Синдром нічного харчування (СНХ) — це значне споживання їжі у нічний час. Люди з таким синдромом можуть споживати половину або більше своєї щоденної кількості харчів пізно увечері. У багатьох людей синдром виникає у віці близько 30 років, найчастіше — після стресової події, такої як втрата роботи, тяжкий перебіг вагітності або хворобу в сім’ї. Він частіше трапляється серед людей з надмірною вагою, людей з іншими розладами харчування або тими, хто зловживає наркотичними речовинами. На відміну від таких розладів харчування, як анорексія та булімія, від нього страждає майже однакова кількість чоловіків і жінок. Окрім того, цей синдром побутує в цілих сім’ях. Люди з СНХ перебувають у повністю свідомому стані, коли вони їдять, на відміну від людей, що страждають від розладу харчування уві сні, котрі можуть їсти під час епізодів лунатизму. Справлятися зі синдромом допоможуть медикаменти та консультації психолога.

Синдром порушення активності й уваги (СПАУ) — дуже поширене захворювання процесу розвитку, за якого важко сконцентруватись, стояти нерухомо та контролювати імпульси. СПАУ зазвичай починається у дитинстві, але часто не діагностується до підліткового чи дорослого віку. Допомогти може лікування з використанням медичних препаратів, спеціальної терапії чи освіти. У домашніх умовах батьки здатні допомогти дітям зі СПАУ (та й собі), створюючи регулярний, передбачуваний і підтримуючий розпорядок .

Синдром хронічної втоми (СХВ) – довготривалий стан, коли відчувається надзвичайна втома, яка не минає навіть після відпочинку. Причина СХВ достеменно невідома, але вважають, що причиною може бути вірус чи запалення. Найчастіше СХВ спостерігається у жінок 30-50 років. Хворі люди страждають від надзвичайного виснаження, у них можуть бути проблеми з концентрацією, неспокійний сон, нездорове горло, болі в суглобах без набряків або почервоніння, збільшені лімфовузли, значна втома після фізичних вправ, головні болі. СХВ діагностують у випадку, коли у Вас сильна втомлюваність, яка триває бодай 4 місяці, та є принаймні 4 з інших 8 симптомів. У багатьох людей з часом настає покращення. Цьому сприяє лікування, що передбачає приймання медпрепаратів, зміну способу життя, наприклад, регулярні заняття спортом.

  Синестезія – це нешкідливий стан, коли відчуття – зір, слух, дотик, нюх і смак – зливаються у незвичайний спосіб.  Людина зі синестезією може бачити літери у певних кольорах, а слово може бути солоним на смак чи головний біль може пахнути сиром. Синестезія ненавмисна та послідовна. Люди зі синестезією не уявляють усі ці речі свідомо – вони їх відчувають як реальність. Людина може бачити певний колір, коли вона дивиться на літеру абетки, наприклад, червоний – у відповідь на літеру А. Більшість людей зі синестезією мають її від народження – проте вона може іноді розвиватися після травми мозку чи вживання наркотиків.

Соціофобія спричиняє сильний стрес і тривожність під час щоденних соціальних ситуацій. Врахуйте: соціофобія різниться від сором’язливості й звичної нервозності, яку люди відчувають перед публічним виступом або побаченням. Людям зі соціофобією на той чи інший соціальний контакт – від оплати рахунку на касі до ланчу з колегою – хвороба може здатися непереборною проблемою. У них може бути сильний страх, що їх будуть оцінювати або вони виявляться в незручному становищі. Крім того, вони можуть боятися соціального контакту за багато днів до цього явища та постійно згадувати про нього після контакту. За такого стану найбільше страждає особисте життя, дружба та здатність ходити до школи чи на роботу. Проте соціофобію успішно лікують. Соціальна терапія та медпрепарати допомагають багатьом людям, котрі страждають на соціофобію.

   Деякі харчові продукти можуть призвести до незвичних, іноді неприємних побічних ефектів. Спаржа може спричинити неприємний запах сечі. Буряк чи ревінь можуть зробити сечу червонуватою. Цибуля або часник можуть викликати неприємний запах з рота. Такий продукт, як квасоля, може призвести до надмірного накопичення газів, оскільки вона містить незасвоювані цукри. Локриця (солодець) може спричинити почорніння калу. Такі побічні ефекти не становлять загрози і швидко минають. Найкраща профілактика – це уникати продуктів, які мають для вас неприємні наслідки. У випадку, коли ви помічаєте тривалі зміни у вашому травленні після вживання того чи іншого продукту, зверніться до лікаря.

Пікацизм – це розлад харчової поведінки, коли у людини виникає непереборне бажання їсти неспоживні речі, наприклад, папір, землю і тому подібне. Зазвичай пікацизм трапляється у дітей, інколи – у вагітних. Маленькі діти завжди досліджують і кладуть у рот різні предмети, скажімо, кольорові крейдочки, але це не означає, що вони хворі. Про пікацизм йдеться лише тоді, коли людина регулярно вживає неїстівні речі принаймні упродовж місяця. Розлад харчової поведінки частіше спостерігається у дітей з порушеннями розвитку – розумовою відсталістю чи аутизмом. Пікацизм також може виникнути унаслідок дефіциту заліза й інших поживних речовин. Люди, хворі на пікацизм, мають непереборне бажання їсти неспоживні предмети – землю, фекалії, мотузки, відлущену фарбу, пральний порошок, кавову гущу. Сам собою пікацизм не становить жодної небезпеки для здоров’я, однак він має серйозну небезпеку залежно від того, що саме людина споживає як їжу. Адже після приймання речей, не призначених для вживання, у неї може виникнути кишкова непрохідність, отруєння свинцем, інфікування паразитами чи вірусне захворювання. Часто такий стан минає сам собою за декілька місяців. Однак у деяких людей пікацизм може бути пожиттєвою проблемою, особливо тоді, коли він розвинувся на тлі інших порушень розвитку. Лікування зазвичай передбачає поведінкову терапію, приймання певних ліків та інструкції для батьків про те, як не допустити, щоби дитина їла неспоживні предмети.

Трихотилломанія – психічний розлад, за якого люди висмикують власне волосся. Багато лікарів зараховуть його до розладу контролю імпульсів. Проте питання стосовно його причини залишається відкритим. В одних хворих такі розлади помірні. В інших – потяг до висмикування волосся надто сильний, і вони не можуть думати уже ні про що. Після цього вони можуть відчувати полегшення. Деякі хворі взагалі не усвідомлюють, що висмикують своє волосся. У дітей розлад часто минає з віком. Стан підлітків та дорослих може покращитись під час лікування, яке починається з когнітивно-поведінкової терапії та закінчується прийманням препаратів і відвідуванням груп підтримки.

Кожен може стати жертвою фізичного насильства, у тому числі діти, підлітки, чоловіки, жінки та люди похилого віку. Люди, що знущаються над іншими, часто самі мають проблеми, з якими не можуть справитися. Насильство проявляється по-різному – через удари, штовхання, ляпаси, трясіння, укуси, удари ногами, підпал і под. Люди переважно запам’ятовують свого насильника. Окрім фізичного болю, певні знущання можуть набувати настільки жахливих форм, що вони призводять до психічних проблем. Деякі люди відчувають вину, будучи скривдженими, і можуть уникати допомоги зі сторони, але все одно необхідно порадитися стосовно цієї проблеми з лікарем. Поліція, фахівці з галузі охорони здоров’я, а також установи, що спеціалізуються на допомозі у випадку фізичного насильства, можуть надати медичну й психологічну допомогу і зупинити кривдника.     

Хвороба Піка – рідкісний вид деменції, який уражає певні відділи головного мозку. Ця патологія викликана патологічними утворами, що називають клітинами Піка, і тільцями Піка всередині нервових клітин. Хвороба Піка часто уражає цілі сім’ї. У людей з такою хворобою можуть виникати зміни особистості, неадекватна соціальна поведінка, зміни настрою, порушення мови та писання, втрата пам’яті, нетримання сечі. Лікування хвороби Піка – лише симптоматичне.