Не дивуйтеся, якщо наступного разу, коли ви звернетеся до лікаря стосовно болю, він порадить вам проконсультуватися з фахівцем з акупунктури. Нещодавно Управління продовольства і медикаментів (FDA) оприлюднило рекомендацію лікарям ознайомитися з додатковими альтернативними методами лікування болю, враховуючи акупунктуру та хіропрактику.

Якщо ви такі самі, як і більшість моїх пацієнтів, то не будете проти альтернативних методів лікування, хоча все ще ставитесь до них трохи скептично і не впевнені, чи акупунктура – легальний метод лікування. З огляду FDA, на мою думку, саме внесок лікаря тут є ключовим. Пацієнтові важливо переконатись, чи лікар насправді вірить у рекомендації, які дає, використовуючи власний досвід та знання, чи лише хоче позбутися його, швидше зайнятися іншим пацієнтом і уникнути призначення ще більшої дози знеболювальних препаратів. Існує значна різниця між висловами лікаря – “Спробуймо акупунктуру, вона допомогла багатьом моїм пацієнтам” і “А чому б не використати акупунктуру, бо не знаю, що можна ще порадити на цей момент”.

Ми запровадили лікування акупунктурою в нашому центрі декілька років тому і переконалися: голковколювання дуже успішно допомагає лікувати біль, перепади настрою, травми голови і навіть абстинентні симптоми. Гадаю, нашим пацієнтам важливо знати, як ретельно ми вивчали це питання, поки дійшли висновку, що акупунктура повинна бути в нашому центрі. Окрім того, я особисто лікувався голковколюванням декілька років тому, коли мав значний ішіас через екструзію диска в попереку. Тобто зараз я можу прямо глянути пацієнтові в очі й порадити акупунктуру, оскільки лікувався нею сам і вона мені допомогла. Вочевидь, що тісніше лікар пов’язаний з конкретною клінічною ситуацією, то краще він зможе скерувати пацієнта на подібну терапію.

Цікаво також зауважити: в еру надзвичайних технологій та інновацій ми говоримо про лікування, якому близько 3 тис. років (тоді для лікування використовували уламки скель і камені) та яке допомагає вирішити найбільшу проблему здоров’я сучасної людини – хронічний біль і залежність від опіоїдів. Інакше кажучи, теорія акупунктури пов’язана з поняттям «ци», або “життєва енергія”, що, як вважають, тече в тілі через канали, котрі часто називають меридіанами. Вважається також, що погане здоров’я та хвороби безпосередньо пов’язані з перебоями проходження цієї життєвої енергії через тіло. Введення акупунктурних голок у ключові точки тіла відкриває блокаду і дає змогу ци текти в тілі й відновлювати здоров’я. А хто б не хотів кращого ци?

Впродовж багатьох років наука намагається зрозуміти, як ця антична філософія лікування хвороб вписується у те, що ми зараз називаємо сучасною медициною. З погляду деяких дослідників, акупунктура модифікує ендокринну систему і може знизити рівень гормонів стресу. Натомість інші вважають, що вона стимулює імунну систему та приплив крові до хворих місць. Ще одні дослідження засвідчили: акупунктура збільшує рівень ендорфінів, наших природних знеболювальних. А як підтвердили досліди на тваринах, налоксон (сполука, що блокує ефекти опіоїдів), може пригнічувати знеболювальний ефект акупунктури.

З мого погляду, найзахопливіша наука про те, як акупунктура може лікувати біль, вивчає всі різноманітні шляхи, котрі можуть змінити те, що відбувається в мозку. Нейропластичність – це здатність мозку змінюватися, адаптовуватися та реорганізуватися, а як відомо, хронічний біль може призвести до обширних нейропластичних змін. Дослідження з використанням спеціальних методів візуалізації головного мозку, наприклад, функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) зараз підтверджує, що акупунктура може сприяти позитивним змінам мозкової активності в різних частинах мозку, включно зі змінами у больових сітках. Інакше кажучи, ми можемо почати спостерігати, як акупунктура фактично знеболює всередині мозку.

Існує декілька головних методик акупунктури. Основне голковколювання – це традиційний метод, коли в різні меридіани тіла вводять тонесенькі акупунктурні голки. Фахівці з акупунктури можуть застосовувати різні варіації до такого способу, скажімо, електроакупунктуру, тоді в голку подають електричний струм; припалювання, за якого використовується тепло, та здавлювання, коли до акупунктурних точок додатково застосовують стискання. І, звісно, банки, які привернули увагу всіх людей, коли на Олімпійських іграх в Ріо камери зафіксували фіолетові кола на всьому тілі в плавця Майкла Фелпса.

Який би метод ви не обрали, для позитивного результату здебільшого необхідно декілька процедур. Я зазвичай рекомендую спочатку запрактикувати курс із 3–6 сеансів (один або два рази на тиждень). Безперечно, голкотерапевти є різними, тому варто провести дослідження для пошуків необхідного вам фахівця.

Найінтимніший аспект сексу – те, що ми робимо зі собою наодинці. Чимало людей ніяковіють від цього. Можливо їх у дитинстві присоромили батьки за дослідження свого тіла, давши дітям зрозуміти, що вони ніколи в житті не повинні займатися мастурбацією або принаймні відчувати дискомфорт від такого заняття.

Насправді мастурбація – це нормально на всіх етапах життя. Діти мастурбують для задоволення і самозаспокоєння з невеликим відтінком сексуальності. У період статевого дозрівання фантазії про мастурбацію починають обертатися навколо взаємних сексуальних стосунків, мотивуючи підлітків долати страх та відшуковувати реальні стосунки, що їх задовольнятимуть. У дорослих мастурбація може стати складнішою проблемою у наших сім’ях та відносинах. Як ми повинні реагувати у тому випадку, коли дізнаємося, що наші діти цим займаються? Чи повинні ми відмовлятися від мастурбації за повністю активного сексуального життя? Ми навели у статті поширені факти і міфи про це:

“Діти, які цим займаються, ризикують рано стати сексуально активними”. – МІФ. Усі діти займаються самостимулюванням. Вони досліджують власне тіло через торкання та відчуття: торкаючись до одних частин тіла, відчувають задоволення, до інших – біль. Дітей треба вчити, що мастурбація – інтимна справа, і найкраще займатися нею наодинці у власній спальні, тоді їхні тіла будуть відчувати задоволення. Як підтверджують дослідження, відповідна до віку інформація від мами чи тата про тіло та його сексуальну функцію фактично спричиняє меншу сексуальну розбещеність та ризикованість у підлітків. Надлишкова мастурбація в малих дітей може засвідчувати надмірну тривогу, стрес чи відсутність уваги батьків.

“Якщо ви маєте дорослі стосунки, мастурбація вам не потрібна”. – МІФ. Більшість людей мастурбують упродовж всього життя. Ми маємо сонограми, де діти роблять це ще в утробі, а також свідчення людей, які займаються мастурбацією і у старшому віці. Коли ми стаємо дорослими чи статево дозріваємо, то починаємо розуміти силу розділення своїх сексуальних почуттів з кимось ще. Однак трапляються певні моменти, коли людина хоче відчути задоволення приватно – не обов’язково сексуального характеру. Можливо, необхідно трохи зняти стрес. Інколи люди займаються цим, бо в їхнього партнера інше лібідо й менші потреби, а інколи тому, що це приносить задоволення.

“Якщо ви мастурбуєте, отже, шлюбні стосунки вас не задовольняють”. – МІФ. Кеті щойно дізналася, що її чоловік мастурбує в душі. Як він сказав, займається цим майже кожного ранку, і вона була шокована. Найбільше хвилювалася, що він це робить, оскільки вважає її недостатньо сексуально привабливою. Він запевнив: річ не в ній – мастурбує, бо йому це приємно, швидко і подобається так починати день: “Ні, ти не перестала мене приваблювати, для мене це зовсім інше, ніж наші з тобою заняття коханням”.

“Через мастурбацію ви вивчаєте своє тіло”. – ФАКТ. Більшість хлопців починають мастурбувати та досягати оргазму, лишень вони статево дозрівають, після перших “мокрих” снів. Близько 75% дівчаток навчаються досягати оргазму через мастурбацію. Жінкам, що мають проблеми з оргазмом під час статевого акту, секс-терапевти часто рекомендують самовдоволення як шлях до оргазму без хвилювання про те, чи задовольняють вони партнера (окрім випадків, коли клієнт має моральні заперечення стосовно мастурбації).

“Це найшвидший шлях до оргазму”. – ФАКТ. Жінки неодноразово мені розповідають, що доводять себе до оргазму за 2 хв, а з партнером цей час збільшується до 45 хв. Мастурбація зазвичай спричиняється бажанням сексуального відчуття. Секс у парі може відбуватися за ініціативою одного партнера, і хоча він може спонукати до сексу і бажає ним займатися, але не обов’язково хоче сексуально втихомиритись. Партнер також може неправильно торкатися спеціальної точки, натискати на неї засильно або залегко чи обрати не той ритм, який приводить до оргазму.

“Вам більше подобатиметься це, ніж секс з партнером”. – ФАКТ та МІФ. Більшість людей кажуть, що хоча мастурбація спричиняє приємні відчуття в геніталіях, вона не дає їм настільки глибокого сприйняття завершеності та зв’язку, наскільки секс із партнером. Іноді, щиро кажучи, секс із партнером розчаровує, і люди повертаються до самовдоволення часто з використанням порнографії як стимулятора. У випадку, коли сексуальні розбіжності між партнерами призводять до душевного неспокою чи навіть розриву стосунків, секс-терапія та консультація пар можуть бути корисними, повернути в сім’ю щастя та гармонійні стосунки.

Мастурбацією починають займатися переважно в дитинстві, вона незрідка є частиною дорослого життя, навіть попри чудові й задовільні партнерські сексуальні стосунки. І хоча це, можливо, соромно визнати, але кожен займається нею в той чи інший момент життя, і мастурбація становить природну складову сексуального буття.

Як вважали раніше, потужні магнітні поля, що утворюються під час МРТ сканування, негативно впливають на певні типи кардіостимуляторів. Однак останні дослідження засвідчили протилежне: МРТ сканування безпечне для людей з кардіостимуляторами.

Дослідники тестували безпеку МРТ на понад 1500 пацієнтів, котрі мали давніші версії кардіостимуляторів чи імплантовані дефібрилятори, так звані застарілі пристрої, що, за переконанням Американського управління продовольства і медикаментів (АУПМ), були небезпечні для МРТ дослідження. Як підтвердили результати, жодних довготривалих побічних ефектів не виявлено.

“Безліч пацієнтів мають імплантовані кардіостимулятори чи дефібрилятори, не сумісні з МРТ скануванням”, – зазначав головний дослідник д-р Генрі Галперін, професор медицини і співдиректор Інституту передових технологій у сфері візуалізації ім. Дж. Гопкінса в Балтиморі. На його думку, більшості людей, які мають ці пристрої, у певний момент треба пройти МРТ дослідження. І констатує: результати останніх досліджень показують, що таким пацієнтам цілком безпечні МРТ дослідження. За словами Галперіна, ще раніше, на початках виникнення МРТ, пацієнтам з імплантованими кардіопристроями насправді було небезпечно робити таке сканування. “Відомо декілька випадків, коли пристрої переставали працювати; тепер знаємо про 13-15 смертей”, – повідомляє він. На основі цих звітів АУПМ заявило, що людям з імплантованими кардіопристроями не можна проходити МРТ дослідження.

Від 2000 р. кардіопристрої стали модифікованішими і придатними для проходження з ними МРТ. Однак багато людей ще носять застарілі пристрої, які вважаються небезпечними для МРТ сканування.

З позиції Галперіна, МРТ сканування також безпечне для людей, котрі мають спеціальні дроти, що під’єднують пристрої до серця, так звані відводи, і які залишаються в організмі після імплантації нових відводів.

За словами д-ра Байрона Лі, професора медицини та директора електрофізіологічних лабораторій і клінік у Каліфорнійському університеті (Сан-Франциско), “це важливе дослідження, що вже впливає на догляд та обстеження пацієнтів”. Лі не працював над новим дослідженням, але ознайомлений з його результатами.

“Всупереч офіційній думці розробників пристроїв і багатьох лікарів, – зазначає Лі, – майже всім пацієнтам з кардіостимуляторами та дефібриляторами, навіть застарілими, можна робити МРТ”. Однак, пояснює він, для безпечного обстеження необхідне спеціальне обладнання і додатковий персонал. Сьогодні заклади переважно не можуть або не хочуть надавати такі послуги. “Тому пацієнтам інколи доводиться захищати себе та домагатися скерування в центри, що можуть їх обстежити”, – констатує Лі.

Для дослідження Галперін і його колеги тестували безпечність МРТ обстеження 1500 пацієнтів, яким таке обстеження було необхідне для діагностики різних захворювань. Проте вони мали той тип кардіостимулятора чи імплантованого дефібрилятора, що вважалися небезпечними для МРТ.

Перед обстеженням вчені змінили налаштування темпу на дефібриляторах або режим дефібриляції на імплантованих дефібриляторах з метою не допустити реагування на електромагнітне поле, утворене МРТ.

Команда Галперіна не виявила жодних довготермінових значних проблем унаслідок переустаткування пристроїв після сканування.

В одного пацієнта термін придатності батареї в кардіостимуляторі закінчувався, тому його не можна було переустановити. «Тоді пацієнтові імплантували новий стимулятор», – повідомили автори дослідження.

Щоправда, деякі пацієнти спостерігали зміни у роботі кардіостимулятора, але такі зміни не виявилися серйозними, не становили небезпеки життю, і їх не потрібно було переналаштовувати.

Перший автор дослідження д-р Саман Назарян, зауважує: “Враховуючи результати нашого та інших досліджень, важко зрозуміти позицію центрів медичних послуг щодо обмеження доступу до МРТ пацієнтів з імплантованими кардіостимуляторами та дефібриляторами”. Обмеження доступу людей зі застарілими кардіостимуляторами та дефібриляторами до життєво важливих діагностичних результатів, які дає МРТ, є помилковими і несучасними, вважає Назарян, він же – доцент медицини в медичній школі Перельмана Пенсильванського університету. “Якщо ви один з мільйонів пацієнтів з кардіостимулятором чи дефібрилятором і вам потрібно пройти МРТ, зверніться в центр з відповідною кваліфікацією та можливістю здійснити обстеження”, – каже вчений.

Дослідження було опубліковане 28 грудня у «Медичному журналі Нової Англії».

Ми розкажемо про два неефективні домашні способи лікування гострого фарингіту.

Нові клінічні випробування засвідчили, що ні жуйка без цукру, ні пробіотики не допомагають полегшити симптоми чи пришвидшити вилікування хворого горла під час бактеріальної інфекції.

Головний дослідник університету Саутгемптона в Англії Майкл Мор зазначає: раніше лікарі вважали, нібито жуйка з підсолоджувачем ксилітом, замінником цукру, покриває горло тонкою плівкою і допомагає запобігти поширенню стрептококових бактерій. Він також додає: на думку деяких лікарів пробіотики простимулюють імунну систему, внаслідок чого шкідливі стрептококові бактерії будуть вилучені.

«Дехто стверджував, що пробіотики можуть навіть допомогти протистояти вірусній інфекції горла», – констатує Мор, професор дослідження первинної медико-санітарної допомоги. Однак його команда, здійснивши чотирирічні дослідження понад 700 пацієнтів зі захворюваннями на горло, не виявила значної користі від використання будь-якого цього засобу.

Мор дійшов висновку, що для лікування стрептококових інфекцій горла потрібно використовувати засоби з доведеною ефективністю. “Звичайні знеболювальні засоби, такі як спреї чи льодяники, є і анестетиками, і антисептиками та на певний час можуть полегшити біль”, – аргументує Мор.

Віруси спричиняють більшість захворювань горла, однак близько 20% захворювань, зумовлені бактеріями, найчастіше стрептококами.

Згідно з даними Американського центру контролю та запобігання захворювань лише лабораторні аналізи можуть підтвердити стрептококову інфекцію. Проте, за даними Товариства інфекційних захворювань Америки, дуже часто для лікування хворого горла безпідставно призначають антибіотики. Близько 70% пацієнтів з хворим горлом приймають антибіотики, хоча у випадку вірусної інфекції вони не допомагають і зменшити біль під час стрептококової інфекції також не можуть.

Побоюючись зростання резистентності до антибіотиків, Мор та його команда вирішили зробити тести цих двох домашніх засобів лікування.

Учасників клінічних випробувань розділили на дві групи: одна тестувала користь від жуйки, а інша – від пробіотиків. Пробіотики – це бактерії, які вважаються корисними для здоров’я. Тим, хто тестував жуйку, давали пластинки, підсолоджені ксилітом чи сорбітолом, або казали не застосовувати жуйку взагалі.

Результати засвідчили, що ксиліт здатний стримувати ріст бактерій і покривати стінки горла плівкою. Підсолоджувач сорбітол такого ефекту не має, але його ввели в тестування для перевірки, чи не сприяє заспокоєнню больових відчуттів у горлі збільшене слиновиділення.

Групі з тестування пробіотиків видали капсули, які містили або справжній пробіотик, або плацебо.

Висновок: ні жуйка з ксилітом, ні пробіотики не забезпечили ефективного лікування симптомів хворого горла.

“Засобів проти хворого горла існує більш ніж достатньо, – стверджує д-р Джек Енде, президент Американського коледжу медиків. – Є така давня аксіома: якщо вам пропонують величезну кількість засобів лікування, жоден з них насправді не буде ефективним”. Він слушно радить: коли у вас болить горло, можна полоскати його солоною водою, з’їсти ложку меду чи прийняти аспірин, ібупрофен або ацетамінофен з метою полегшити стан.

Необхідно також перевірити, чи спостерігаються у вас типові для застуди симптоми. Якщо ви кашляєте або часто пчихаєте, то, найімовірніше, у вас немає стрептококової інфекції. “Перечекайте вдома, замість того, аби піти до лікаря, – радить Енде. – Ліків проти застуди не існує, і все, що ви зможете зробити, – це потенційно заразити інших людей у кімнаті очікування”.

У випадку, коли простежуються вираженіші симптоми – висока температура чи набряклі гланди, це вже є підставою запідозрити стрептококову інфекцію та звернутися до лікаря. Лікар може призначити вам антибіотики проти стрептококової інфекції. Однак не дивуйтеся, якщо антибіотиків вам не призначать, заспокоюють Енде і Мор. “Інфекція минає самостійно. Це насправді так, – констатує Енде. – Антибіотики скорочують час одужання на день чи два, але не більше”.

Проте згідно з рекомендаціями Центру контролю за захворюваннями антибіотики призначають для запобігання ревматизму.

Дослідження опубліковано 18 грудня в журналі «CMAJ».

Як підтверджують нові дослідження, вплив алкоголю на здоров’я серця, хороший чи згубний, може частково залежати від доходу того, хто випиває.

Наприклад, дослідження понад 200 тис. дорослих норвежців упродовж 30 років засвідчує, що декілька порцій алкоголю на тиждень знижують ризик смерті від серцевих хвороб. Однак така тенденція була найвираженішою у заможніших людей.

Це з одного боку. З іншого – вживання алкоголю у більшій кількості – від чотирьох до семи порцій на тиждень – підвищувало ризик смерті від серця, але тільки в людей з “найнижчим соціоекономічним статусом”. Такі результати дослідження команди за керівництва Ейріка Дегеруда з Норвезького інституту громадського здоров’я в Осло. Результати не змогли довести причинно-наслідковий зв’язок. Проте дослідники вважають, що будь-яка рекомендація стосовно здоров’я, де основна увага приділяється алкоголю, повинна врахувати рівень доходу, оскільки, здається,  наслідки випивання змінюються залежно від товщини гаманця.

Однак регулярне пияцтво є руйнівним для здоров’я незалежно від фінансового становища. Люди, які регулярно щотижня напиваються, наражають себе на небезпеку фатальних серцевих хвороб незалежно від того, скільки грошей вони мають, – повідомляють дослідження.

Результати ґрунтуються на аналізі даних про здоров’я та фінансове благополуччя понад 208 тис. дорослих норвежців. Всі вони народилися у 1960 р. або раніше і всі брали участь впродовж 30 років у обов’язкових переписах, які проводилися в Норвегії між 1960 та 1990 рр.

Два кардіологи дотримуються думки: вплив випивання на серце не може бути “універсальною пропозицією” для всіх.

Щодо потенційної користі від двох-трьох порцій алкоголю на тиждень, то, за твердженням д-ра Майкла Ґойфмана, багаті отримуватимуть більше вигоди, хоча причини такої тенденції наразі незрозумілі. Можливо, у бідних людей організм руйнується навіть від невеликих доз алкоголю, припускає Ґойфман, який очолює відділення клінічної кардіології в клініці Норсвел Хелс у Квінсі (Нью-Йорк). Або ж заможніші люди, котрі вживають дві-три порції алкоголю на рік, частіше стараються харчуватися здоровою їжею та займатися фізичними вправами, тому невелика кількість випитого алкоголю їм корисна.

Які б не були причини, Ґойфман вважає, що дослідження “не потрібно інтерпретувати як заохочення до вживання алкоголю, оскільки він може дуже несприятливо впливати на людей з різними медичними проблемами”.

“У своїй практиці я раджу пацієнтам випивати в помірних кількостях. Згубний вплив алкоголю на інші органи переважає будь-яку потенційну користь для серця”, – зауважує д-р Рейчел Бонд, котра допомагає керувати відділом серцевого здоров’я жінки у лікарні Ленокс Хіл, що в Нью-Йорку. “Оскільки моїм пацієнтам, звісно, не потрібно повністю відмовлятися від алкоголю, я інформую їх про ризики від надмірного вживання, – роз’яснює вона, – і з боку серцево-судинної системи, і з боку загального здоров’я та самопочуття, незалежно від соціоекономічного статусу”.

Норвезькі дослідження були опубліковані 2 січня у журналі «PLOS Medicine».

Чи крихітні частинки ДНК містять таємницю старіння? Теломери, маленькі ковпачки на кінчиках наших хромосом, спричиняють жваві дебати серед вчених, які намагаються краще зрозуміти їхню роль у старінні.

Цього року вийшла у світ праця “Ефект теломера: революційний підхід до молодого, здорового, довгого життя”, де описується, що вибір способу життя впливає на теломери і на те, як ми старіємо. Авторами книжки, що зарахована до списку бестселерів за рейтингом The New York Times, є лауреатка Нобелівської премії доктор наук Елізабет Блекберн та Елісса Епель – медичний психолог Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

“Продукти, які ви їсте, ваша реакція на емоційні стреси, фізична активність, можливі стресові ситуації у дитинстві, навіть рівень довіри та безпеки у вашому районі – всі ці й інші чинники впливають на ваші теломери і можуть запобігти передчасному старінню на клітинному рівні”, – стверджують авторки.

Однак деякі лікарі та вчені вважають, що згадуване видання занадто спрощує науковий процес. І відбувається це тоді, коли дослідниці аналізують питання, яку саме роль відіграють теломери у процесі старіння. “Безсумнівно, теломери беруть у цьому участь, – запевняє С. Джей Ольшанський, професор Іллінойського університету в Чикаго. – Чи вони є тим чудодійним засобом, що дасть змогу нам жити значно довше? Це пропущена частина рівняння, яку наразі ніхто не може дописати”.

Так що ж таке теломери?

Схожі на пластикові кінчики взуттєвих шнурівок, теломери захищають краї наших хромосом, що містять нашу ДНК, або генетичний матеріал.

Упродовж життя людини теломери зношуються і скорочуються, знижуючи свою здатність захищати хромосоми. Коли це відбувається, нові клітини перестають замінювати старі. Дослідники вже тривалий період вивчають, чи таке клітинне старіння є основною причиною появи вікових хвороб та інших проблем.

У 2009 р. Блекберн була учасницею команди, яка отримала Нобелівську премію у сфері фізіології за відкриття того, що фермент під назвою теломераза може сприяти подовженню теломер.

У книзі Блекберн і Епель заглиблюються у дослідження теломерів і можливих засобів впливу на них. Авторки стверджують: хоча теломери – лише один з чинників старіння, певні зміни способу життя можуть стабілізувати теломери або збільшити теломеразу і так сповільнити старіння. Згідно з інформацією, поданою в згаданій праці, чимало досліджень підтверджують, що особливу увагу варто звертати на харчування, фізичну активність, сон, а також діяльність, пов’язану з хронічним стресом і психічним здоров’ям.

Ось декілька таких досліджень:

·         як показало нетривале дослідження, 45 хв помірних фізичних вправ тричі на тиждень за шість місяців “збільшили активність теломераз вдвічі”;

·         у 2012 р. був здійснений аналіз, що засвідчив: у здорових чоловіків, котрі виділяли занадто мало часу для сну, теломери виявилися коротшими;

·         інші дослідження підтверджують зв’язок між середземноморською дієтою та довшими теломерами.

“Дрібнички, які ми робимо щодня, накопичуються, і наслідки від них проявляються через роки і роки, – зауважує Епель. – Якщо ми перебуваємо на шляху до тривалішого здорового життя, то не зношуємо наші клітини, а швидше отримуємо поживні речовини й антиоксиданти, трохи фізичної активності, трішки радості й задоволення, а також достатньо відновлюваного сну кожної ночі для підтримування наших теломерів ще багато років”.

І знову ця пора року. Люди поспішають купити абонемент у спортзал та вичистити кухонні шафи, присягаючись, що саме цей рік стане тим роком, коли вони нарешті приймуть чітке рішення зменшити зайву вагу.

Проте для досягнення цієї мети не потрібно повністю переосмислювати свій спосіб життя. Маленькі кроки можуть зробити великі зміни у вашому тілі та вашому здоров’ї.

Почати можна різними шляхами. Розглянемо вісім незначних змін:

• Змінюйтеся поетапно. Неважливо, скількох зайвих кілограмів ви хочете позбутися – інший спосіб життя для схуднення може видатися надсильним завданням. «Тому не намагайтесь змінити все і відразу,» – радить дієтолог Саманта Геллер з Нью-Йоркського медичного центру. “Змініть порцію їжі за раз або навіть частину порції, але розпочніть уже негайно, і вже за місяць ви переконаєтеся у хороших змінах», – стверджує дієтолог. Замість того, аби думати, як позбутися 20 кг, вирахуйте 5 % від вашої ваги. Для людини, що важить 80 кг, це дорівнює 4 кг.

З погляду Геллер, коли ви позбудетесь 5 % від своєї ваги, то можете значно знизити ризик багатьох хвороб, таких як предіабет, діабет 2 типу, певні типи раку, захворювання серця. Ви також зменшите кров’яний тиск, холестерин і А1С (показник цукру в крові за тривалий період). «А про таке думати набагато менш непосильно», – зазначає вона.

• Прагніть до негативного балансу калорій. Упродовж багатьох років ви, напевно, чули: для того, аби позбутися 500 г, вам потрібно споживати на 3500 калорій менше. Проте дослідження засвідчили: не все так просто.

Як зауважує дієтолог Моден Нельсон з Колумбійського університету здоров’я в Нью-Йорку: “це працює математично, але не працює психологічно; тіло захищає свою вагу”. Але вам потрібен негативний баланс калорій для втрати ваги. Це означає, що вам необхідно вживати менше калорій, аніж витрачаєте під час фізичної активності й тренувань.

І Нельсон, і Геллер роз’яснюють: дуже низькокалорійні дієти не працюють у довготерміновій перспективі, адже організм переходить у режим голодування. “Ви не повинні худнути занадто швидко, бо це лякає організм, і він починає думати, що їжі нема”, – констатує Геллер.

• Розкладіть на тарілці. Нельсон – прихильниця простого методу тарілки. Половина тарілки має бути наповнена овочами, четвертина – білковим продуктом і ще четвертина – крохмальним (вуглеводним). З’ївши це і відчуваючи, що все-таки голодні, обов’язково наповніть тарілку так само. “Не «дозаправляйтеся» макаронами зі сиром”, – рекомендує вона. Вранці можна замінити овочі фруктами.
• Визначне свій проблемний час. Нельсон радить своїм клієнтам подумати про відтинок дня, коли вони мають найбільші проблеми з їжею. Це може бути проміжок перед вечерею, коли діти вимагають їсти, а ви голодні і настільки втомлені, що не маєте сили готувати, тому накуповуєте фаст-фуд. Це може бути ніч, коли настає затишок і ви нарешті можете розслабитися, наприклад, з келихом вина та перекусити.

У такі моменти надто важко зауважувати, скільки калорій ви споживаєте. Вам нелегко зупинитися та подумати про самообмеження. Тому заздалегідь розплануйте цей час і підготуйте здорові закуски. Подивіться, чи маєте в холодильнику продукти, з яких можна швидко щось приготувати, аби не купувати фаст-фуд”. Так пропонує Нельсон.

• Кожне вживання їжі повинне містити білок. Саме він не дає цукру в крові різко підвищуватися, а потім так само різко знижуватися. Якщо не з’їсти хоч трішечки білка, то ви дуже швидко зголоднієте знову через раптове зростання та зменшення цукру в крові.

За Геллер, обов’язково треба їсти білок на сніданок. “Споживаючи білок зранку, ви якнайкраще підготуєтеся до нового дня. Можна з’їсти яйця або йогурт, горіхове масло на цільнозернових тостах чи навіть залишки після вчорашньої вечері”, – зазначає вона.

• Контролюйте. І Геллер, і Нельсон стверджують: для схуднення обов’язково потрібно контролювати, що саме і скільки ви споживаєте. “Це і не збуджує, і не захоплює, але інформує та допомагає”, – каже Геллер. І констатує: багато людей дуже дивуються, коли хтось починає записувати кожен шматочок, який з’їдає, і скільки насправді їсть впродовж дня. Такий щоденник харчування можна вести в зошиті або використати сучасні технології; зараз є безліч схожих додатків на телефоні, наприклад, MyFitnessPal, FitDay та See How You Eat (додаток, що дає змогу використовувати власні світлини для ведення щоденника).

“Ви можете користуватися своїм трекером їжі з метою бачити, що відбувається, коли ви харчуєтесь правильно, а коли ні. Якщо одного вечора ви переїдаєте, то можете переглянути записи і переконатися: можливо, ви пропустили обід і тому були дуже голодними. Ви можете взяти це собі до уваги, аби такого вже не допускати”, – роз’яснює Геллер.

• Не вживайте калорійних напоїв. З погляду обох експерток, люди часто отримують порожні калорії, вживаючи солодкі газовані напої та соки. “Це, просто кажучи, того не вартує – випивати зайві калорії”, – зауважує Нельсон. Алкогольні ж напої, такі як вино і пиво, можна вводити до методу тарілки. Склянкою напою можна замінити вуглеводну частину порції.
• Налаштувати себе на успіх, згідно з Нельсон, буде легше, коли запланувати для себе певні винагороди. За кількакілометрову прогулянку чи тижневий контроль їжі подаруйте собі дещо значніше, аніж слово “молодчина”. Це не має бути річ велика та коштовна. Ви, до прикладу, можете купити журнал, який вам подобається, але який ви зазвичай не купуєте, або лосьйон для тіла, дорожчий за той, що ви переважно використовуєте.

Відомий дерматолог компанії «Estee Lauder» Ерно Ласло завжди казав: “Ви хочете, щоб ваша шкіра була помірно сухою”. Отже, не жирна, але й не суха – саме такий ідеальний рівень вологи, якого важко досягнути.

Взимку мати цей досконалий рівень вологості особливо тяжко. І не лише через холодний, сухий клімат. Навіть в дощовому Сіетлі, де живу я, взимку шкіра завжди сухіша, оскільки ми багато часу перебуваємо в приміщеннях з увімкнутим центральним опаленням.

Сухості шкіри можна запобігти, дотримуючись на початку холодного сезону декількох нескладних правил:

1. Якщо ви ще цього не зробили, то саме пора використати надзвичайно м’який очищувач для обличчя.
2. Центральне опалення висушує шкіру. Застосовуйте вдома зволожувач повітря. Він захистить шкіру від сухості.
3. Перш ніж послуговуватися денним сонцезахисним кремом, нанесіть на обличчя один-два шари зволожувального засобу.
4. У випадку, коли намащуєте два шари зволожувального засобу, виберіть продукти з різними додатковими складниками для зволоження шкіри, скажімо, шар зволожувального безспиртового гелю з вітаміном В5 та гіалуроновою кислотою перед вашим традиційним зволожувачем.
5. Відшуковуйте зволожувальні засоби з високим вмістом олійок, які затримують у шкірі воду та запобігають дегідратації.
6. Олії для обличчя дуже допомагають, коли ви маєте надто суху шкіру, але якщо у вас – акне, то від олійок краще відмовитися. Проте у випадку, коли вирішите все-таки спробуватиїх застосувати, незважаючи на акне, потрібно враховувати: у перші 4-8 тижнів ви не зауважите жодних наслідків від такого використання олійок, тому уважно стежте за змінами.
7. Рідше застосовуйте скраби – вони знімають захисний бар’єр шкіри, який утримує вологу.
8. Після тренувань вмийте обличчя від солі й нанесіть зволожувальний або сонцезахисний засіб.
9. Нанесіть додатковий шар зволожувального засобу на обличчя посередині дня на роботі. Дивовижно, наскільки це допомагає!

Якщо ви, як і більшість людей, напевно, думаєте, що їжа з високим вмістом холестерину, як яйця або креветки, є найгіршим за рівнем холестерину. Але це не так.

Оскільки насправді не є холестерином в їжі, це проблема. Більшість холестерину, що циркулює всередині наших тіл, виробляється всередині нашого тіла, і не вбирається в дієту. Отже, мова йде не про те, щоб уникати їжі, яка, природно, містить холестерин, це запобігти їжі, яка спонукає наші тіла створювати холестерин.

Найпотужніший драйвер виробництва холестерину?

Вірте чи ні, це цукор!

Коли я говорю про цукор, я маю на увазі додані цукри і прості вуглеводи, які можуть швидко перетворюватися на цукор у наших тілах. Подумайте не лише солодощі (як торти та печиво, цукерки та інші десерти), а й інші продукти, що містять або виготовлені з вишуканих зернових культур - як білий рис, хліб, бублики та макарони.

Всі вуглеводи всмоктуються як цукор. І коли рівень цукру в крові підвищується (наприклад, після їжі бублика), організм реагує, випускаючи інсулін. Інсулін є життєво важливим гормоном, який гарантує, що цукор зберігається в нашому організмі для використання між їжею. Але це не тільки заподіює збереження цукру. Вона змінює наші тіла в режимі зберігання в цілому.

І яка форма зберігання холестерину? LDL, поганий холестерин. Якщо рівень інсуліну підвищується, LDL підвищується. Яка форма зберігання холестерину не зберігається? ЛПВЩ, хороший холестерин. Якщо рівень інсуліну підвищується, HDL знижується. І що, якщо ви зберегли весь цукор, який ви можете отримати, і ще є надлишок, який циркулює в крові? Інсулін допомагає перетворити цей цукор у жир. Результат? Тригліцеридні рівні піднімаються.

Деякі з найгірших профілів холестерину, які я бачив, були у людей, які їдять з низьким вмістом жиру, низьким вмістом холестерину, але не звертають уваги на кількість або джерело цукру, який вони потребують. Замість того, щоб їсти фрукти, овочі та цільні зерна, вони їдять нежирний попкорн, а також низький вміст холестерину, макарони та низькожирних печива.

Але бути ясним - цукор, який зустрічається природно, як і у фруктів, - це сильно відрізняється від нашого біохімії. Цукор, який надходить у вигляді цілої їжі (наприклад, яблука), поглинається повільно, тому що потрібно більше часу, щоб перетравлювати яблуко, і це допомагає підтримувати стійкий рівень інсуліну. Зауважте, що я говорю про ціле яблуко - не яблучний соус або яблучний сік (який засвоюється швидше, втрачаючи певний позитивний ефект на вашу біохімію). Отже, при їді вуглеводів, дотримуйтесь як можна ближче, як ви можете, до оригінальної форми (цілі продукти харчування та зерна). Це допоможе вам зберегти рівень інсуліну - і ваш холестерин - у контролі.