, селезінка, легені й кістковий мозок, накопичується жир (ліпіди). У хворих на хворобу Гоше не вистачає ферменту глюкоцереброзидази,  що розщеплює жирові молекули в організмі. За нестачі цього ферменту в клітинах організму накопичується загрозлива кількість жирів. Існує три типи хвороби Гоше –  2 і 3 типи вражають головний і спинний мозок.

Забій гомілки трапляється унаслідок прямого удару в передню частину нижньої ділянки ноги. Це часто трапляється через падіння, удар об меблі або спортивної травми. Забій призводить до здавлювання м'яза та сполучної тканини. Розірвані кровоносні судини можуть спричинити синюватість шкіри, але сама шкіра при цьому не розривається. У більшості випадків забій гомілки – незначна травма, яка швидко загоюється. Набагато рідше унаслідок ушкоджень, що викликають утворення синців, може відбуватися ушкодження нервів та кровоносних судин.

Зміщення плеча виникає тоді, коли зв’язки, які утримують ключицю та лопатку, розриваються чи розтягуються. Воно може бути або частковим, зі середнім і помірним болем або повним, що супроводжується сильним болем і припухлістю чи здуттям вище плеча. Удар по зовнішній стороні плеча або падіння безпосередньо на плече зазвичай спричиняє цю травму. У більшості випадків зміщення плеча загоюється саме собою, але за значних зміщеннях необхідне хірургічне втручання.

Імпіджмент-синдром – стан, за якого у плечовому суглобі защемлюються сухожилля між кістками. У такому випадку з’являється ниючий біль, особливо тоді, коли пробувати підняти руку над головою чи повернути руку за спину, а також відчувається слабкість у плечі. Причиною імпіджмент-синдрому зазвичай є старший вік і заняття видами спорту, де треба часто високо піднімати руку, – це теніс, плавання чи бейсбол.

Кила міжхребцевого диску виникає внаслідок витікання частини м'якого матеріалу, з якого складається міжхребцевий диск верхніх відділів хребта. Оскільки через це диск стає тоншим, виникає стискання нервів і/або спинного мозку, що проявляється болем у верхніх відділах спини, грудях чи животі. Можлива також слабкість ніг, порушення рівноваги, ходіння, функції тазових органів. У важких випадках можливий параліч нижче пояса. Кила грудного відділу трапляється рідше ніж в інших відділах хребта. Переважно перебіг хвороби безсимптомний. Найчастіша причина кили міжхребцевого диску – вікові зміни, хоча до неї також можуть призвести аварія, спортивна травма чи падіння.